Розділ 27

Ближче до вечора друзі поїхали додому, а сімейство Черненків знову зібралося за одним столом, щоб повечеряти у вже звичному колі. Найбільше Катерина чекала і водночас боялася, коли мати Артема візьметься дегустувати сирник.

- Ну, Ганю, мушу сказати, що я тобою задоволена. Сирник видався дуже смачним, - похвалила Тетяна.

- Молодець, доню. Потішила стареньких домашнім смаколиком, - посміхнувся батько і поцілував дочку у щоку.

Аня з Катею переглянулися і посміхнулися.

- Та це не я готувала! У нас вдома нова господарка!  - Анна кивнула головою в бік дівчини, яка нервово чекала реакції Черненків.

- О це так сюрприз! Молодець, Катю! – відгукнувся Віктор.

- Ти мене сьогодні дуже ощасливила, дитино. Я пишаюся тим, що в тебе це вдалося. Йду дзвонити у Львів до тітки Горпини і казати, що в неї не сирник, а млинець із сиром! Мушу вихвалитися, що моя невістка готує не гірше всіх львівських ґаздинь! – матір піднялася з-за столу і підійшла до Катерини, щоб її обійняти.

- Тепер можеш заспокоїтися, Катю. Якщо мама вже вирішила всім вихвалятися тобою, то це вже означає, що ти вже готова до сімейного життя з моїм братом! – розсміялась Аня.

- Ласкаво просимо до родини Черненків! – прошепотів Артем на вухо Каті.

***

Серпень…

 В житті обох сімей почалася яскрава смуга. Артем продовжував займатися з Дмитром. Стан хлопця поліпшувався з кожним днем, і це всіх неабияк втішало. Тетяна вчила Катю готувати й інші домашні страви. Спільна кухня їх поріднила. Все частіше жінка почала кликати Катю «невісточка». До цього статусу своєї дочки звикали і Алексієнки. Їх утішало, що Катя проводила час з Артемом і вчилась куховарити, а не валандалась по нічних клубах, як раніше.

Потроху Ольга нагромаджувала на горищі речі: постільну білизну, посуд, кухонне начиння. А по вечорах жінка, при світлі свічок, гаптувала рушник, промовляючи молитви, щоб, врешті-решт, цей шлюб приніс усім радість і її дитина була по-справжньому щаслива.

Кожен наступний день у житті Катерини був схожий на попередній. Це її зовсім не журило, а навпаки розраджувало. Після декількох років нестабільності, цей організований графік зумовлював у її душі спокій і радість.

Зараз дівчина при осянні серпневого денного світила готувала сніданок для коханого. Вона тихенько наспівувало їхню улюблену пісню.

- Як же я люблю слухати, коли ти співаєш, - почула вона позаду себе.

- Було б що слухати, - гигикнула та і продовжила готувати.

Коли сніданок був вже готовий, Катя накрила на стіл, і вони усілися куштувати нове кулінарне чудо, яке вона приготувала. Спокійна атмосфера навколо тішила обох, поки хтось несподівано не подзвонив у двері.

- Кого це там занесло в десятій ранку? - промимрила Катерина і пішла відчиняти двері.

На порозі вона побачила Наталку. Весь спокій вмить зник з душі Катерини. З лиця навіть кудись злетіла сяюча посмішка, як тільки вона побачила довге біле волосся і перероблене скальпелем тіло. 

- І яким же вітром тебе занесло? - запитала Катря, закотивши очі.

- Я не до тебе, - ця дівка відштовхнула Катю і попрямувала до вітальні.

«Це взагалі нормально? Вона що тут ґаздиня? Ні сорому, ні сумління! Бодай тільки спробує зараз грати мені на нервах» - подумки гнівалась Катя, прямуючи до вітальні.

- Катю, хто т...? - Артем обернувся і посмішка з обличчя зникла без сліду.

- Я до тебе. Ти не радий? - промурчала та й підійшла до нього.

- Ні! - процідив він.

- Ну, даремно! Я до тебе з такою новиною! - вона хитро усміхнулася.

- Ти оформила субсидію? – уїдливо спитала Алексієнко, коли підійшла до них.

- А от і ні! Я скоро стану мамою!

- Ти їхала сюди, щоб сказати нам цю чудову новину? Так ми тебе сердечно вітаємо. Якщо це все, то, де вихід ти знаєш, - відреагувала Катя.

- Я приїхала батькові повідомити.

- Кому? - пирснула та.

- Таточко то у нас Артем. Я могла сказати і раніше, але не хотіла турбувати через аварію.

- Я? Та в нас з тобою нічого не було і бути не могло! – заволав той.

- Ти хіба пам’ятаєш, в якому ти був стані після клубу? Гадаю, ні. В аварію ти потрапив вже, коли їхав від мене.

- Так, я був п’яний, але я був у здоровому глузді!

- Виправдовуйся, як хочеш. Але я все пам’ятаю. Тепер ти маєш одружитися на мені і перевести гроші на мій рахунок, щоб я змогла виносити здорового малюка і народила його в хорошій клініці.

- Ти не отримаєш від мене навіть копійчини! – загорлав юнак.

- Артеме, тобі не можна нервувати! – заспокоїла Черненка Катерина, взявши його за руку. – Іди геть звідси, поки годна ходити!

- Ти хіба не шокована, що твій коханий Артемко тобі зрадив?

- Я здивована тому, звідки в такої тупоголової курки, як ти, така бурхлива уява! Ти ж навіть двох слів зв’язати не могла! А тут цілу байку склала!

- Це був мій прихований талант!

- Зараз твої приховані внутрішні органи можуть з’явитися на зовні, якщо не викинеш свої кості з нашого будинку!

- Ти мені погрожуєш?

- Я передвіщаю твоє майбутнє на найближчі дві хвилини, якщо ти не вивітришся з цього дому!

- В цьому домі скоро я буду господарка!

- Скоро ти станеш хазяйкою в домі з чотирьох дощок! Вимітайся, кажу!

- Добре, я піду! Але повернуся найближчим часом!

- Можеш не поспішати! Мені ще треба вирити канаву з крокодилами, щоб вони мали чим поживитися!

- Хамка! Я тобі ще це згадаю!

- Аби не забула!

- От і не забуду! У вас є двадцять чотири години. Або Артем перекидає на мій рахунок величеньку суму грошей, або я дам можливість газетникам підзаробити.

Не пройшло і хвилини, як у холі гримонули важкі броньовані двері, а це вказали те, що Наталка покинула будинок Черненків.

Якби Катерина не знала цю стерво, точно би повірила словам Наталки. Але, на щастя, доленька звела її з цією біловолосою шльондрою, і вона на всі сто відсотків переконана, що Наталка методом тику обрала Артема і вирішила завалити його проблемами. Але не врахувала одного: у нього є Катя і вона цього не дозволить.