Обід пройшов у тиші. Навіть не доївши, Катя відразу підхопилася з місця і чкурнула до клініки. Доїхала вона швидко і це неабияк її здивувало. Катерина не вистоювала черги біля ліфту, що зазвичай був переповнений і без будь-яких перешкод потрапила на потрібний поверх. Поблизу палати вона побачила Аню. Вона сиділа на кріслі і гортала книжку.
Ця поетична душа тікала в світ романтики і пригод, щоб, хоча б там, відчути себе безтурботною і щасливою. Просиділа б менша Черненко ще так і не одну годину, але прихід Каті змусив її покинути книжковий рай і повернутися до реального пекла.
Аня, побачивши Катерину, підняла голову, її очі відразу наповнилися тривогою і якимось незвичним здивуванням.
— Катю? Ти вже тут? — запитала Аня, прикриваючи книжку і злегка підводячись. — Я думала, ти вдома, відпочиваєш.
Катерина кивнула, її обличчя було напружене, а думки — метушливі. Вона не могла залишити Артема без нагляду, навіть якщо це означало порушити всі свої обіцянки й рішення.
— Я не могла більше сидіти вдома, — відповіла Катя, намагаючись виглядати спокійною, але відчувала, як серце б'ється швидше. — Як він?
Аня зітхнула і помітно згорбилася, її очі відображали всю ту тяжкість ситуації.
— Та як... так само. Лікарі кажуть, що він стабільний, але ніхто не може сказати, коли він отямиться... — сказала вона, хитаючи головою. — Може, сьогодні буде краще, а може і ні. Але ти все одно не повинна тут сидіти цілими днями.
Катерина дивилася на Аню, її серце стиснулося. Вона не могла залишити Артема, навіть якщо це важко.
- Ти чого тут одна? - запитала Алексієнко, коли обійняла подругу.
- Батьки поїхали додому. Їм потрібен відпочинок, - вморено зітхнула та і ніби натякнула на те, що сон їй би також не зашкодив.
- Це правильне рішення. Вони потомлені не менш, ніж ми. Я зайду до Артема, - відповіла дівчина і воліла підійти до дверей, як її спинила Аня.
- Стривай, там...- подруга вхопила подругу за руку.
- Що? – Катерина з осторогою поглянула на Анну.
- Там Наталка прийшла, - впівголоса відмовила вона.
- Як прийшла, так і піде, - героїня зірвалася з місця і рушила до палати.
Катерина вже була біля дверей палати. Вона важко зітхнула і взяла себе в руки, перш ніж увійти. У повітрі відчувалась напруга. Вона знала, що зустріч з Наталкою може бути складною, але й дівчина не мала наміру здаватися.
Зробивши кілька кроків до дверей, вона відчинила їх, і в наступну мить її очі зустрілися з Наталкою, яка сиділа біля ліжка Артема. Дівчина одразу здалася настороженою, але вона була готова стояти на своєму.
Катерина побачила, що білявка тримає її коханого за руку. Мозок зробив швидке перезавантаження і аж тоді Каті вдалося згенерувати думки, щоб спитати ціль відвідин цієї шльондри.
- Ти що тут робиш? - героїня вирішила показати всім своїм виглядом, що їй тут не раді.
- Прийшла Артемка навідати, - відповіла та.
- Це для мене він Артемко. А тобі я раджу забути сюди дорогу.
Наталка не відповіла одразу. Її погляд став трохи жорсткішим, але й злегка розгубленим. Катерина зробила крок вперед, спершу звернувши увагу на Артема, що лежав на ліжку, і його стан, але потім повернувшись до білявки, вона продовжила.
- Ти не маєш права бути тут, — продовжила Катя, відчуваючи, як гнів всередині її піднімається. — Іди додому, забирайся звідси. Артем потребує тиші і спокою. Я не дозволю, щоб ти тут ще залишалася!
- Даремно ти так, Катрусю. Я хочу турбуватися про нього. В тебе ж є Єгор. Хоча, пробач! Ви ж розійшлися!
- Це не твоя справа! – фуркнула Катерина.
Наталка, зітхнувши, випустила з рук Артемову долоню і встала, схрещуючи руки на грудях.
- Ти завжди була такою властною, Катю, — мовила вона холодно, — а Артем... він не твій об'єкт для контролю. Можливо, ти йому більше не потрібна.
Катерина з силою стискала кулаки, відчуваючи, як її серце відмовляється спокійно битися. Вона не могла допустити, щоб ця жінка продовжувала дратувати її і далі.
- Ти не можеш зрозуміти, — відповіла вона через зуби. — Ти навіть не знаєш, що таке справжнє почуття. Не смій торкатися того, що належить мені.
- Я ж тобі допомогти хочу.
- Мені? Краще собі зарадь! Віднайди кращого пластичного хірурга і психіатра.
- Зла ти, Катю! Ти ж з можеш до Єгора повернутися, а я буду з Артемом. У вас же все так добре! І ми з Артемком один одного найшли! До того ж, в аварію він потрапив, коли їхав від мене. Ми провели з ним ніч. Уявляєш? Ти вже і забула як це бути в обіймах коханого чоловіка. А ми належали одне одному. Артем не бажав, щоб ти про це знала. Побоювався, що ти розлютишся і покинеш його. Залякував мене. А бачиш як сталося? Вірогідно, ця новина підкосила тебе. Але тепер ти з чистою совістю можеш повернутися до Єгора.
Катя на мить замовкла. Вона не очікувала такого повороту долі. Зрада Артема стала болісним ударом в її серце. Але, коли перевела погляд на хлопця, що лежав тут і бився за життя, зрозуміла, що цей учинок (якщо він і стався), то його можна виправдати. Вона теж не потерпіла такого удару і п’ять років тому, кинулася в обійми до Єгора. Тому прощатися з ним, не збиралася.
- Послухай мене уважно, дурепо. Що між вами було, якщо і було, то це трапилося з твоєї легковажності. Ти його напоїла і скористалася цим станом. І ця аварія також на твоїй совісті. Це по-перше. Артем тебе не вишукував – ти сама до нього прилипла, як муха до меду ще багато років тому! А от ти в ньому знайшла картку з необмеженою кількістю грошей, тому що бути корисною в бізнесі тобі не вдається. Раджу тобі відшукувати спонсора в інакших місцях! Хоча, пробач! Ти не знайдеш дурня, який би повівся на твою зовнішність, яка зникає одразу після нанесення міцелярної води! – Катя із величним презирством дивилась на те, як обурення опановувало Наталку.
Наталка поблідла від гніву, її очі наповнилися люттю. Вона, здавалося, готова була вчинити будь-що, аби довести свою правоту. Але Катя залишалася спокійною, не дозволяючи емоціям взяти верх. Кожне слово, яке вона вимовляла, було точним і обдуманим, навіть якщо в ньому була біль і злість.
#2897 в Любовні романи
#1367 в Сучасний любовний роман
#490 в Сучасна проза
Відредаговано: 04.01.2025