Розділ 2

                                                     Розділ 2

Після останньої пари Катерина вибігла з університету і зупинила таксі, яке проїжджало поруч. Дорогою на Печерськ, Катя роздумувала над тим, як їй правильно повідомити новину. Вона до сих пір не розуміла: чи сумувати їй від без виході, чи тішитись. Затор примушував її думати про це. Але час змилувався і не дав можливості Каті довго себе нервувати.

Таксі зупинилося біля розкішної будівлі на Печерську. Катя вийшла з автомобіля, трохи знервовано поглянувши на годинник. Вона зрозуміла, що немає часу для сумнівів. Піднявшись сходами до головного входу, дівчина зібралася з думками і рішуче відчинила двері.

Внутрішній простір будівлі вразив своїм стильним дизайном, але вона була тут не для того, щоб захоплюватися інтер'єром. Катя швидко попрямувала до кабінету, де її мав чекати чоловік, з яким вона повинна була обговорити важливу справу.

"Все буде добре," — подумала вона, роблячи останній крок до дверей.

Дівчина вийшла біля знайомої багатоповерхівки і зайшла в теплий, ще не зіпсований новий під’їзд. Зайшовши в ліфт, героїня натиснула кнопку «10», і через секунду двері зачинилися. Не пройшло і двох хвилин, як двері знову роз’їхались, і дівчина підійшла до знайомої квартири. Пролунав дзвінок у квартирі Артема, і він миттю відчинив двері.

- А ось і моя дівчинка! – посміхнувся той і дав можливість дівчині увійти всередину.

Катерина зайшла до нової квартири свого коханого. Тут вже літав затишок. Адже саме її бурхлива уява розставляла тут меблі, вішала картини на стіни та підбирала інші частинки декору, щоб зробити цей куточок їхнім маленьким раєм на Землі.

Катерина з захопленням оглядала квартиру, з кожним кроком відчуваючи все більше прив'язаності до цього місця. Вона любила, коли речі мали свою історію, коли кожен куточок наповнювався теплом і світлом. Вона була вражена, як швидко все змінилося з того моменту, як вони обрали це місце для початку їхнього спільного життя. Кожна деталь тут мала значення, і все, від кольору стін до розміщення меблів, було зроблено з любов'ю.

"Це більше, ніж просто квартира," — подумала вона, зупиняючись біля вікна. Через нього відкривався чудовий вид на місто, з його низькими будинками та світлом, яке переливалося в вечірній сутінок. Їй здавалося, що тут можна було залишити всі турботи позаду, знайти спокій і відчувати себе вдома.

З усмішкою вона наблизилася до нього, який вже стояв біля столу, де було розкладено кілька нотаток і документів. Того моменту вона чекала з нетерпінням, а зараз все, що вона могла відчути — це те, що цей момент був саме тим, що їй було потрібно.

- У вітальні тебе уже чекають чай і тістечка, - крикнув хлопець із зали.

- Чай вип’ю із задоволенням, а от від солодкого я відмовлюсь, - відповіла сумним голосом Катерина і попрямувала до вітальні.

- Ти? Від солодощів? Мені здається, що ти скоріше від косметики відмовишся, ніж від тістечок, - глузливо зауважив Артем.

- Я на новій дієті, милий, - промовила та, коли зайшла до кімнати.

- Забудь ти уже про них! Я любитиму тебе будь-якою, - прошепотів він і дозволив дівчині сісти йому на коліна.

- Не заговорюй мені зуби, Черненко! Що ти уже накоїв? – та скептично поглянула на хлопця.

- Нічого…Точніше…Я маю тобі дещо сказати, - ніяково запнувся той і почав гратися волоссям коханої.

- Кажи, - мимохіть байдуже кинула та.

- Я... я розумію, що ти не любиш сюрпризів, але все ж... - він зробив паузу, зібравшись з думками. - У нас буде кілька важливих змін, які тобі слід знати.

Катя підняла брову, намагаючись зрозуміти, до чого він веде. В її очах була стримана цікавість, але вона не давала зрозуміти, що хвилюється.

Чому ти так нервуєш, Черненко? - запитала вона, намагаючись вгадати, що ж стоїть за його словами.

- Я одружуюсь, - говорив хлопець, тим часом, ховаючи очі від безвиході.

- Це жарт? – спитала дівчина через секунду після почутих слів. Голос в той момент був дещо істеричним.

- Ні. Я завтра увечері вилітаю до Штатів. Там мене чекає наречена, - стиха відповів Черненко.  

В ту хвилину їй здалось, що весь світ розбився на друзки. Тиша в кімнаті була схожу на ту, яка наступає після останнього пострілу, коли приречений впав мертвим на полі бою. Куля потрапила прямо в серце.

- Наречена, - гірко посміхнулась дівчина і встала з колін хлопця.

- Катю, не подумай нічого поганого. Це була ідея батька одружити мене з дівчиною, батьки якої в Нью-Йорку мають величезну компанію. Це такий собі шлюб за розрахунком. Мені не залишили вибору. Я до останнього був проти цього, - хлопець намагався наводити всі можливі аргументи, тільки щоб кохана йому повірила.

- Якби ти дійсно цього не хотів, то втік би разом зі мною! – почала серйозним тоном вона.

- Батьки не допустили б цього. І нам би це було не вигідно. Вони залишили б нас без копійчини, - зірвався з крісла той, легко скрикуючи.

- Колись ти казав, що гроші ніщо для тебе. А тут запахло новим життям, красунею і розкішшю, так?  - все ще істеричний голос зривався на крик.

- Катю, прошу! – вмить благаюче крикнув той.

- Значить, ми бачимось сьогодні востаннє, - промовила дівчина і хотіла вийти з кімнати, але Артем не дав їй цього зробити, ставши на порозі.

- Ти ж теж хотіла мені щось сказати.

Катя поглянула на хлопця, опустила очі в підлогу і підійшла до вікна.

- Я вагітна, Артеме, - стримуючи сльози, промовила Катерина.

В кімнату знову влетіла тиша. Хлопець поглянув на дівчину і теж опустив очі.

- Ти, напевно, розумієш, що я не зможу жити на дві сім`ї? – з гіркотою в голосі відповів він.

- Так, я не повна дурепа. Нею я була, коли вирішила тобі повірити і покохати, - розлючено пирхнула вона.

- Це моя провина, - Черненко підійшов до тумбочки. Звідти він дістав декілька купюр іноземної валюти і протягнув дівчині. – Навіть якби і не моє одруження, то я б все рівно не зміг прийняти дитину. Я не готовий до цього.