Розділ 41

На вулиці вже було далеко за полудень. Це можна було зрозуміти по світлу, яке пробивалося через цупкі коричневі штори у спальню Черненка. Пара солодко спала в обіймах один одного після веселого, але виснажливого свята, що відбулося два дні тому. Наречені ще кілька днів святкували з друзями своє одруження за містом в котеджі, що орендували спеціально для гучних вечірок.

- Доброго ранку, - промуркотіла Катя, коли розплющила очі і провела рукою по мужньому плечі коханого.

- Доброго, крихітко, - посміхнувся Черненко і поцілував дівчину у русяве волосся.

- Так не хочеться вставати

- Еге ж. Я взагалі не налаштований на роботу, особливо сьогодні.

- Якби не біль у ногах після кількаденних танців, то я б почувалася не такою розбитою. Але нічого не вдієш. Нам дійсно час вставати, - потягнулася солодко Алексієнко і зіскочила з ліжка. - Я перша в душ! – вигукнула наостанок та і забігла до ванної. 

- Я, як господар, маю право першим прийняти душ! - обурився юнак і сперся на двері.

- І я, як ґаздиня, теж! - крикнула Алексієнко.

- Гаразд, умивайся, дитя, - він хихикнув і хотів піти готувати сніданок, але його зупинив дзвінок телефону.

Хлопець поглянув на екран. Світилося ім’я батька коханої. Артем ввічливо побажав майбутньому тестю доброго ранку, про те той, сказав, що ранок зараз в іншому кінці світу, а у Києві сонці уже сідає. Він почав розпитував куди вони зникли і чому не відповідали на дзвінки. Черненко пояснив, що відразу після закінчення весілля, вони з Катею поїхали до нього додому, цілий день спали, а ввечері поїхали в орендований котедж на святкування, звідки повернулися лише вночі. Допит йому видався підозрілим, тож поцікавився чи нічого не трапилося. Олександр Миколайович поспішив заспокоїти: жодних неприємностей не трапилося, але вже за кілька годин молодята відлітають в подорож, тож хочуть усієї сім’єю їх провести. Артем пообіцяв, що вже за годину вони будуть у них. 

Прохання Алексієнка Артема дещо засмутило, адже він планував провести за Катею ще хоча б день на одинці, лише удвох. Але сперечатися через це із майбутнім родичом і теперішнім шефом, не хотілося. Тому повідомив Каті, що сьогодні відпочити їм не вдасться, а це теж її не ощасливило. Вони втратили будь-який позитив і вже без піднесення рушили додому.

***

Артем привіз Катерину додому. Закохані не зважили на те, що рідні вже і так на них довго чекають і тому не стали затримувати одне одного. Катя зайшла до будинку і в передпокої віддала сумку з речами прислузі, а сама попрямувала до вітальні. В кімнаті була матір. Вона пила трав’яний чай, що заспокоював її головний біль. 

- Ну, нарешті! Я вже хотіла сама їхати тебе шукати, - промовила Ольга, коли поклала на блюдце горнятко, а потім на столик.

- Ти ж знаєш, що просто зникнути я не можу. Навіть якби і хотіла, то Артем не дав би мені цього зробити, - посміхнулась дівчина.

Вона поцілувала матір у щоку і присіла збоку.

- Тільки думка про те, що ти з ним, мене трохи заспокоювала.

- Що, приїхала уже? – почула Катерина сердитий голос батька.

Дівчина помахала рукою Олександру, який прямував по сходах униз до вітальні.

- Я б на твоєму місці не був би таким життєрадісним! - пирхнув господар і присів на м’яке крісло біля дивану, де на столику на нього чекала міцна кава. Катя зрозуміла, що у батька ще одна безсонна ніч в кабінеті. А судячи з того, що він роздратований і напружений, то ця ніч також минула без сну.

- Не зважай, мила. Він ревнує тебе до Артема, - з посмішкою пробелькотіла мама і глянула на чоловіка.

- Ах, ось у чому справа! Татусю, я дійсно зараз багато часу проводжу з коханим. Ми багато втратили і тепер хочемо все надолужити.

- Я розумію, дорогенька. Але ти взагалі забула про роботу і про своїх стареньких батьків. Але за тиждень ти про все згадаєш. Артем їде у відрядження.

- В сенсі? Знову?  – посмішка з лиця дівчини повільно спадала.

- Він, як ніхто інший, вміє укладати договори. Він вміє переконувати і наполягати на своєму. Тому, ми вирішили відправити у відрядження його.

- І куди він їде цього разу? На Аляску чи в країни третього світу?

- Цього разу ближче. Кордони України не покине, тому не переймайся. Він їде у Львів. І, до того ж, їде не сам, а з Костею і Микитою. Тому шукай собі на кілька днів нових помічників.

- Львів…- прошепотіла вона. – А чи не можу я поїхати з ним?

- Ні, це не обговорюється. У тебе ціла копиця звітів, які ти маєш мені здати до кінця місяця. Сумувати ти точно не будеш. Обіцяю, квіточко, - посміхнувся Олександр. Він поцілував доньку у маківку і пішов до кабінету. На порозі чоловік згадав, що ще не про все повідомив Катерині. – Завтра у нас дуже важлива зустріч. Так що, не засиджуйся сьогодні допізна. Гляди, не проспи.

- Та який вже тут сон, - похмуро пробубоніла собі під ніс Алексієнко і поглянула у велике вікно. За ним уже давно сіло сонце. Його захід свідчив про теплий завтрашній день.