Дівчата розговорилися ніби найкращі подруги, що не бачилися кілька років і розповідали про все, що з ними трапилося протягом цього відрізку часу. Діана не хотіла забирати багато часу у нової знайомої, але та сама виявляла бажання з кимось потеревенити, адже не планувала сьогодні працювати в офісі, а приїхала лише за папками.
Діана вирішила розповісти свої історію новій знайомій. П'ять років тому дівчина вийшла заміж. Точніше, видали її. Це був шлюб за розрахунком. Вона не дуже-то і чинила опір. Хлопець виявився грошовитим красунчиком. Чому б і ні?! Але нічого у них не вийшло. Вони розлучилися через півроку. Він ніяк свою колишню забути не міг. А Діана часу не утрачала, швидко знайшла собі іншого і покотила з ним на Схід. І тут не склалося. Він швидко став банкротом і втік кудись. Залишив її ні з чим. Вона повернулася додому. Батьки не горять бажанням допомагати. Прийшла до колишнього - виставив за двері.
Катя ж коротко і лаконічно узагальнила: всі мужики на цій планеті – козли.
- Ти зі своїм козликом давно разом? – заграла бровами брюнетка.
- Так. Ми познайомилися, коли мені було шістнадцять. Ось і почали зустрічатися, потім через два роки розлучилися. Він одружився і поїхав. Через п'ять років повернувся, а я вже за іншого зібралася.
- І що, вийшла?
- Якби ж то... Я втекла з весілля. Кинула кар'єру моделі, багатого чоловіка, Лондон і кинулася рятувати коханого після аварії.
- Точнісінько як в кіно! - засміялася Ді.
- Так. Кожен день - новий жанр. Вчора, наприклад, трилер був.
У той час на порозі в кафе з'явилися ще одні відвідувачі. Микиті з Костиком вдалася витягнути друга із своєї келії на обід.
- Ви теж це бачите? - запитав здивований Артем у приятелів, коли глянув на двох дівчат, що сиділи за одним столиком в кінці зали біля вікна і щось, сміючись, розповідали одна одній.
- Не знаю, як Микита, але я бачу твою колишню і теперішню, - сказав Санін.
- Друже, а вони взагалі знайомі? - запитав здивований Климовський.
- Гадаю, тепер так.
Катя зловила на собі погляд хлопця. Вона не горіла бажанням бачити його сьогодні, тут і зараз.
- Артеме? - вигукнула Діана, коли повернула голову і подивилася на особу, за якою так пильно спостерігала співрозмовниця.
- Діана? Катя? А що ви тут робите? - запитав хлопець, коли став підходити до столика.
Ті схопилися з місця, коли почули свої імена. У цей момент вони були готові накинутися один на одна на одну.
- А чи не та це Діаночка, через яку у нас все закінчилося? - прошипіла Катерина, зробивши крок на зустріч до дівчини.
- А чи не та це Катруся, через яку у нас нічого не почалося? - невдоволено прогарчала дівчина.
- Так! Стоп! Заспокоїлися обидві! - Артем став між ними і пробіг оком по залі. Працівники офісу зацікавлено споглядали сцену ревності за участі головної пари компанії. Вони навіть забули про свої обіди і про те, що перерва добігає кінця. Нічого подібного тут ще не бачили. - Буде краще якщо, ви зараз по черзі розійдетеся. Тут не час і не місце для дуелей. Діана - ти перша.
Вона ще раз злобно глянула на парочку, взяла сумочку і пішла.
- Катю, я ... - заговорив хлопець, але дівчина його випередила.
- Далі я. Можеш не повторювати. Де тут вихід – я знаю. Офіціант, рахунок! - вона покликала хлопця, який стояв біля барної стійки і як тільки його покликали, він відразу підбіг до дівчину. Відвідувачка протягнула йому купюри.
- Це за мене. А за даму, що пішла, розрахується джентельмен, - іронічно заявила та, накинула на себе куртку і покинула приміщення.
У кафе залишилися тільки хлопці. Тиша заволоділа закладом.
- Костю, розплатися, будь ласка, - Артем також не став затримуватися у кафе.
- Розплатися, - Костянтин байдуже передав естафету другу.
- Чому завжди я за все розплачуюсь? Я що ходяча безлімітка? – обурився Климовський.
***
- Спасибі, що витягла мене сьогодні в спортзал, - Катя не втомлювалася дякувати подрузі, йдучи з нею по парковій алеї.
- Я, коли тобі зателефонувала, відразу зрозуміла, що тебе явно хтось розлютив, і тут же прийняла рішення, що буде краще, якщо ти розірвеш боксерську грушу, а не живих людей, - засміялася Яніцька.
Дівчата після довгого тренування йшли осіннім парком, ледве переставляючи ноги. На небі знову засяяло яскраве сонце і градусник показував більше двадцяти градусів. Всі сподівалися, що після дощу прийде очікувана прохолода. Але літо відступати не хотіло.
- Як додому добиратися будемо? - поцікавилася подруга.
- Максим з хлопцями чекає на нас. Ось, до речі, і вони, - посміхнулася Вероніка і поглянула вперед.
Четверо хлопців сиділи на лавочці і щось активно обговорювали, але коли помітили на горизонті дівчат, весь ентузіазм зник. Особливо понурим став Артем і переніс свій погляд до смартфону, що дістав із кишені джинсів. Друзі лише посміхнулися і провели поглядом панянок до їхньої лавочки.
Макс відразу поцікавився як минуло тренування і чи часом не докучали їм красені з гантелями в руках. Дівчата засміялися і поспішили заспокоїти ревнивого нареченого, що від них не відходив Діма, який спеціально для них двох виділив VIP-зал, де їм ніхто не заважав. Катя була в захваті від тренування.
- Це відмінний спосіб зігнати злість, - говорила Алексієнко, знімаючи із себе спортивку.
- Катю, що це? - вигукнув брат, коли глянув на величезну гематому на плечі сестри, обережно доторкнувся до місця, що вже встигло отримати темно-синє забарвлення і добряче набрякнути.
- Чорт! А я ніяк не могла зрозуміти, чому це у мене так рука болить? – засміялась вона, хоча за цією безтурботною посмішкою ховався нестерпний біль, що не давав їй спокою. Але тренування вона не скасувала, бо мала втамувати гнів, інакше б її негатив вилився на рідних, а цього Катерина ніколи не допускала.
- Це хто тебе так? – спитав Санін.
#4180 в Любовні романи
#1953 в Сучасний любовний роман
#552 в Молодіжна проза
Відредаговано: 14.12.2024