Розділ 44

Сьогодні, напевно, найкращий ранок в житті Артема. Він прокинувся поруч зі своїми крихітками. Сьогодні Артем проведе весь день з ними. Перше, що він вирішив зробити для них - потішити сніданком. Тихенько спустившись вниз на кухню, Черненко відразу ж взявся за приготування їжі. Коли сніданок вже був готовий, на сходах появилися Катя і Арі.

- Доброго ранку, татко! - вигукнула донька і підбігла до хлопця.

Він взяв її на руки і закружляв у повітрі, а потім міцно притис до себе і поцілував. Позаду підійшла Катя і теж поцілувала кожного по черзі. Чоловік запросив усіх на сніданок: він приготував свої фірмові оладки із шоколадом і фруктами.

Сніданок видався дуже смачним. Арі навіть не помітила, як замурзалась. Черненки зафіксували цей щасливий момент не тільки в своїй пам’яті, але й на фото, яких зробили за тим сніданком чимало.

Після щасливого сніданку Арі поцікавилася, що вони сьогодні будуть робити і цим загнала батьків у глухий кут. Адже холостяцька оселя Черненка не була готова до маленької мешканки. Ні дитячої кімнати, ні іграшок у домі не було. А досвіду по догляду за дітьми й поготів. Пояснити дитині це було неможливо і тому спитали про те, як вона бачить їхнє сьогоднішнє дозвілля. Дівчинка не була розбещеною розвагами та іграшками, тому її улюблена розвага була звичайнісінькою: прогулянка в парку і атракціони.

Артем запропонував розважитися лише їм двом, а маму попросив залишитися удома. Катя спочатку обурювалась і навіть образилася на чоловіка, але все ж вирішила дати їм можливість звикнути одне до одного.

Артем і Аріанна марно часу не гаяли і вже в обід вирушили на прогулянку. Дівчинці було цікаво все навколо, адже столиця переповнена багатоповерхівками, торговими центрами і яскравими вітринами автомобілів. Ще однією новинкою для неї стали затори. Адже в Львові вони не були такими масовими, як сьогодні у Києві.

- Татку, ну чому ми маму не взяли? - запитала донька.

- Ми з тобою будемо для мами готувати сюрприз. Тому, ми їдемо не в парк, а трохи в інше місце. Добре? - відповів Артем, коли подивився в дзеркало, яке було направлено на заднє сидіння.

- Якщо це заради мами, то я згодна.

Вони під'їхали до офісу, під яким стояли друзі. Друзі побачили, що Артем під'їхав і ті приєдналися до нього. Костя сів біля Черненка, а Микита - біля Аріанни.

- Так, і навіщо ти нас викликав? - насамперед запитав Санін.

- Мені потрібна ваша допомога.

- Знущаєшся? Розбудити нас о сьомій ранку, спізнитися на півгодини і ще просити про допомогу? У тебе совість взагалі є? - обурився Микита. Після цих слів почувся його вереск. - За що?

- Не кричи на тата! - просичала дочка.

- Зрозумів, розумнику? - засміявся Артем.

- Ось це сімейка! Думав, ти останній месник в своєму роду! Так ні ж! За один день вже і дочку налаштував! - через кілька секунд знову почувся вереск.

- Ще раз - і я тебе вкушу! - знову заговорила Арі.

- Я можу відкупитися? - пробелькотів Нік, потираючи те місце, де його щипнула Арі.

- Я не продаюсь, - сказала та й відсунулася ближче до вікна.

Було видно, що вона образилася.

- Нік! - батько багатозначно підвищив тон.

- Принцесо, ти мене пробач, добре? Я не виспався просто, ось і злий, - хлопець підсів ближче до неї і взяв за руку.

- Тобі снилися монстри? - вже не таким ображеним тоном запитало дівча.

- Так, снилися, - той театрально зітхнув і опустив голову.

- Бідолашний Ніккі! - донечка погладила його по волоссю.

- Ти тільки одна мене і шкодуєш.

- Ну, ці хай грають, а ми поговоримо. Що у тебе сталося? - запитав Костянтин.

- Я зважився, - багатозначно відповів той.

- Нарешті! - закотив від радості очі Костик. - Вітаю!

- Поки ні з чим.

- Тоді, почуєш від мене це ще раз через декілька годин.