Розділ 13

З розбитою душею і геть розчавленим серцем, Катерина, о четвертій ранку приїхала додому у супроводі Максима, який поїхав до Артема разом з нею, щоб проконтролювати, чи зізнається вона у своєму вчинку. Коли та вийшла з того жахливого місця до автівки, де сидів її брат, то Алексієнко зрозумів, що пробачення вона не отримала, і, напевно, ніколи не отримає.

З допомогою брата вона вийшла з автомобіля, і вони повільним кроком прямували до будинку.

- Сашко, глянь! Максим веде Катрусю додому…- Ольга схвильованим голосом повідомила чоловікові про приїзд дітей.

Після повідомлення про затримання Артема у всіх зник сон. Неспокій не змушував чекати, коли вони дізналися, що Катя помчала до Черненка вся в сльозах, ще й з Максимом.

- Щось між Катею і Артемом знову сталося, а ми, як завжди, нічого не знаємо! – розвів руками Алексієнко.

Минуло не більше хвилини, як Катерина зайшла до будинку і попрямувала до вітальні.

- Катрусю, квітонько! Ти плакала? – спитала Ольга Арсенівна, коли підбігла до дочки і провела руками по вогкому від дощу волоссю.

Він відмовився від мене…- прошепотіла Катерина і без пояснень рушила на другий поверх до своєї кімнати, де вона і проведе ще найближчу добу без сну і їжі.

Батьки тривожним поглядом провели Катю до сходів і тільки тоді, коли почули, як грюкнули двері її спальні, повернулися один одного розтривоженим обличчям.

- Максиме, може, ти нам поясниш, що відбувається? – промовив, нарешті, Олександр і поглянув на сина.

Сьогодні Катя з Артемом поставили крапку у своїх стосунках, - Алексієнко тяжко зітхнув і попрямував до дивану, щоб присісти, оскільки ця доба втомила не тільки сестру.

Олександр і Ольга обмінялися поглядами, і на їхніх обличчях відбивалася тривога, як ніколи. Вони добре розуміли, що стосунки їхньої доньки з Артемом — це не просто романтична історія. Це був важливий етап у її житті, який зараз, схоже, розпався.

- А хіба вони не зробили це ще п’ять років тому? – здивувався батько.

- Катя кохала Артема весь цей час, і навіть зараз вона вірна йому, - відповіла Ольга.

- Що за маячня?! – викрикнув чоловік. – Місяць тому моїй доньці зробив пропозицію Єгор! Яке може бути кохання до Артема?!

- Єгор є іграшкою в руках Катерини! Вона маніпулює ним, з метою робити боляче Артемові. Що тут не зрозумілого, тату? – відповів криком Максим.

- Для чого їй це? – трохи знизив тон Олександр і дивився то на дружину, то на сина.

Максим важко зітхнув, відчуваючи, що для його батька це питання не менш складне, ніж для нього самого.

— Катя, напевно, намагається заповнити порожнечу, яку залишив Артем. Вона маніпулює Єгором, тому що все це — її спосіб утримувати контроль, хоча вона і не усвідомлює цього. Її почуття до Артема залишились, і вони глибше, ніж вона хоче визнати навіть сама собі.

Ольга також виглядала враженою, але її погляд був більш м’яким, коли вона звернулася до чоловіка.

— Він правий, Сашо. Це все складніше, ніж просто вибір між Артемом і Єгором. Катя в глибині душі так і не змогла забути Артема. І, навіть коли вона знову опинилася в стосунках з Єгором, це не означає, що її почуття до Артема просто зникли.

Олександр мовчав, намагаючись обробити все почуте. Він уважно дивився на дружину і сина, намагаючись зрозуміти, як розвивалися події, і чому все сталося так, як сталося. Він зовсім не уявляв, що за останні роки між його донькою і Артемом може бути стільки нерозказаних переживань.

— Значить, ми маємо справу з якимось циклічним, невидимим колом... — сказав він, нарешті, схрестивши руки. — І тепер ми повинні зламати цей цикл, щоб Катя нарешті зрозуміла, що вона не може жити в минулому.

- Коли жінка кохає, її ніхто не здатен зрозуміти, навіть вона сама, - відповіла Ольга і присіла поруч з сином.

- Тоді, якщо вони так кохають один одного, то чому б їм знову не бути разом? – запротестував Алексієнко.

- А треба було, тату, п’ять років тому погодитися на шлюбний контракт з Черненками! Не було би зараз такої біди! – прошипів злісним голосом Максим і покинув батьків у вітальні наодинці.

- То це все зараз відбувається через те, що я тоді від їхнього шлюбу відмовився? – чоловік розпачливо опустився на крайчик крісла.

- Дійшло, нарешті! – підняла руки вгору Ольга і нервово засміялась.

- Та я ж хотів як краще! Катрусі ж тільки тоді вісімнадцять було! – плачевним голосом промовив той.

- Пізно вже, Сашо, плакати. Тепер треба Катю до тями привести і заміж видати.

- Та яке вже тепер весілля, Олю! – викрикнув той. – Краще б цього всього не знав!

- Все рівно би дізнався! – фиркнула вона. – А тепер кусай собі лікті! Будеш няньчити не внуків, а Катю! Бачиш, же в якому вона стані! – легко скрикнула та.

Олександр ще довго сидів мовчки, переварюючи сказане Ольгою. Його очі були втомлені, але в них вже не було того заперечення, яке він відчував раніше. Зараз він розумів, що багато чого сталося через його рішення не дозволити молодим одружитися. І тепер все це було в його руках.

— Якби я тільки знав, — важко промовив він. — Може, й справді все склалося б інакше... Тільки тепер, коли вже все обірвалося, я бачу, що не можна було так відкидати все, що вони мали один до одного.

Ольга підійшла до нього, сіла поруч і поклала руку на його плече.

— Знаєш, Сашо, ми всі хочемо робити для наших дітей найкраще. І інколи ми думаємо, що це правильний шлях. Але навіть коли ми намагаємося контролювати все, життя все одно йде своїм шляхом. Ти не можеш змінити минуле, але можна зробити все, щоб допомогти їм зараз.

Олександр опустив голову, відчуваючи важкість у грудях. Він мав відчуття, що не вистачає часу на виправлення помилок, але в глибині душі знав, що його обов'язок — бути поруч, навіть якщо це буде непросто.

-  Може, її до психолога відвести? Чи до травників якихось? – висунув припущення Олександр.

- Та не поможе тут ні лікар, ні трави! Зараз весільні клопоти почнуться та й забувати почне! – відповіла жінка.