Розділ 3

Розділ 3

Сьогодні Артем завітав до рідного дому, щоб забрати деякі речі, які залишив тут перед переїздом до власної квартири. Вікна його кімнати виходили в сад. Сама ж кімната була доволі просторою і вміщувала в собі тільки найнеобхідніше. Вона знаходилася із сонячного боку, тому завжди була наповнена світлом.

Праворуч від входу в кімнату облаштований спортивний куточок, де в кутку стояли дві важкі залізні гантелі, до стелі була прикріплена груша, а на гачку висіли його боксерські рукавиці.

Ранок хлопчина завжди починав із зарядки, що допомагало йому тримати себе в формі та залишатися спритним і гнучким. У кутку біля вікна розташований письмовий стіл, в ящиках якого зберігалося все найнеобхідніше. Артем був перфекціоністом і тому у нього завжди все лежало на своїх місцях. Над столом та ліжком висіли плакати його кумирів: боксерів Майка Тайсона і Рокі Марчіано, репера Емінема та актора Джонні Деппа. А над ними — полиця з книгами та журналами. Улюбленим твором Артема був роман «Алхімік» Пауло Коельйо.

Зліва від вхідних дверей стоїть  односпальне ліжко, на якому він любив спати або слухати музику. Поруч з ліжком — журнальний столик з магнітофоном і аудіокасетами з записами його улюблених гуртів. У нього є музичні записи для будь-якого настрою.

Ледве стримуючи свій гнів і розчарування, Черненко складав речі до валізи, яка побувала вже в багатьох країнах Європи, а тепер попрямує і за океан.

Раптовий розрив з Катею став для нього ударом. Він страждав не менше, ні ж вона. Тільки одна його думка про те, що він проміняв свою Катрусю на гроші, - доводила до божевілля.  «Що з тобою, Артеме? Як ти міг так вчинити? Ти ще ніколи не відчував себе таким мерзотником» - це була його останню думка перед тим, як почув голос батька з вітальні. Він покинув свою спальню і рушив до зали, де хотів поставити крапку у цій історії. Але сміливості йому таки не вистачало, щоб почати розмову саме зі своїх слів.

- Ось квиток. Наступного тижня ти покинеш Україну, - Віктор кинув очима на квиток, що лежав на столі.

- Я хочу знати правду. Чому ви розлучаєте нас із Катею? - серйозним і непередбачуваним для чоловіка тоном заговорив Артем.

- Боюсь, це тебе не втішить, - нечутно зітхнув чоловік і відклав у бік філіжанку з якої ще кілька секунд тому пив гірку каву.

- Я готовий до всього, - вже стриманіше відповів хлопець і присів навпроти батька на диван.

- По-перше, Алексієнко шукав союзників. У моїх планах було продати йому свою частину компанії у кредит. Тоді б наша сім’я стала на щабель вище від Алексієнків. Він це добре прорахував. Тому відразу відмовився від моєї допомоги та почав самостійний пошук виходу зі складного становища. І він таки його віднайшов. Один добросердний чоловік, який колись виїхав до США, відкрив власну фірму. Він також відшукував союзників, і тому для них обох це рішення було вигідним. Проте все пішло не так гладенько. Наш партнер захотів видати свою доню за Максима і таким чином вбезпечити свою старість і майбутнє дочки. Але Алексієнку ця ідея зовсім не сподобалася. Перед тим, як він збирався відмовити йому в цій угоді, ми затрималися в офісі, щоб проговорити деталі майбутньої зустрічі. Я наважився запитати: чи можемо ми одружити вас? На що він мені відповів, що не готовий довіряти тобі Катю, оскільки не впевнений, чи зможе моя маленька фірма забезпечити його квітоньці надійне майбутнє. В той момент я хотів його вдарити. Але я розумів, що це геть не дипломатичне рішення. Тому я прийняв рішення завдати удару ділом, а не кулаками. Таким чином, я погодився одружити тебе з тою вертихвісткою. Наступного дня твій тесть  нагородив мене не тільки невісткою, але і капіталом. І вже через кілька днів сам Алексієнко погодився на об’єднання наших компаній на моїх умовах. Тому вважай, що твій шлюб із Діаною – це помста Черненків за своє приниження. Май це на увазі. Тепер наші стосунки з Алексієнками лише формальність і вимушена люб’язність.

- Я вважав, що Олександр – справжній чоловік і не опуститься до такого. Але найбільше мене дивує те, що ти не хочеш розірвати з ним зв’язки і працювати самостійно.

- Як справжній чоловік, який має почуття гордості, зробив би саме так. Але як вірний друг – ні. Він не дав нам померти з голоду і допоміг досягти того, що у нас зараз є. Отому я і вирішив вчинити саме так.

- Ви зруйнували наше з Катею щастя. Я вам цього ніколи не пробачу.

- Ваше як ти це називаєш «щастя» зруйнував не я, а батько твоєї Катерини. Я б на твоєму місці викинув із голови це дівчисько і перейнявся тим, що вони вважають тебе негідним її. Я не маю наміру продовжувати цю безглузду суперечку. Ти одружишся з Діаною, і ми поставим крапку в цій історії. Суттєво в нашому житті нічого не змінюється. Ми продовжуємо підтримувати стосунки з Алексієнками, а ти, якщо маєш таке бажання, зустрічатимешся зі своєю любою Катею. Гадаю, шлюб не стане для неї перешкодою.

- Вона ненавидить мене.   

- Маю надію, що ти коли-небудь відчуєш до неї те саме.

- Цього не буде ніколи, - відповів після короткої Артем і покинув вітальню.

  ***

Минув тиждень. Катя провела його, не виходячи зі своєї кімнати, не говорячи вже про межі будинку. Артем же мріяв побути у себе вдома, хоча б один день. Весь цей час він готувався до переїзду на інший континент. Паралельно йшла підготовка до весілля його і Діани, яку він не бачив жодного разу, але відчував вже за десятки тисяч кілометрів, ненависть до неї.

В день перед від’їздом Черненки завітали на традиційний обід до Алексієнків. Артема, з одного боку, тягнуло до цього місця, а з іншого він боявся побачити Катю. На щастя, чи ні, але відразу зустрітися з нею йому не вдалося. До обіду вона не приєдналася. Її матір повідомила, що Катя спить, але сказала це невпевнено. Хлопець відчув, що Ольга просто хоче захистити доньку від нього, від їхньої зустрічі. Уперше…Скільки всього ці двоє проживають вперше за такий короткий час...