18

Кілька днів минуло після жахливої ночі та переслідування. В повній тиші, в теплому ліжку Марічка мирно сопіла, стиснувши в руках край ковдри. Вона дивилась на племінницю, відчуваючи полегшення, за її спокій та безпеку. Напруження минуло, рана майже загоїлась, навіть тривога частково зникла, але сон все ж не йшов до Ольги.

Обережно вибравшись з ліжка, щоб не розбутими Марічку, вона вийшла з кімнати. Спустившись до ковальні, Ольга застала Мойсея, який також не спав.

 — Ти маєш бути в ліжку, одужувати та набиратись сил.

Чоловік не підняв погляду на Ольгу, продовжуючи кочегарити піч. Мойсей мав густу чорну бороду, заплетену в тугу гладку косу, щільні брови та виголений повністю череп. Кремезна його статура з мускулами при першому вражені складало не найкращу думку, і лише при спілкуванні за його силою та сировістю показувалось добре серце.

— Не спиться, — вона підійшла до Мойсея, який сидів навпочіпки перед піччю. — Ти працюєш в день і в ночі, тобі також би не завадило перепочити.

— Шаблі самі себе не викують, — не втрачаючи зосередження від вугілля в печі, промовив Мойсей. — Всім потрібна зброя, мені ж заробіток.

— Ти можеш заробляти інакше, не працюючи фізично.

— Еге ж, чутки до тебе не дійшли, чи що?

— Які чутки?

— Всі повинні прийняти християнство та визнати одного єдиного Бога, язичництву більше немає місця, а чарам так взагалі. Хіба не по цій причині, тебе переслідували?

Ольга все ніяк не могла наважитись на відверту розмову з ковалем, який  мався не просто викувати зброю їй.

— Від тебе тхне магічною енергією, — заговорив Мойсей. — Від малої також, хоча в неї вона примусова заблокована, ти постаралась?

— Так, — кивнула вона.

— Якщо люди одаровані з народження, я відчуваю запахи їхньої магії. Запахи різні – хвоя, мед, аніс, липа, чим сильніша магія тим насиченіше запах.

— Тоді чому запах моєї магії тхне?

— Бо вона не твоя, — прямо промовив Мойсей. — Це щось схоже на гидкого зародка, який сидить в тобі і від нього тхне гниллям та смертю. Розповіси?

— Немає що розповідати, — голос Ольги став тихішим. — Істота прокляла мене і весь мій майбутній рід. Хочу понад все помсти.

— Чому тебе переслідувала дружина князя Володимира?

— Все ти хочеш знати, нічого від тебе не приховати. Князь смерті моєї хоче, зрадила я його, тому й переслідує.

— Втікачка з прокляттям, що ж тобі потрібно від простого коваля?

— А що ще потрібно від коваля як не зброю?! — Ольга всміхнулась Мойсею. — Я чула, що твоя зброя унікальна, ніколи не ламається в боях.

— Унікальне поєднання металів дісталось ще від батька, — зізнався Мойсей. — Я знав, що ти до мене прийдеш. За кілька днів, мені наснився сон і ти в ньому була.

— Ти віщун?

— Ні, мама була віщункою. Цей дар передається по жіночій лінії, мені дістались крихти. Інколи розгадка в снах, але тяжко відрізнити де щось справді важливе а де пустощі. Відчуття чарів у вигляді запахів, також мамина заслуга.

— Так що, коваль на пів-віщун, викуєш мені унікальну зброю?

— Якби ти мені не наснилась тієї ночі, я б тебе до оселі навіть не впустив. Тому діставай матеріал який в торбині малої принесла. Створимо тобі ту зброю разом.

♦ ♦ ♦

Костій спустився по сходах з другого поверху, почуваючись себе, мов у власних апартаментах. Він повістю замінив чорний класичний костюм на джинси та білу футболку. В такому стилі йому виявилось набагато  комфортніше, хоча кощій мав особливу тягу до дизайнерських костюмів та гармонічних поєднань  носових платочків, краваток, сорочок.

 «В костюмі косою сильно не помахаєш, хоча раніше мені не приходилось використовувати зброю!»

На кілька секунд Костій зупинився, не привертаючи до себе уваги, він уважно спостерігав за тим, що відбувалось. Адаліна сиділа за кухонним столом, без зупину гортаючи книги, Яків тим часом варив на плиті рис та м’ясо. Перспективи в будинку Рейнхард для Костія не було жодної, навіть користі з перебування під одним дахом, і все ж, якесь дивне відчуття в середині не давало йому спокою.  

«Майже сімейна ідилія, якби один не був істотою а інша ворогом для всіх істот», — промайнуло в голові безсмертного.

Кощій сам не міг зрозуміти своїх вчинків. Йому не було потреби турбуватись про наявність продуктів в будинку, чи міцно замикається вхідні двері, чи є додаткових вихід в підвалі, і більше за все, йому малось би буди однаково на вимкнення світла та газу в будинку. Попередженнями про заборгованість потрапили саме йому на очі, і спокійно пройти мимо розкиданих на підлозі конвертів він не зміг.

— Ти продукти приніс, дякую, — не піднімаючи погляду, промовила Адаліна

— Я також вживаю їжу, — виправдовував Костій свою доброту, сідаючи поруч біля неї. — В тебе завжди пустий холодильник, і їсти в тебе нічого. Не хочу їсти десь в закладу, щоб по серед трапези тобі заманулося мене прикликати. Рахунки я тобі також оплачу, — безсмертний вказав на складені конверти, що лежали у вітальні на комоді.