Розділ 40 - Сім років тому

Аріелла Віндор

– Схоже, тепер я третій в черзі на престол, – повідомив батько, чомусь поглянувши на Ріхтера.

– Тобто раніше ти був другим? І хто тебе посунув?

– Я, – спокійно мовив Ріхтер.

– Що? – різко обернулася до чоловіка.

– Доню, а ти що не знала, за кого виходиш заміж? – здивувався тато.

Складалося таке враження, що мій батько знав мого чоловіка краще за мене! Хоча, може так воно і є.

– Не було нагоди дізнатися. А що змінилося? – це я вже питала у свого чоловіка.

– Я одружився, тому тепер можу претендувати на престол. Це одна з головних умов.

Я мовчки звикалася з новиною, коли тато продовжив.

– Отже, королю ідея Невіша прийшлася до душі, але ж йти проти богині він не хотів.

Афіні набридло вивчати дім і вона повернулася до вітальні. Влаштувавшись на килимі вона гралася з Уросом.

– І що було далі?

– А далі знову вступив Невіш. Він досить багато часу копирсався в древніх архівах і таки знайшов одну лазівку. Адже ми з Аурелією ще молоді і у нас могла народитися друга дитина, правда вона не була б такою обдарованою, як ти. Але рід не перерветься і богиня не буде заперечувати.

– Тобто, якби на той час вже була Афіна, то я б мусила вийти заміж за Невіша?

– Так. Адже богині достатньо благословити одного з роду. А король би посприяв твоєму шлюбові з Невішем. Тим паче, що це було в його інтересах.

– І це б суттєво ослабило наш рід, адже я б тоді не була спадкоємицею родинної магії…

– Так, – продовжила вже мама. – Певний час ми жили спокійно, до того моменту, коли я дізналася про вагітність. Ми тоді не знали, що робити. Перебрали безліч варіантів, щоб врятувати тебе. І тато запропонував нам піти у інший світ. Це було важке для нас рішення. Тобі ще навіть не виповнилося вісімнадцять і ти лише почала освоювати деякі свої здібності. Моє серце розривалося від того, що я мушу тебе лишити тут. Я не знала чи пробачиш ти нам, адже ми лишили тебе саму. Тоді ти тільки почала освоювати родову магію і ще не навчилася підтримувати постійний зв’язок з духом-хранителем. Вибач, Арія, – сльози з’явилися в маминих очах і я кинулася в її обійми.

– Все добре, – заспокоювала я її. – Ур піклувався і оберігав мене всі ці роки. Ми впоралися.

– Я бачу, – мама посміхнулася крізь сльози.

– Поки ще не стала помітна моя вагітність, ми вибрали світ у якому планували прожити деякий час до твого двадцятип’ятиріччя. Решту світів ми зачинили і прибрали всі сліди магії, щоб жоден маг не відчув тут її відлуння. Адже нікому не відомо, що ми володіємо магією мандрівників, – продовжила мама.

– Деякий час після переходу ми могли отримувати інформацію з нашого світу, тому і знали, що наш задум спрацював. Все вийшло так як ми і планували. Пішов слух, що Віндори зникли і план Невіша тріщав по швах. Іррида відмовилася дати благословення на цей шлюб, оскільки ти лишилася останньою з роду Віндор, – додав тато.

– Все вдалося, але ми лишили тебе на довгих сім років. Без пояснень, без прощань. Просто зникли… Добре, що хоч після цього Невіш полишив свої справи.

– Нічого він не полишив! – озвався Ур.

– Що? – проревів тато.

– Після вашого зникнення він відкоригував свій початковий план.

– Не розумію, навіщо йому взагалі це все було потрібне? – запитала мама.

– А я розумію, – повідомила рідних.

Батьки здивовано на мене подивилися.

– Невіш хотів заволодіти моїм даром некроманта. Адже у нього самого дар так і не прокинувся.

– Але ж це могло вбити тебе, – батько аж підскочив з місця.

– Ремар, посидь спокійно. Нехай Арія все розповість, – заспокоювала мама.

– Невіш з’явився через день після вашого зникнення. Тоді я нічого не зрозуміла. Я не змогла зв’язатися з Уросом і не розуміла, що сталося. Він приходив майже кожен день, розповідав, як важко мені буде самій і що потрібно шукати чоловіка. Розповідав, що він буде хорошим чоловіком для мене. А я розповіла, що чоловіка мені знайде Іррида, і це буде дракон! – почала розповідати, розуміючи, що зілля вже подіяло і я все згадала.

– От поганець!

– Але Невіш все одно приходив до мене і вочевидь, одного дня опоїв мене зіллям.

– Яким зіллям?

– Не знаю точно, але коли ми з Арією відновили зв’язок то вона забула все, що стосувалося драконів, – пояснив Хранитель. – Я підозрював, що там було не тільки зілля.

– Я сама дала йому підказку, – тепер я розуміла чому нічого не пам’ятала про драконів і навіть забула що мій батько – дракон.

– Ти ні в чому не винна! – чітко мовив батько.

– Що було далі?

– Десь через тижня два я змогла зв’язатися з Уросом.

– І він розповів тобі легенду, яку ми нашвидкуруч придумали з Аурелією.