Розділ 17

Сталось, які і планував Максим. Усі його друзі погодилися відсвяткувати з ним його день народження. Компанія прибула до маєтку Алексієнків, звідки вони мали вирушити у подорож. Позакидавши до багажника рюкзаки з одягом і найнеобхіднішим, приятелі зайняли свої місця у невеличкому автобусі, який вони орендували спеціально для цієї поїздки разом із водієм.

І ось, коли автобус почав рухатись, Максим, сидячи в передній частині салону, оглянув усіх своїх друзів. Вони були готові до відпочинку, відчуваючи, як важливий цей момент — виїзд з міста, на який вони так довго чекали. Катерина сиділа поруч з Єгором, але її погляд був розсіяний, і вона час від часу вдавалася до спогадів.

— Так, це чудова ідея, — сказав Максим, звертаючись до компанії, — нам справді необхідна ця поїздка, аби очистити голову і повністю відключитися від рутини. У Карпатах ми знову зможемо відчути свободу.

Всі підтримали його, погодившись, що карпатські гори — це ідеальне місце для того, щоб забути про повсякденні турботи. Автобус вирушив, і атмосфера була спокійною. Лише Катерина намагалася не думати про те, що залишила позаду, і більше звертала увагу на пейзаж за вікном, щоб хоч трохи відволіктися від думок про Артема та невизначеність у своїх почуттях.

Єгор помітив її замисленість і, злегка підсівши ближче, тихо прошепотів:

— Не переживай, все буде добре. Ми будемо разом, і цей відпочинок точно піде тобі на користь.

Катерина коротко кивнула, але всередині вона не могла позбутися відчуття непокою. Ще було так багато незавершених справ, і багато запитань, на які вона не могла знайти відповіді.

— Може, ця поїздка і є шансом на новий старт, — подумала вона, спостерігаючи, як захід сонця фарбує небо в теплі відтінки.

На передніх кріслах розмістилися хлопці, а ззаду – дівчата. Представниці жіночої статі безперестанку базікали і сміялися. Коли вже сон вже геть загнав їх у глухий кут, то сил боротися з ним вже не було. Тиша настала тільки після опівночі. Проснулися мандрівники тільки тоді, коли автобус зупинився у місці призначення.  

Зовнішній вигляд Карпат зустрів їх прохолодою ранкового повітря та запахом соснових лісів. Пейзаж був казковий: гірські вершини, вкриті туманом, простягались далеко вгору, а річки і струмки відбивали перші промені сонця. Компанія швидко вийшла з автобуса, розтираючи затерплі ноги, і почала оглядати місце, де вони будуть проводити найближчі кілька днів.

Максим, який все це організував, з радісним виглядом підняв руку, вказуючи на величезний дерев'яний будинок, що стояв серед зелені:

— Ось тут ми і будемо жити. Чисте повітря, краса навколо і, звісно, гарна компанія! Всі готові до пригод?

- Уф, ну нарешті! Я думала, ми вже не доїдемо сюди! – потягнулась Катя, коли вискочила з автомобіля, який зупинився біля котеджу.

- Здається, ми сюди цілу вічність їхали, - підтримала подругу Вероніка.

- Годі вам квилити! Дивіться, яка краса! – розглядався навколо Максим.

- Неймовірно, - скептично сестра і разом з Єгором відправилась в бік одного із будиночків.

- І чого вона знову без настрою? Думав: витягну її на природу, вона злагідніє, - буботав собі під ніс Алексієнко, дістаючи речі з багажника.

- Це все через мене, друже. Я приїхав сюди тільки тому, що ти мене про це попрохав. Увечері я все ж повернуся додому, щоб не псувати всім настрою, - відповів на невдоволення друга Черненко.

Вони з Максом давно товаришували, тому він не зміг йому відмовити, оскільки давно не бачились, і їм було про що поговорити. На думку Артема, гостями на святі мали бути лише їхні найближчі друзі, але як виявилося, що Катя, до того ж з Серебрянським, також були запрошені. Він би не став їхати сюди, знаючи, що тут відпочиватиме ще й сам власник модельного агентства.

- Навіть і не думай про це! Катя повністю занята Єгором і ви не повинні один на одного зважати, - докірливо зауважив товариш.

- Гаразд, - видихнув хлопець.

Він взяв у руки рюкзак туриста і пішов до будинку.

***

- Забираю свої слова назад. Тут таки казково, - промовила Катерина.

Вони з компанією оглядали місцевість. Гори дивували свою величністю і неповторністю. Пахощі гірського повітря п’янив усякого, хто, хоча б раз тут бував. Шум річки нагадував музику.

Катерина, зробивши кілька глибоких вдихів, подивилась на навколишні краєвиди. Сонце вже починало опускатися за горизонт, забарвлюючи небо в теплі оранжево-рожеві відтінки, а гори наче зливалися з небом, ставши частиною цієї казкової картини.

- Вражає, - промовила вона, більше до себе, ніж до когось іншого. – Я й не знала, що Карпати можуть бути такими особливими.

Єгор, що йшов поруч, кивнув, помітивши, як Катерина насолоджується краєвидом. Він намагався не показувати своїх переживань, хоч і відчував, що в цьому місці було багато тих моментів, коли вони могли б відновити свою близькість.

- Гори дають своє. Вони змушують забути все інше і просто бути тут, - сказав він, намагаючись додати романтичності цьому моменту.

- Можливо, ти правий, - погодилась вона, хоча й сумнівалася, чи це лише природа так діє, чи, можливо, щось більше. – Але не хочу, щоб ці миті знову стали лише спогадами. Хочу бути тут і зараз, без думок про те, що було або може бути.

Макс, що ішов трохи позаду, посміхнувся, слухаючи розмову.

- Якби я знав, що тут буде така атмосфера, я б сюди приїхав ще раніше, - пожартував він, звертаючи увагу на її слова. – Але краще пізно, ніж ніколи, правда?

Всі сміялись, розслабляючись в цій атмосфері. Природа справді дарувала спокій, а гори, річки й небо змушували забути про все інше. Всі відчували, що цей відпочинок дарує їм час для себе.

- Тут ми і проведемо свій медовий місяць, - говорив Єгор, обіймаючи Катю.

- А це уже дзуськи! Я марю морем уже цілий рік! Медовий місяць ми проведемо в океані! – обурилась дівчина.

- Ясне моє сонечко, на жаль, так не вийде. Одразу після весілля ми виїжджаємо до Лондона. І, до того ж, туди ми переселяємося назавжди, - повідомив Єгор.