Розділ 7

Літнє сонце потроху пливло за горизонт, прохолодний вітер розвіював волосся Каті, яка стояла в обіймах Єгора на веранді. Вони чекали появи гостей, яких мусили приймати тільки через ввічливість. Для прийому гостей Катя обрала білу кофту з фатином і кружевом та спідницю кольору айворі. Єгор же був одягнутий по-домашньому, але зі смаком: у білу футболку з коричневим кардиганом і чорні джинси. 

Катя відчувала, як прохолодний вітер пестить її шкіру, але це не змогло затмити ту напружену атмосферу, яка виникла після їхньої розмови. Вона дивилася на горизонтом, віддаючи себе в руки Єгора, поки його рука ніжно тримала її за талію. Її серце билося рівно, але всередині залишалася незабутня напруга від того, що їх чекає.

«Ця вечеря буде випробуванням», — подумала вона, спостерігаючи, як сонце змінює свої кольори на небі. Єгор, звісно, був поряд, і їхні відносини залишалися стабільними, але Артем і його присутність лякали її. Вона знала, що важко буде приховати все те, що вона відчувала до нього — навіть якщо це не була кохання, але зв’язок минулого, який ніколи не зникне.

— Все в порядку?- Єгор, помітивши її задумливий погляд, ніжно погладив її по спині.

— Все добре. Просто думаю про вечір. - Катя відвела погляд від горизонту і, посміхаючись відповіла.  

— Я знаю, що тобі не дуже комфортно, але пам’ятай, ми на одній стороні барикад. Я буду поруч.- Єгор злегка підняв брови і, притягнувши її ближче.

Коли відчинилися ворота, в’їхав  автомобіль представницького класу. З нього першим вийшов Артем, навіть не глянувши на господарів, відразу відправився відчиняти двері з іншого боку. Звідти вийшла особа, яку не надто хотіла бачити Катя. Наталка поправила свою ефектну сукню-бюстьє зі шнурівками сірого кольору і рушила до гостей разом із Артемом, що мав привабливий вигляд у білій кофті і синіх джинсах.

Хоч Катерина і робила вигляд, що почуття до нього охололи, але в серці ще палахкотів вогник любові. Саме це полум'я змушувало ненавидіти. Відчувати ненависть до кожної живої особи чоловічого роду, яка могла дихати поруч із ним.

Катерина намагалася тримати себе в руках, але серце не обманеш. Як би вона не намагалася переконати себе, що все забуте, що між ними вже нічого немає, відчуття не полишали її. Кожен погляд, кожне слово, навіть кожен рух Артема нагадували їй, як важко це все було для неї — і як сильно вона все ще його любила.

Це почуття полум'яло в її серці, змушуючи її відчувати гнів і ненависть до всього, що знаходилося поруч із ним. Вона була готова знищити все, що нагадувало їй про цю любов, що стала джерелом її болю. Ненависть до всіх чоловіків, які хоч якось були з ним пов’язані, рвала її зсередини. Вона не могла зрозуміти, як ці почуття могли так сильно зациклюватися на ньому — людині, котра, здавалося б, не мала жодної цінності в її житті.

Та попри всю цю боротьбу, частина її душі продовжувала прагнути саме його — навіть якщо це означало знову піддатися болю. І цей внутрішній конфлікт, це полум'я між ненавистю та коханням, що її палає, робило Катерину ще більш вразливою, ніж будь-коли.

- Поводься, будь ласка, гостинно, - прошепотів Серебрянський прямо у вухо коханій, яка вже напружилась від вигляду парочки, яка прямувала до них міцно тримаючись за руки.

- Докладу максимум зусиль, - посміхнулася фальсифікованою посмішкою героїня і перевела погляд на пару, яка підіймалася по сходах до веранди Серебрянського. - Раді приймати вас у нашому домі, - дівчина миттєво змінила вираз обличчя з напруженого на бадьорий.

Серебрянський спостерігав за тим, як Катя змінила свій настрій. Він знав, як важко їй було тримати себе в руках у присутності Артема, але він був переконаний, що її сила волі здатна здолати всі внутрішні переживання. Вона завжди могла створити враження, що все під контролем, навіть якщо всередині її серце розривалося.

Артем і Наталка, тримаючись за руки, підійшли до веранди, і всі погляди зустрілися в один момент. Катя відчула, як холодний потік злипає їй шкіру, а серце відразу закалатало в грудях. Вона зробила глибокий вдих, намагаючись залишити ці емоції позаду.

-  Раді, що ви змогли приїхати, - вимовила вона, її голос був рівним, але злегка дзвінким. Вона виступила на кілька кроків уперед, щоб привітати гостей.

Наталка посміхнулася, спостерігаючи за її зміненою поведінкою, немов хотіла додати масла у вогонь, впиваючись кожним моментом цієї напруженої зустрічі. Артем не здавався здивованим чи засмученим. Його погляд був холодним, але він привітався, наче це не більше, ніж чергові знайомства у великому світі бізнесу.

Катя витримала паузу, відчуваючи, як тиск всередині наростає. Цей вечір був ще одним випробуванням, якого вона намагалася уникнути, але тепер не могла відступити.

- Ласкаво просимо! - Єгор відчинив двері усередину, щоб дати можливість гостям пройти до середини.

Гості крокували всередину, і Катя знову змусила себе прийняти вигляд привітної господині. Вона попрямувала за ними, намагаючись виглядати спокійно, але в її очах все ще зберігався той самий розбіжний погляд, як і раніше, коли вона зустріла Артема. Серце билося важко, але Катя не дозволяла собі розслабитися.

- Проходьте, будь ласка, - промовив Єгор, додаючи тепла до своїх слів, і помітив, як Катя намагалася зібратися. Він знав, як важливо для неї було зберігати спокій у такій ситуації, тому підсвідомо підтримував її.

Артем та Наталка, увійшовши до простору веранди, оцінили обстановку. Атмосфера була затишною, але немає сумнівів, що її власники дуже ретельно підготувалися до зустрічі.

- Дякуємо, що запросили, - сказала Наталка, її голос звучав трохи холодно, але це не заважало їй виглядати бездоганно.- Нам уже тут подобається, правда Артеме? - защебетала блондинка.

- Так, подвір’я вразило одразу. Не можу уявити, що за розкіш і масштаби чекають нас у будинку, - промовив Артем.

Опісля невеликої екскурсії по котеджу, молоді люди усілися за стіл і заходилися вечеряти. Оселя здавалася Артемові трохи крижаною для сонячної душі коханої. Все було у стриманому і холодному стилі. У жоден куточок будинку не потрапляло світло.