Розділ 2

Після останньої пари Катерина вибігла з університету і зупинила таксі, яке проїжджало поруч. Дорогою на Печерськ, Катя роздумувала над тим, як їй правильно повідомити новину. Вона до сих пір не розуміла: чи сумувати їй від без виході, чи тішитись. Затор примушував її думати про це. Але час змилувався і не дав можливості Каті довго себе нервувати.

Таксі нарешті виїхало з затору і почало набирати швидкість. Катерина відкинулася на спинку сидіння, закрила очі і зробила глибокий вдих. Серце все ще стукало в прискореному темпі. Вона знову почала подумки повторювати слова, які хотіла сказати.

- Ну все, Катю, або зараз, або ніколи! – промовила вона вголос, більше для того, щоб заспокоїти себе.

Дівчина вийшла біля знайомої багатоповерхівки і зайшла в теплий, ще не зіпсований новий під’їзд. Зайшовши в ліфт, героїня натиснула кнопку «10», і через секунду двері зачинилися. Не пройшло і двох хвилин, як двері знову роз’їхались, і дівчина підійшла до знайомої квартири. Пролунав дзвінок у квартирі Артема, і він миттю відчинив двері.

- А ось і моя дівчинка! – посміхнувся той і дав можливість дівчині увійти всередину.

Катерина зайшла до нової квартири свого коханого. Тут вже літав затишок. Адже саме її бурхлива уява розставляла тут меблі, вішала картини на стіни та підбирала інші частинки декору, щоб зробити цей куточок їхнім маленьким раєм на Землі.

Катерина оглядала квартиру з усмішкою на обличчі, її серце наповнювалося теплом від того, що це місце стало таким особливим, таким знайомим. Все тут нагадувало про їхній час разом – кожен елемент мав свою історію. Вона мимоволі помічала всі деталі: м’який плед на дивані, який вони вибирали разом, невеликі вази з живими квітами, що стояли на підвіконні, і навіть книги на полицях, які вони обидва любили читати.

- У вітальні тебе уже чекають чай і тістечка, - крикнув хлопець із зали.

- Чай вип’ю із задоволенням, а от від солодкого я відмовлюсь, - відповіла сумним голосом Катерина і попрямувала до вітальні.

- Ти? Від солодощів? Мені здається, що ти скоріше від косметики відмовишся, ніж від тістечок, - глузливо зауважив Артем.

Катерина посміхнулася, але її погляд залишався серйозним. Вона повернулася до Артема і сказала:

- Я на новій дієті, милий, - промовила та, коли зайшла до кімнати.

- Забудь ти уже про них! Я любитиму тебе будь-якою, - прошепотів він і дозволив дівчині сісти йому на коліна.

Не заговорюй мені зуби, Черненко! Що ти уже накоїв? – та скептично поглянула на хлопця.

- Нічого…Точніше…Я маю тобі дещо сказати, - ніяково запнувся той і почав гратися волоссям коханої.

- Кажи, - мимохіть байдуже кинула та.

- Я одружуюсь, - говорив хлопець, тим часом, ховаючи очі від безвиході.

- Це жарт? – спитала дівчина через секунду після почутих слів.

Голос в той момент був дещо істеричним.

Артем зробив глибокий вдих, намагаючись зібрати всі думки в одну. Він не міг передбачити, як вона відреагує. Але відчував, що вже не може тримати це в собі.

- Ні. Я скоро вилітаю до Штатів. Там мене чекає наречена, - стиха відповів Черненко.  

Катерина застигла, її серце наче завмерло на мить. Вона не могла повірити тому, що щойно почула.

- Штати? Наречена? – її голос тремтів від емоцій, але вона намагалася тримати себе в руках.

Артем схилив голову, наче намагаючись знайти потрібні слова, але нічого не знаходив.

- Так, я… я мав це сказати тобі раніше, але… не міг. Занадто довго тягнув, і зараз уже пізно.

В ту хвилину їй здалось, що весь світ розбився на друзки. Тиша в кімнаті була схожу на ту, яка наступає після останнього пострілу, коли приречений впав мертвим на полі бою. Куля потрапила прямо в серце.

- Катю, не подумай нічого поганого. Це була ідея батька одружити мене з дівчиною, батьки якої в Нью-Йорку мають величезну компанію. Це такий собі шлюб за розрахунком. Мені не залишили вибору. Я до останнього був проти цього, - хлопець намагався наводити всі можливі аргументи, тільки щоб кохана йому повірила.

Катерина затримала дихання, її серце стискалося від болю. Вона слухала його, але не могла повірити в те, що він говорить. Як це? Як він міг так просто вирішити? Як він міг сказати, що любить її, а потім одружитися з іншою? Все, що він говорив, звучало наче відмовки, спроби знайти виправдання для того, що було вже зроблено.

- Якби ти дійсно цього не хотів, то втік би разом зі мною! – почала серйозним тоном вона.

Артем завмер на місці, його обличчя стало серйозним і збентеженим. Він відчував, як серце стискається від її слів, але не знав, як відповісти. У його голові пролітали думки, але жодна з них не здавалась достатньо сильною, щоб виправдати його.

- Ти не розумієш, Катю, - його голос був тихим, майже непомітним. - Я дійсно б хотів, щоб усе було по-іншому. Але не так просто змінити те, що вирішили наші батьки. Ти ж знаєш, що в нашому світі це не просто. Я не міг би залишити все... і тебе, і свою родину, і майбутнє, яке вони для мене вже підготували. Батьки не допустили б цього. І нам би це було не вигідно. Вони залишили б нас без копійчини, - зірвався з крісла той, легко скрикуючи.

- Колись ти казав, що гроші ніщо для тебе. А тут запахло новим життям, красунею і розкішшю, так?  - все ще істеричний голос зривався на крик.

Артем здригнувся від її слів, і його очі на мить запалали, як спалахи блискавки в темряві. Він зробив кілька кроків до Катерини, але вона не відступала, стояла, мовчки спостерігаючи за ним, її обличчя було холодне і важке, як зимова буря.

- Катю, прошу! – вмить благаюче крикнув той.

- Значить, ми бачимось сьогодні востаннє, - промовила дівчина і хотіла вийти з кімнати, але Артем не дав їй цього зробити, ставши на порозі.

- Ти ж теж хотіла мені щось сказати.

Катя поглянула на хлопця, опустила очі в підлогу і підійшла до вікна.

- Я вагітна, Артеме, - стримуючи сльози, промовила Катерина.