Розділ 32

Катерина прокинулася пізно, бо на календарі була субота, а це означає, що, нарешті, знову завітали вихідні. А після вчорашнього інциденту, то дівчина взагалі зрозуміла, що вільного часу в неї тепер вдосталь. Героїня радісно сплигнула з ліжка і солодко потягалася, розсуваючи штори. На вулиці була чудова погода. Сонце не переставало її тішити. Вчора Артем сказав, що сьогодні на неї чекає сюрприз, і це неабияк її підбадьорювало. Прийнявши прохолодний душ, вона вирушила у вітальню, щоб поснідати разом з батьками.

- Усім доброго ранку! – привіталася Катерина і присіла за стіл.

- Доброго, доню! – відповіли рідні і посміхнулися милому юному личку.

- Катрусю, я вчора вночі переглянув твій звіт. Вимушений зізнатися, що ти мене здивувала. Я радий, що в тебе почало щось виходити.

- Я і сама цьому тішуся, тату! - засміялась Катерина.

- Але, все ж, така виснажлива робота не для тебе. Наступного тижня на нараді я представлю тебе на іншій і вищій посаді.

- Мені вже цікаво, - промовила дівчина і відрізала шматок омлету.

Спокійну атмосферу на кухні у Алексієнків порушив дзвінок у двері. Покоївка перестала витирати пил у коридорі і рушила відчиняти. Через декілька хвилин вона постукала у двері вітальні господарів. Ольга відповіла, що та може увійти. Жінка зайшла до зали з великою подарунковою коробкою.

- Пробачте, що турбую під час сніданку, але тут кур’єрська доставка для Катерини Олександрівни, - промовила покоївка.

- Віднеси у мою кімнату, - коротко відповіла Катя.

Покоївка чемно кивнула і рушила до сходів. А Катерина почала швидко допивати каву. Її очі вмить загорілися яскравим радісним блиском.

Катерина забігла до кімнати і зачинила за собою двері, щоб ніхто не зміг її потурбувати в таку мить. Вона сіла на краєчок ліжка, де покоївка залишила коробку. Катя легенько розв’язала ніжний бузковий вузлик із атласної стрічки. Її дихання затримувалася від щасливого хвилювання. Нарешті, вона зважилася підняти кришку.

Вона відкрила коробку. Там лежало просто надзвичайної краси плаття. На її обличчі засяяла посмішка, коли вона подумала, хто може їй подарувати це чудо дизайнерського задуму. Це була сукня її улюбленого червоного кольору. Рукави і спина були пошиті з гіпюру, який додавав цьому творінню елегантного шарму. Крім того, юнак ще й вгадав з розміром. Не встигла вона детально розгледіти цю божественну красу, як телефон дав про себе знати.

- Ти вже отримала мій подарунок? - запитав Артем. Судячи з голосу, він посміхався.

- Так, вона прекрасна! - в цю хвилину дівчина була готова його розцілувати.

- Я радий, що тобі сподобалось. Будь готова до сьомої. Я заїду за тобою.

- Куди ми поїдемо? – спитала дівчина.

- Побачиш, - коротко відповів той. – Я маю ще вирішити декілька справ, тому зустрінемось вже о сьомій. Не сумуй. Бувай.

- Бувай, - вже з дещо сумним голосом відповів та.

- Доню, у тебе побачення? - запитала мама, яка як раз зайшла в кімнату.

- Поки сама не знаю, -  та посміхнулася.

- Тим не менш, я впевнена, що цей дарунок гарантує вам чарівний вечір.

- Для мене будь-який вечір з Артемом стає чарівним.

- Я радію, коли бачу тебе щасливою і коханою, - жінка посміхнулася і поцілувала доньку у чоло.

Катерина обійняла матір і зателефонувала професіоналам, щоб ті приїхали у визначений час і зробили її королевою сьогоднішнього вечора, оскільки до салону вона вже не встигає. Над її зовнішністю чаклували знавці своєї справи, які вже давно співпрацювали з Катериною Алексієнко. Їм було неймовірно приємно з нею мати справу. Оскільки вона була небувалою красунею і робота приносила тільки задоволення. І до того ж Катя цінувала їхню працю і навіть інколи платила удвічі більше.

Після двох годин роботи Катерина стояла перед дзеркалом і милувалася собою. Точніше, дивилася у вічі тій красивій леді у відображенні і посміхалася. Неймовірна кількість почуттів перепліталася у тому погляді: заздрість, захоплення, гордість.

- Яка ж ти красуня! - сказала мама.

Донька у відповідь тільки посміхнулася і  одягла на свою ніжну шийку кулон, який Артем колись подарував їй на день народження.

- Там твій принц приїхав, - мама кивнула в бік вікна.

- Уже йду, - дівчина взяла клатч з ліжка і посміхнулася своєму відображенню на прощання.

- Приємного вечора! - матуся обійняла свою дівчинку.

- Дякую, матусю! – Катя поцілувала матір у щоку і швиденько вибігла з кімнати.

Вона спустилася на перший поверх. Коханий стояв спиною до неї. Дівчина хотіла тихо підійти, але стукіт підборів її видав. Коли Артем почув звуки і відчув у повітрі аромат, знайомих для нього жіночих парфумів, відразу ж зрозумів, що це Катя. Він різко обернувся і почав завмер від приємного шоку, який взяв його у свій полон на декілька секунд.

- Я готова, - сказала вона і близько підійшла до хлопця.

- Ти неймовірна…- тихо прошепотів юнак і поцілував її у чоло.

- Тільки завдяки тобі.

Вони покинули дім Алексієнків і рушили у дорогу. Довший час пара їхала мовчки, поки цікавість не почала брати верх над Катею. Вона розглядалася на всі боки, тільки, щоб зрозуміти, у якому напрямку вони рухаються. Але ця дорога була для неї зовсім невідома.

- Милий, ну куди ми їдемо? – пробурмотала та.

- Сюрприз, - стиха відповів хлопець, не відводячи погляду від шляху. - Потерпи ще трохи залишилося, - юнак взяв її за руку і підніс до своїх уст.

Нарешті, Черненко заїхав на подвір’я якогось будинку. Його побудова, фасад і подвір’я свідчили про те, що тут живуть далеко не бідні люди.  

- А що це за місце? - запитала вона, коли вони вийшли з автомобіля.

- Просто довірся мені, - Артем підійшов ззаду і закрив їй очі пов'язкою.

Він взяв її за руку і тихенько уводив до будинку. Коли вони піднялися на терасу, той зняв з неї пов'язку. Катерина була приголомшена. На просторій терасі був накритий столик на двох. Усюди були запалені свічки. Пара йшла по доріжці, посипаній пелюстками червоних троянд. На столі стояло декілька улюблених страв дівчини і пляшка шампанського. А звідкись долинала приємна музика фортепіано. Здавалося, що ця мелодія лине з неба.