Розділ 29

Звістка про те, що Артем знову став на ноги, довела до сліз батьків як сина, так і дочки. Від почутих слів мову відняло навіть у тренера. Ранок наступного дня розпочався з того, що Артем тільки прокинувшись, одразу підхопився на ноги, щоб переконатися в тому, що йому це не наснилося, і він насправді може знову жити повноцінним життям.

Артем вибіг на вулицю, де йому на зустріч з автомобіля вискочила Катя. Він схопив її і почав кружляти по цілому дворі. Їхній сміх линув по всій околиці. Катерина вмовляла його поставити її на землю, але той ніби не чув і натомість сміявся ще дзвінкіше і попри сміх встигав ще й виціловувати її.

Коли ж ця карусель любові загальмувалася, юнак сказав, що вони їдуть в офіс, бо йому вже не терпиться повернутися на роботу і знову стати корисним. Катя  не мала бажання з ним вести полеміку, бо знає, як він довго і завзято до цього йшов.

Катерина хотіла приготувати для коханого вранішню каву, але той на відріз відмовився від цієї пропозиції, і сам взявся заварювати для дівчини цей напиток. Він вирішив, що має віддячити Каті за те, що вона для нього робила. Артем весь цей час почував себе коханим і потрібним, навіть у інвалідному візку. Хлопець мав за спиною крила, які не давали йому впасти і робили його могутнім. Катя весь цей час була сильною, але змореною. Тепер же це янгольське дівча має відчути, що є кому про неї потурбуватися і дати можливість знову стати ніжною квіточкою у саду Артема, де він доглядатиме за нею і не дасть вітру здмухнути з неї пелюстки.

Він думав про це, одягаючи старанно випрасувану сорочину, яку пропрасовувала йому кохана своїми лілейними рученьками, які навчилися робити будь-яку роботу, тільки б він був задоволений і не відчував дискомфорту.

Катерина допивала улюблену каву, за смаком якої вона так сумувала. Поки вона робила останні ковтки її улюбленого дурману, на її стан лягли знайомі руки і замкнули в обіймах.

- Який же я зараз щасливий, - прошепотів той, цілуючи її волосся.

- Я відчуваю, як у моєму серці зараз співають ангели, - відповіла та.

Закохані одночасно поглянули на годинник і зрозуміли, що вони запізнюються на нараду. Вони замкнули будинок і рушили до автівки, яку зголосилася вести Катя, але Артем першим посів місце водія. Дівчина ж просто засміялась і сіла поруч. Юнак весь час тримав її за руку і усміхався.

Автомобіль під’їхав до офісу і зупинився на одному з парковочних місць.

- Зайдеш трохи пізніше за мене, добре? – промовила Катерина.

- Я не хочу ні від кого нічого приховувати. Я кохаю тебе і хай всі думають, що хочуть.

- Але ж…

Дівчина не встигла нічого відповісти, як коханий вийшов з автомобіля, обійшов його і відімкнув двері з боку Катерини. Він простяг їй руку і та ніяково усміхнулася. Парочка рушила усередину.

Усі, хто поспішав на нараду, раптом спинилися і почали здивованими очима розглядати спадкоємицю компанії і сина Черненків разом. Вони йшли міцно тримаючись за руки і злегка всміхаючись. Пара робила вигляд, ніби так ходить на роботу щодня.

Коли ж парочка дійшла до дверей зали, то Катя рвучко перехопила руку коханого, який хотів відчинити двері.

- Може, не варто? Я ще вагаюся, чи потрібно все починати з нуля? – прошепотіла наполоханим голосом Алексієнко.

- Це була твоя ініціатива. А її підтримую, тому ти зараз видихнеш, і ми одночасно зайдемо до зали. Доведи всім, що ти можеш працювати на рівні з усіма і знаєш цю компанію, краще за всіх.

- Я роблю це тому, що довіряю тобі, - завірено промовила та.

Артем прочинив двері до зали і дав можливість Катерині першій увійти. Та одразу завмерла від здивування, коли побачила величезну кількість людей, які відвели погляд від керівника компанії і поглянули на парочку.

Катя зробила крок назад, бо почула, що витримати це не в її силах. Але зненацька з’явився Артем і вхопив її за пітну і крижану долоню.

- Усім доброго ранку! Ми з Катериною Олександрівною трохи спізнилися. Дасте право приєднатися до засідання? – впевненим голосом запитав Артем і поглянув на батька коханої, який сидів на своєму постійному місці. Він теж був здивований не менш, ніж усі.

- З поверненням, Артеме! Приєднуйтесь! – Олександр показав очима на два вільні місця біля нього.

Юнак відсунув крісло для Катерини. Вона всміхнулася і сіла за стіл напроти матерів, що із захопленістю спостерігали за дітьми. Робітники повернулися до обговорювання важливих питань.

Коли нарада вже закінчилася і всі повернулися до роботи, батьки залишилися, щоб привітати своїх дітей в офісі.

- Ти до нас на екскурсію, чи як? – спитав жартома Максим.

- Назавжди, - виголосила Катерина.

Своєю відповіддю вона відволікла всіх від розмови з Артемом.

- Ти хочеш працювати? – здивувався Алексієнко.

- Так, я не хочу сидіти ні в кого на шиї. Моя кар’єра в агентстві скінчилась, тому зараз я планую працювати тут по спеціальності.

- Це ти добре вигадала, доню! – похвалила доню Ольга.

- Я ж ніколи вас удома не бачу. Тепер, хоч частіше спілкуватимемося.

- Ти точно не за нами сумувати планувала, - Максим заграв бровами в бік Артема.

- Тоді, до роботи! Доручаю тобі перший проект, - Олександр підійшов до столу і взяв зі столу папку, яку передав Черненкові.

- А можна ми разом підготуємо його вдвох? Я зможу поділитися своїм досвідом з Катею і потрошку вводитиму її в роботу, - запропонував Артем.

- Сину, ти впевнений, що можеш знову працювати? – турботливо поцікавився Віктор.

- Так, тату! Мені набридло сидіти без діла! Мені навіть страшно уявити, що діється у моєму відділі!

- Ем…А що мені робити? – обережно спитала Катя.

- Я навіть не знаю, з чого тобі почати, - замислився батько.

- Може, хай попрацює у відділі маркетингу? – подала ідею Тетяна.

- Непогана думка! Коли в’їдеш в систему і покажеш мені всі свої звіти, то виберу тобі якусь керівну посаду, - відповів Алексієнко. – Артеме, проведи Катю у відділ.