Розділ 9

Великий старовинний годинник у домі Алексієнків пробив шосту, а іменника, разом з частиною гостей, у дома ще не було. Робочий день ніхто не скасовував, навіть для керівників компанії. Олександр дуже відповідально ставився до своєї роботи і тому не міг перенести зустріч із інвесторами на інший день. Але через декілька  годин святкування все-таки має розпочатися.

Ольга, дружина іменинника, трудиться одна на кухні. А все через те, що вона з повагою ставиться до своєї  прислуги і розуміє, що у них теж є право на літню відпустку. Тому Ольга Арсенівна прийняла рішення дати їм змогу відпочити. А святкування якраз випало на перший тиждень відпочинку. Викликати людей через одну вечерю і, до того ж, не дуже велику, не бачила сенсу. Жінка сподівалася на допомогу доньки, але та не поспішала на допомогу, адже вона розважала Єгора, що приїхав раніше за всіх і викрав свою обраницю.

Проте на допомогу вчасно приїхала Таня разом із сином. Подруги взялися працювати удвох. А коли прийшов час сервірувати стіл, то зрозуміли, що зайві руки їм не завадять. Тож Ольга попросила Артема, що без діла вештався будинком, покликати Катю.

Хлопець піднявся на кілька сходинок, але зупинився, коли побачив радісну Катерину, яка зі сміхом теж бігла до сходів. Її сміх…Такий до болю знайомий…Він не бачив її такою радісною вже давно. Тоді, на показі, Черненко гадав, що та радісна Катруся уже втрачена і більше він не побачить її такою щасливою і осяйною.

Але тут до нього бігла життєрадісна дівчинка зі щастям в очах. На ній був яскраво жовтий довгий сарафан, що надав їй ще більше легкості. Тут, вдома…Саме тут вона була живою…А там була заморожена манерами і правилами холодна стерво…

- Все одно не доженеш! - крізь сміх крикнула дівчина.

Біжучи по сходах вона з чимось зіткнулася. Героїня підвела очі і побачила Артема. Посмішка з лиця зникла. Очі…Вона вже забула, як це тонути в них щохвилини. А саме цієї миті їй здавалося, що її вже не врятувати…

- Пробач. Я не помітила, - це все, що їй вдалося сказати.

Вона зробила крок назад, ніби відштовхнулась від чогось страшного.

- Обережніше, - відповів той.

І хотів доторкнутися до її руки, але не зміг. Саме тієї миті він побачив, що до них наближається Єгор.

- Катю, все добре? - підбіг Серебрянський і обійняв дівчину за талію.

- Так, - відповідала та, намагаючись зберігати спокій.

- Катрусю, доню, йди-но до нас! - її покликала мама і цим врятувала від напруженого мовчання між трійкою людей.

- Біжу, мамо! - крикнула дівчина і відійшла від своїх обранців. Вони ж мовчки зійшли зі сходів і сіли в різних кутах вітальні.

Вся сім'я і друзі, нарешті, знову зібралися разом за одним столом. Вийшло так, що Артем знову сів супроти Каті, ніби, переслідуючи її. Дівчина через це відчувала себе ніяково і не підводила очі, щоб поглянути на те, як Артем дивиться на неї і мліє від тортур.

Батьки вечеряли і розмовляли на теми, які їм були цікаві. Єгор підтримував бесіду з Олександром і новими знайомими. Основна тема їхньої розмови – бізнес. Єгор час від часу дивився на Катю і знову повертався до дискусій. Матері не могли поводитися так, ніби нічого не відбувається. Вони робили вигляд, що розмовляють про свої клопоти і нові тенденції у моді, але насправді їхню увагу привертали мовчазні діти.

Катерина насмілилась і підняла голову. Вона боязко глянула в сторону Єгора, зрозуміла, що він зайнятий і, нарешті, поглянула на Артема. Він бачив перед собою утомлену від болю і самотності душу. Перед ним сиділа вона…Катерина, яка зовні змінилася до непізнаваності, яка зруйнувала в собі все, те, що робило її собою. Але там, всередині, у її серці дещо лишалось незнищенним. Це була любов до нього, яка ще жевріла і бажала вирватись на волю, але не могла, бо була закована в кайдани монстра, який тримав її коло себе силою і не відпускав.

Поки закохані обмінювалися поглядами, друзі батька вирішили перейти до вручення подарунків. Єгор приніс з автомобіля їхній з Катею сюрприз і разом з нею підійшли іменинника.

- Не можу повірити своїм очам! Справжній швейцарський?! Ніяк не доходили руки їх купити. Спасибі, діти, - Алексієнко поцілував Катю і потиснув руку Єгору. - Зізнавайтеся, хто здогадався?

- Це була повністю ідея Єгора, - Катерина посміхнулася.

- Дякую, зятю! – чоловік похлопав юнака по плечу і сів назад за стіл.

Останнє слово явно не сподобалося Артему. Він позирком перетворив Єгора в купку праху. Це звання мало цілковито належати у цьому помешканні йому, а не якомусь рудому ляльководу.

- До речі, добре, що ви заговорили про зятів. Сьогодні, в такий хороший день, народилася не тільки добра людина, успішний бізнесмен, а ще й люблячий батько і коханий чоловік. Я б хотів сказати вам велике спасибі, за мою Катю. Коли я три роки тому зустрів Катю, не мав на думці, що закохаюся. Закохаюся в цю чарівну, милу і добру дівчину. Я збагнув, що хочу провести життя з нею ціле своє життя. Не хочу тратити більше жодної миті без неї. І, тому, я прошу руку і серце вашої дочки, - він дістав із задньої кишені оксамитову коробочку. - Катю, ти вийдеш за мене?

Дівчина завмерла з посмішкою на обличчі і поглянула на реакцію Артема. Було видно зовні, що всередині серце стислося, а погляд пірнув в очі дівчини. Хлопець намагався на відстані думки її зупинити і не дати вчинити помилку. Але охота побавитися почуттями перемогла в душі Катерина.

У повітрі повисла напруга. Катерина відчула, як її серце на мить зупинилося, а навколо все стало розмитим. Всі погляди були спрямовані на неї.

Вона спочатку не змогла зрозуміти, що відбувається, і лише потім поглянула на Єгора, який стояв перед нею на коліні з блискучим кільцем в руках.

Артем сидів у своєму кріслі, і його обличчя було позначене чітким виразом, який важко було трактувати: суміш роздратування та безпорадності. Він так і не зміг відірвати погляду від того моменту, коли Єгор простягнув Катерині кільце.