Розділ 11

«Як же я не хочу йти на цей клятий бій. Навіщо Єгор погодився? Але його можна зрозуміти, він не міг злякатися. Навіщо Артему це потрібно? Він, мабуть, хоче вкотре потрощити мені життя. А якщо з Єгором щось трапиться? Якщо ж Артем…? Ні, годі! Не можна про це розмірковувати! Єдина, хто зможе підтримати мене в цей вечір - Вероніка. Цей бій буде дуже складним для мене.

"Чому я взагалі погодилася бути присутньою? Це жахливо… Це не те, чого я хочу," – подумала вона, нервово тереблячи браслет на зап'ясті. Катя знала, що цей бій був для неї не меншим випробуванням, ніж для хлопців.

"Що, як вони зайдуть надто далеко? Що, як ця дурна суперечка закінчиться не просто синцями? – думки вирували у її голові. – Невже вони не розуміють, що я хвилююся за обох?"

На ринг вийде дві дорогі для мене людини. Якщо виграє Єгор? Я буду пишатися ним і Черненко зрозуміє, що я в надійних руках. Але це дуже розсердить Артема. Ну, і нехай! А якщо виграє Артем? Він зрозуміє, що Єгор слабодух і в нього не вистачить сил стати на мій захист в разі небезпеки. А цього не можна допустити» - через власні думки Катерина не помітила, як припаркувала свою автівку на стоянці біля спортклубу.

Катерина вимкнула двигун і на мить залишилася сидіти в машині. Її руки тремтіли, а серце калатало так, ніби ось-ось вистрибне з грудей. Вона намагалася зібратися з думками, але тривога продовжувала стискати її, не даючи вдихнути на повні груди.

"Ну що ж, я тут. Тепер назад дороги немає", – подумала вона, важко зітхнувши. Катерина схопила сумку, в якій лежала пляшка води, і вийшла з машини.

- Привіт, як ти? - запитала Яніцька, коли обійняла подругу.

- Краще не питай, - відповіла та і гримонула дверцятами свого позашляховика.

Вероніка спохмурніла, але постаралася не показати цього:

- Все настільки погано?

Катя нервово провела рукою по волоссю, ніби намагаючись заспокоїтися, і подивилася на подругу:

- Ти ж знаєш, я ненавиджу конфлікти. А зараз стою тут, як дурепа, і не можу нічого змінити.

- Ну, ти ж не винна в тому, що ці два вперті хлопці вирішили з’ясовувати стосунки таким способом, – спробувала підбадьорити її Вероніка.

- Але це через мене, – голос Каті здригнувся, і вона стиснула кулаки. – Якби я могла їх переконати…

Вероніка злегка притиснула її до себе, обіймаючи, як це роблять лише найкращі подруги:

- Послухай, ти не можеш відповідати за все на світі. Вони вже дорослі хлопці, і це їхній вибір. А ти тут, бо ти сильна і можеш витримати будь-що.

Раптом погляд дівчини впав на чорний джип. З одного боку машини стояв Костя, а з іншого - Микита.

- Приїхали підтримати невдаху? - з насмішкою спитала Катерина, коли підійшла ближче до них.

Костя підняв голову і з легким усміхом відповів:

- Невдаха, кажеш? Не поспішай із висновками, Катю.

Микита хмикнув і схрестив руки на грудях:

- Ти думаєш, він програє?

- Я так не думаю. Я впевнена, - з гонором дала відповідь та.

Микита ледь помітно підняв брову, ніби його щиро розважила впевненість Катерини:

- Ого, яка категоричність. І звідки така впевненість, Катю?

Костя злегка усміхнувся і вставив свої п’ять копійок:

- Можливо, тому що вона знає, на що здатен її Єгор?

Катерина різко повернулася до Кості:

- Я знаю, що Єгор сильний і розумний. Але цей бій... Це просто гра м’язів, не більше.

Микита, не відводячи погляду, додав:

- Для тебе, можливо, це гра. А для них – спосіб довести щось не лише один одному, але й собі.

Катерина пирхнула, але тон її голосу пом’якшав:

- Дурниці. Ніякий бій не може вирішити, хто краще чи сильніше. Життя вирішує це в інших ситуаціях.

- Ти права, Катю, – несподівано погодився Костя, хоча в його голосі звучав ледь вловимий сарказм. – Але знаєш, інколи такі "ігри" – це просто спосіб випустити пар.

- Випустити пар? – обурено перепитала вона. – Чудовий спосіб, ризикувати своїм здоров’ям і гідністю. І я дуже не хочу, щоб мій Єгор постраждав.

- Ми думали, ти будеш на стороні Артема, - похмурився Микита.

- Якщо ви забули, то я нагадаю: його супротивником є ​​мій наречений. І це логічно, що моя підтримка потрібна Єгору, - говорила Алексієнко, зберігаючи спокій.

Микита уважно подивився на Катерину, ніби намагаючись розгадати її думки:

- Логічно, кажеш... Але ти ж розумієш, що для Артема це більше, ніж просто бій?

Катерина злегка звела брови, але її голос залишався рівним:

- Для Артема це завжди "більше, ніж просто". Його его не дозволяє йому жити спокійно.

Костя тихо хмикнув:

- А твій Єгор? Ти впевнена, що для нього це просто змагання, а не спосіб довести тобі щось?

Катерина відвела погляд на спортклуб, ніби шукаючи там відповіді.

- Єгор нічого не повинен доводити. Він і так мій наречений, і я знаю, що він мене кохає. Цей бій для нього – лише спосіб показати Артему, що я зробила правильний вибір.

Микита зробив крок ближче і знизив голос:

- А ти сама впевнена в своєму виборі?

Її погляд різко повернувся до нього, і в очах заіскрився вогонь:

- Цікаве питання, Микито. А ти сам впевнений, що насправді розумієш, що тут відбувається?

Микита трохи відступив, вдаючи, що він лише жартував, але Катя вже не слухала. Вона кинула їм через плече:

- Якщо хочете підтримати Артема, вперед. Але знайте одне: моя сторона тут визначена, і це не обговорюється.

Катерина різко розвернулася і пішла в напрямку Вероніки, залишивши хлопців стояти в задумі. Костя, злегка усміхнувшись, шепнув Микиті:

- Вона сильніша, ніж здається.

- І набагато розумніша, – додав Микита, дивлячись їй услід.

Після того, як дівчата опинилася в залі, то одразу розійшлись і різні сторони. Яніцька попрямувала до знайомих, які теж прийшли подивитися на двобій двох значних людей цього міста.

Компанія, до якої наближалася блондинка, підтримувала Черненка. Їй було дещо соромно підходити до друзів, оскільки сьогодні вона була змушена, як і її подруга, стояти на стороні Серебрянського.