Розділ 6

Небо над Палаючою Горою перетворилося на суцільне криваво-червоне марево. Повітря обпікало легені, а з жерла велетенського вулкана вгору злітали стовпи чорного попелу та розпечених іскор.

НАН, Акваріс і Бронн приземлилися на широкому кам'янистому виступі біля самого краю кратера. Земля під нашими ногами здригалася від потужних підземних поштовхів.

Срібний кулон на моїй шиї спалахнув небувалим, сліпучо-білим світлом, об'єднуючи символи краплі води та золотої гори. Він палав, указуючи в саму глибину вогняного жерла.

— Він там... — мовила я, роблячи крок до краю. — Ігнісе!

З лавового озера піднявся ВІН. Великий Дракон Вогню — з палаючою лускою, схожою на розплавлене золото, та очима, сповненими люті й болю.Його шия та потужні лапи були скуті важкими кайданами з темного металу, які змушували його магію вибухати винищувальним полум'ям.

— Чергова Хранителька?! — прогримів лютий голос Ігніса в моїй голові, від якого затремтіли скелі. — Ви покинули мене! Ви залишили мене палати в цій пастці!

Він випустив у наш бік велетенський струмінь темно-червоного вогню.

— Акварісе, щит! — вигукнула я.

Водяний дракон миттєво підняв потужну водяну стіну, яка з гучним шипінням та клубами пари відбила атаку. НАН роздмухав пару магічним вітром, а Бронн підставив свій кам'яний корпус, захищаючи нас від уламків.

— Ми не покидали тебе, Ігнісе! — я вибігла вперед, піднявши руки догори. На моїх долонях спалахнув чистий, м'який Білий Вогонь — той самий, що не спалює, а зцілює та дарує тепло. — Подивись на мене! Я прийшла, щоб повернути тобі свободу!

Дракон Вогню завмер. Його палаючі очі зустрілися з моїми. У моєму Білому Вогні він побачив не загрозу, а щиру віру, турботу та силу нової Захисниці.

— Твоє полум'я... воно чисте, — прошепотів Ігніс, і лють у його голосі почала згасати.

— Прийми нашу силу! — вигукнула я.

Я спрямувала свій Білий Вогонь прямо в темні кайдани. Одночасно Акваріс ударив по них цілющим струменем, НАН роздмухав полум'я свіжим вітром, а Бронн передав непохитну міць землі.

КРАХ!

Темний метал не витримав єдності чотирьох стихій. Кайдани з гучним розскатом розсипалися на порох!

Ігніс розправив свої величні палаючі крила і видав переможний клич, який луною рознісся по всьому світу. Чорний попил у небі миттєво перетворився на золоті іскри, а люта лава згасла, перетворившись на затишне тепло.

На моєму кулоні викарбувався останній символ — палаюча іскра. Всі чотири стихії — Повітря, Вода, Земля та Вогонь — замкнулися в єдине сяюче коло.

— Дякую тобі, Ніко, — Ігніс низько схилив голову. — Ти об'єднала те, що здавалося назавжди втраченим.

Чотири дракони злетіли в небо, утворюючи навколо Палаючої Гори яскраве сонячне коло. Світ довкола змінювався на очах: поверталися зелені ліси, прозорі річки та спокійне сяюче небо.

Я подивилася на свої долоні, у яких досі тліли добрі білі іскри, і посміхнулася. Я знала: які б випробування чи темрява не чекали попереду, поки у нас є віра, підтримка та любов — наш магічний світ завжди буде під надійним захистом.