Розділ 30

Весь тиждень закохані чекали вихідних, щоб провести час удвох. Суботу вони провели в парку, де сиділи на улюбленій галявині, їли смачне морозиво і просто насолоджувалися першим осіннім теплим днем, який ще не зіпсував ні дощ, ні вітер. Після прогулянки парочка вирушила до квартири Артема, щоб навести там лад після гармидеру, що в ніч перед аварією, влаштував господар квартир.

Артем був проти того, щоб Катя цим займалася і картала себе. Він знав, що в усьому, що сталося дівчина винить тільки себе. Проте допомогти коханому у прибиранні дівчина зголосилася сама.

Так, їй було непросто все це бачити, але іншого виходу не було. Вона вважала, що краще їй це одного разу побачити, зібратися з силами, прибрати тут усе самостійно, ніж доручити це мамі Тетяні, яка побачить це і до кінця життя буде жити з цією жахливою картиною перед очима.

Після кількох годин прибирання, від гармидеру, що тут творився не було і сліду. Все потрощене і те, що вже не можна було зібрати, Артем виніс на смітник у величезних мішках. Катя вимила і вичистила кожен куток, щоб про минуле більше нічого не нагадувало. Весь брудний посуд став чистим і був готовий до того, щоб з нього їли. Вікна також сяяли блиском. Артем зайнявся дрібним ремонтом меблів, а Катя згодом витерла з них пил.

Спочатку вони довго не наважувались розмовляти, бо навколо все було настільки моторошне, що від побаченого дар мови відібрало в обох. Але, коли розчахнулися темні штори і до оселі завітало сонце, Катя сказала Артемові, що все не так жахливо, потрібно уявити, що тут була гучна вечірка і все це накоїв не біль, а алкоголь. Вони обоє посміялися з цього і аж тоді завіса мовчання впала.

Оселя була знову чистою та світлою. Після прибирання закохані замовили піцу з доставкою, як в старі добрі часи і ввімкнули їхній улюблений фільм, щоб остаточно забути про те, що вони переживали останні кілька годин.

Недільний день Артем запропонував Каті провести на іподромі у Яніцьких. Батьки Ніки, окрім того, що працювали в одній компанії з Алексієнками, ще і володіли кінно-спортивними клубами. Багато років тому, коли пара приїхали сюди вперше, їм до вподоби припали двоє коней. Вони ніжно називали їх Кіті і Принц. Від тоді більше жодних вони не бажали осідлати. Тож, закохані цього вечора довго не засиджувалися, щоб завтра прокинутися повними сил і енергії.

Спозарання Артем приїхав до Алексієнків. Удома нікого не було. Очевидно, всі поїхали на дачу до Черненків, бо на календарі була неділя, а їздити туди стало вже традицією. А ось де Катя, не складно було здогадатися, позаяк в такий час вона ще солодко спить. Тому, хлопець рушив до її кімнати. Догадки його не підвели. Мила ще сопіла, не дивлячись на те, що промені денного світила вже освітлювали її любе, поблідле личко. Хлоп'яга вирішив прилягти побіля неї і почекати, поки та проснеться. Минуло декілька хвилин - і принцеса розплющила очі.

- Милий? Ти що тут робиш? - вона спершу пильно на нього заглядала, а тільки потім вже обізвалася.

- І тобі теж доброго ранку! - Черненко поцілував її в щоку.

- Я серйозно! - насупилася вона.

- Хтось хотів на іподром їхати.

- Авжеж, я пам’ятаю. Ми в дев’ятій мали виїхати.

- Я не знаю, чи зберешся ти за півгодини.

- Чому це за півгодини? Ще ого-ого скільки часу! До речі, котра година?  - дівчина повернулася і почала поглядом шукати годинник.

- О пів на дев’яту, - спокійно відповів Черненко. Він вичікував вибуху емоцій від коханої.

- Я ж проспала! - вона зістрибнула з ліжка. - А ти чому мене не розбудив? - Катя кинула в хлопця подушку і побігла в ванну.

- Не хотів порушувати ваш королівський сон! - засміявся Артем і рушив слідом за коханою. Проте двері зачинилися перед самим його носом. Хлопцю залишилося лише засміятися і спертися на одвірок.

- Дурник ти мій! – вигукнула зі сміхом вона.

На іподром пара приїхала у піднесеному настрої. Перше, що зробила Катерина, коли прибула на місце призначення, так це забігла в першу відкриту стайню.

- Як же я сумувала за цими найкращими в світі істотами! - говорила Катя, гладячи одну з конячок по шовковистій рудій гриві.

- Я теж давно не катався, - відповів Артем, коли провів рукою по морді конячки каштанової масті.

- Ну, що, визначилися? - запитав дядько Олесь, що наглядав за конями.

Саме він колись вчив парочку триматися у сідлі, як їхати і доглядати і чим годувати. Одним словом, передавав усі свої знання молоді, що любили цих створінь, не менше ніж він.

- Поки ні. Якби тут були Кеті і Принц, то рішення прийшло би само собою, - зітхнула Катя.

- А вони і є! - байдуже відповів той.

- Правда? Де? - забелькотіла Алексієнко.

- В другій конюшні. Ми не дозволяли нікому на них кататися. Кожної неділі готували їх до вашого приїзду, коні вже і самі відчували, що приїдуть їхні господарі. Але коли дізналися, що розсталися, то замкнули їх в окремій стайні, щоб їх ніхто не бачив і не забажав викупити. 

Пара зайшла в іншу стайню і на їхніх обличчях одразу з’явилася радісна посмішка. Погляд Артема відразу ж упав на його конячку Кеті. Вони вибрали їх собі ще п'ять років тому, коли приїхали сюди уперше.

- Мій Принц! - Катя підбігла до білого коня.

- Кеті зовсім не змінилася, - юнак гладив конячку по чорній гриві.

Яніцький наказав конюхам підготувати двох коней. Минуло зовсім не багато часу і пара вже всідалася на своїх улюбленців. Закохані повільним кроком рушили на прогулянку. Хлопець поцікавився, чи приїздила вона сюди без нього. Проте Катя відповіла, що Ніка пропонувала виїжджати на прогулянки, але та не хотіла. Ця пропозиція з боку подруги звучала не дуже романтично.

Артемові було цікаво почути історію знайомства з Єгором. Адже пара вже стільки часу разом, а деталей Черненко так і не знає.

Одна із одногрупниць Каті - його подруга. Вона запросила Серебрянського до неї на вечірку. Там вони і познайомилися. Єгор розповів, що у нього власний модельний бізнес. Дівчата жартома спитали, як потрапити на подіум. Він відповів, що це не так легко. Коли друзі під ранок розходилися, він дав Катерині свою візитку. Сказав, що у неї приваблива зовнішність, і вони могли би співпрацювати.