11

— Я мию посуд, твій будинок ти та відчиняй. — Костій поклав зібрані тарілки до раковини, — Воду я не вмію економити, щоб потім не було претензій!

— Мий вже посуд, стільки зайвої балаканини, — Адаліна підвелась з місця. — Я відчиню. Це напевне Рита прийшла. Інші не розмовляють, — останнє речення вона не знала кому озвучила, адже не розуміла сенс візиту русалки. — Вань проконтролюй, щоб посуд був ідеально вимитий.

— Я тобі сніданок готував, ти гадаєш, що я не здатен посуд помити?

Звернення Костія не дійшло до Адаліни, вона вже покинула кімнату. Відчинивши двері на порозі дійсно стола Рита, одна без своїх сестер. Вона була одягнена в тому ж одязі, що й рано, на грудях всів бейджик з надписом – «адміністраторка».

— Як дізналась де я живу? — замість привітання запитала Адаліна стоячи у дверях, не запрошуючи русалку до будинку. — Не важливо, я більше не потребую твоєї допомоги. Чи ти маєш якусь справу до мене?

Помовчавши кілька секунд, русалка так і не заговорила. Пустий погляд Рити, в якому нічого не було, викликав в Ренхард мурашки по тілі та морозний холодок по спині. Жоден мускул на обличчі Рити не смикнувся, вона була схожа на живого мерця без здатності мислити. Русалка мала розширені зіниці, бліду шкіру, і повну відсутність лусочок чи риб’ячого хвоста. Окрім дивного погляду, Рита мала подертий носок взуття, які ще рано були цілісінькі, мов вона пішки йшла з долини Троянд.

— Рита?

Адаліна встигла промовити тільки її ім’я, перед тим, як рука русалки піднялась на рівні її шиї, піднявши долоню до верху. Вона повільно почала стискати руку в кулак, дивлячись буквально наскрізь. Все тіло Адаліни опинилось в безформній велетенській мильній бульбашці, яка була заповнена водою.

«Кисень, мені потрібен кисень!»

Панічно, Адаліна кілька разів мотнула головою, руками намагаючись розірвати бульбашку з середини, але та, мов гумка лиш розтягувалась. Серце її пришвидшило стукіт, жадібно поглинаючи залишки кисню, легені охоплював спазм.

Рита в цей час стояла мовчки, вона уважно спостерігала за обличчям Адаліни, очікуючи її смерті. Русалка не виражала ніяких емоцій, ні посмішки, ні потіхи, ні зловтішності.

Рейнхард продовжувала махати руками й ногами намагаючись вибратись з пастки, в яку її ув'язнили русалка. Адаліна знаходилась в захищеному від істот будинку, куди не могла увійти русалка, але тій це й не потрібно було. Рита володіла вправно маніпулювала водою. Раніше, ставши свідком подібного чародійства, Адаліна не повірила своїм очам, пішовши на консультацію до психотерапевта.

Адаліна відчувала як закінчується кисень, як в очах рябіло і картинка зовсім розмивалась. Вона не здатна була затримувати повітря під водою більше чим на хвилину. Зараз Адаліна шкодуючи, що не практикувала занурення чи затримку повітря. Свідомість Рейнхард покидала її, разом з всіма життєвими силами. Вона бачила перед собою повну пустоту заповненою темрявою. В ній вона почула голос:

— Не смій помилати! Ти чуєш мене? В нас все-все буде добле, ти мені обіцяла!  

— Еля…

З вуст вирвалось ім’я сестри, перетворюючись на дрібні бульбашки. Адаліна захлиналась водою, облишивши способи боротьби.

♦ ♦ ♦

Стара, протрухла хатина стояла в осередку лісу, де над нею схилились соснові дерева закриваючи над нею небо. Поруч не було ні вовків, ні сов, ні будь-якої іншої тварини. Повна моторошна тиша, яка тиснула на вуха.

Піднявши погляд до неба, Ольга не змогла роздивитись ні сяйво зірок, ні повня місяця. Повітря навколо було тяжке, просякнуте сирістю, вологістю, хоча поруч не було ні струмку, ні озер.

— Прийшли. Страшно?

— Ні.

— Чудово, пішли тебе познайомлю з відьмою.

Постукавши кілька разів у двері, Ользі ніхто не відповів. Вона повторила кілька разів, більш настійливо та гучніше.

— Ну чого тобі, чому порушуєш тишу лісу? — гнівно промовила Ягана, відчиняючи двері.

Коли відьма побачила хто стоїть на її порозі, то зробила кілька кроків назад.

— І тобі доброї ночі Яга, впустиш?

— Проходь, — відступаючи вбік, Ягана пропустила в середину заклиначку, зовсім не побачивши, що заді неї маленька дівчина. — Кого це ти з собою привела?

— Маленька моя учениця. Дай її молока та паляницю, їй потрібно відпочити.

Всередині хатина не виглядала закинутою, протрухлою чи старою. Вибілені, чистенькі стіни, чиста підлога, розтоплена піч на краю якої стояв щойно випечений хліб. Ні підвісного полину, ні часнику, ні інших трав, як описували казки. Чарівна хатина на курячих лапах мала повний комфорт, з окремою спальнею, кухнею та ванною кімнатою з комірчиною.

— Я тобі прислуга, чи що?! — пробубніла Яга собі під ніс, але виконала всі вказівки Ольги.

— Відпочинь трішки, гаразд, нам з Ягою потрібно переговорити.

— Добле.

Дівчина взяла відламаний шматок хліба та склянку теплого молока, вдячно уклонившись при цьому відьмі.

— Моя ж ти хороша дівчинка, — Ольга торкнулася чола дівчинки, ніжно всміхнувшись її. — Яга, лиши її у своїй опочивальні, на кухні переговоримо.