Розділ 43

Наступного вечора з київського вокзалу вирушив потяг до Львова. Катерина провела коханого і його друзів. Після відправлення, дівчина одразу вирушила додому, щоб самій зібрати речі і завтра по обіді вирушити до міста Лева.

Зранку потяг прибув на станцію у Львові. Троє друзів одразу ж вирушили в офіс, де мали укласти вигідну угоду з престижною компанією. Удача посміхнулася швидше, ніж вони планували. Тому, одразу вирушили на прогулянку містом. Коли ж всі архітектурні пам’ятки були оглянуті, Артем навідався до найближчого магазину дитячих іграшок, де купив милого білого медведика, якого колись купив Каті.

Друзі зупинили таксі і вирушили до будинку Анни, яка чекала їхнього приїзду з неабияким трепетом. Відчинило двері гостям миле дівчатко з милою посмішкою.

- Тут проживає принцеса Аріадна? – спитав Артем, коли побачив дівчинку.

- Зовсім вірно! – засміялась вона і відійшла з порогу. – Заходьте.

Троє хлопців увійшло до будинку, де їх вже чекала Анна і щедро накритий стіл. Він був спеціально для гостей, і вперше за цей час молодша Черненко готувала сама. Вона хотіла потішити брата їхніми сімейними стравами. Гості сіли за стіл і почали обідати. А Аріна тим часом гралася на вулиці. Але раптом вона забігла до будинку з криками:

- Там мама! Мама приїхала! - радісно вигукувала дівчинка.

Хлопці здивовано переглянулися. Анна опустила очі і промовила стиха:

- Ви вийдете на веранду і все зрозумієте.

- Дівчинко моя! Сонечко моє! - Катерина міцно обійняла дитину.

Вона подивилася вперед і побачила Артема, в серці заговорив страх. Катя розуміла, що саме зараз таємницю, яку вона приховувала всі ці п'ять років - доведеться відкрити.

Дівчинка взяла маму за руку і почала вести в будинок. Але на вході Катя зупинилася.

- Арі, біжи в будинок, а я поговорю з друзями Ані і прийду.

- Добре, мамо, - мовила дівчинка і побігла в будинок.

- Ем... їм потрібно поговорити, - сказав Костя і разом з Микитою залишили Катю і Артема наодинці.

- Катю, ти мені нічого не хочеш розповісти? - Черненко підвищив тон, коли за друзями зачинилися двері.

- Хочу. Тільки, якщо ти збавиш звук і ми поговоримо подалі від будинку.

- Добре, - відповів хлопець і разом з дівчиною зупинилися в альтанці.

- Навіть не знаю з чого почати, швидше за все з самого початку... Я не змогла зробити аборт. Не змогла вбити нашу крихітку. Я нікому нічого не розповідала. Кілька місяців я жила з батьками і робила все, щоб вони не дізналися. Коли зрозуміла, що термін вже великий, я оселилася у Львові. Під час прогулянки в парку я зустріла Аню. Вона була в розбитому стані. Сказала, що її перший чоловік покинув через те, що у них не може бути дітей. Тому, я вирішила їй допомогти. Ми домовилися про те, що я народжу їй дівчинку, і вона буде її виховувати, а я буду приїжджати. Маля з'явилося на світ двадцятого вересня. Мене виписали з пологового будинку, і я в той же день повернулася додому. Але моя душа весь час поверталася сюди. Спочатку я приїжджала кожні два місяці, а потім, коли маля підросло, я вирішила приїжджати рідше, бо розуміла, що маю забезпечувати не тільки себе, але ще й і Арі і Аню, яка весь час приділяла нашій дівчинці. Згодом я про все розповіла Єгору. Він наполягав на тому, що я маю тобі у всьому зізнатися. Але я відмовилася. Після цього він почав приїжджати до Арі і навіть проводив з нею більше часу, ніж зі мною. Тоді на балу він погрожував, що сам тобі усе розповість. Я ж дала слово, що всю правду ти почуєш від мене, - оповістила дівчина.

- Господи, чому ти не розповіла мені все, коли у нас все налагодилося? - видихнув хлопець.

- Я боялась. Точніше, не знала якої реакції від тебе чекати. Ти ж так був проти цієї дитини. А я не хотіла знову тебе втрачати. Але і без Арі моє життя не має сенсу.

- Катю, ти не уявляєш який камінь впав у мене з душі. Я думав, що ти дійсно зробила аборт. Вперше в  житті я зненавидів себе. Я можу тільки уявити, через що тобі довелося пройти. Ти загнала себе в кут заради нашого кохання. Тепер все буде по-іншому, кохана. Тобі більше не доведеться розриватися між брехнею і правдою. Тепер ми почнемо наше життя з самого початку. Наша донечка буде рости в повноцінній сім’ї. Ми станемо справжнім щасливим сімейством.

- Я кохаю тебе, Артеме, - прошепотіла вона, коли коханий міцно притис її до себе і цілував волосся, яке пахло весною.                                         

Коли правда розкрилася всі знову зібралися за одним столом. Найбільше раділа Аріадна. До неї повернулася мама, і з'явився тато. Вона відразу подружилася з Микитою. Ці двоє дітей відразу знайшли спільну мову. Вона не залишала без уваги і Костика. Хлопець так само брав участь в іграх.

- Катю, дві години до літака. Нам потрібно збиратися, - сказав Артем, коли встав з-за столу.

- Так, звичайно, - відповіла дівчина і теж покинула вечерю.

- Матусю, ти що вже летиш? - Арінка зіскочила з крісла і підбігла до Алексієнко.

- Не ти, а ми. Ми з татом забираємо тебе додому, промінчику.

- Ура! - вигукнула дівчинка. - Так я тепер буду жити з вами?

- З нами, серденько.

- А у мене там буде братик або сестричка?

- Ну, напевно - зам'ялася героїня і подивилася на юнака.

- Звичайно, і братик, і сестричка, - відповів хлопець. - Правда, потрібно ще трохи почекати. Але там ти точно нудьгувати не будеш. Бабусі й дідусі не дадуть тобі сумувати.

***

Київ…

Весь політ дівчинка проспала у мами на плечі. Катя з Артемом пошепки радилися як сповістити цю неочікувану новину батькам. Приховувати не було сенсу, адже вже пообіцяла донечці з усіма її познайомити. Молоді батьки вирішили, що Катерина розповість всю правду і нічого не буде приховувати.

Таксі привезло сімейство до дому Алексієнків, куди батьки Артема завітали на вже традиційну суботню вечерю. Сьогодні був ще один привід для святкування. Усі чекали повернення дітей із відрядження. Проте вони і гадки не мали, який сюрприз чекає за кілька хвилин.