Розділ 36 - Весілля

Аріелла Віндор

Я вертілася перед дзеркалом і не могла повірити. Ніжно бузкова сукня з золотавим оздобленням гарно сиділа на фігурі, легкий макіяж виділяв очі, і все доповнювало завите волосся, яке вільно спадало на плечі. У волоссі Іррида закріпила живі квіти – теж бузкові. Все було просто ідеально, так, як я завжди мріяла. І навіть наречений у мене був саме той, до якого линуло моє серце. Навіть якщо наш шлюб буде коротким, зараз я була щаслива від того, що там унизу мене чекає Ріхтер, а не Невіш.

Шкода, що ми з драконом так і не поговорили. Ми ж повинні були обговорити подальші дії після весілля. Потрібно організувати розлучення, щоб Ріхтер міг спокійно повернутися до себе в Академію.

Я ще раз оглянула себе у дзеркалі. Сьогодні, як ніколи, мені хотілося бути гарною для себе і для нього. Не важливо, що буде завтра, сьогодні я виходжу заміж за Ріхтера.

Залишила кімнату і почала спускатися сходами. У вітальні панувала напівтемрява, яку освітлювали магічні світлячки, що витали у повітрі. Вівтар був обплетений живими квітами.

Біля вівтаря застигла Іррида, а от мій наречений чекав на мене внизу сходів. Ріхтер був неймовірно гарним, одягнений у святкову бузкову сорочку, оздоблену золотавими візерунками, як і моя сукня. Моє серце шалено калатало в грудях. Я зустрілася з його поглядом і хвиля тепла огорнула мене. Я тонула у його синіх очах, в яких сьогодні не було і натяку на лід. Все навколо перестало існувати, були лише я і дракон. Повільно спускалася донизу, боячись спіткнутися. Але сходинки залишилися позаду, дракон впевнено взяв мене за руку і повів до вівтаря.

– Ну нарешті! Арішка, скільки можна чекати! – заявив Урос, який розмістився на обідньому столі. – Он дракон вже навіть нервувати почав!

– Ти сьогодні неймовірно гарна, – прошепотів Ріхтер мені на вухо ведучи до жриці.

– Почнемо церемонію, – богиня оглянула присутніх.

Завчені напам’ять слова і дії жриці проносилися повз мене. Я робила все, що вимагав ритуал, перебуваючи в якомусь невагомому стані.

Все ж таки тривалий сон, будь то стазис чи просто відновлюючий сон, погано діє на мозкову діяльність. Чи це так діє на мене дракон, який усю церемонію не зводить з мене погляду? І це не той прискіпливий льодяний погляд. В його погляді було щось таке, що моє серце то завмирало то знову калатало мов навіжене.

– Тепер скріпіть ваші обіцянки поцілунком.

– Нарешті, моя улюблена частина, – ледь чутно прошепотів Ріхтер.

Дракон притягнув мене до себе за талію і ніжно поцілував. Я затремтіла від несподіваних почуттів. Поцілунок ставав все пристраснішим і почуття накрили мене з головою.

Коли я прийшла до тями, Ріхтер все ще обіймав мене, а я обвила руками його шию (і коли тільки встигла?), не даючи йому можливості відсторонитися. Підняла голову і заглянула дракону в очі. І як я раніше могла бачити там лише лід? Це ж цілий безкрайній океан!

– Ти тремтиш, – помітив дракон.

– Все в порядку, – запевнила його. Не зізнаватися ж що це його поцілунок так на мене вплинув.

З великою неохотою розжала обійми і огляділася.

– А де Іррида? – обвівши затуманеним поглядом вітальню я нарешті сфокусувалася на Уросі.

– Вона сказала, що тут її місія виконана. До речі, моя місія теж, – повідомив Ур і розтанув у повітрі.

– Що це означає? – здивовано глянула на чоловіка. Тепер вже мого чоловіка.

– Поняття не маю, – Ріхтер так мене і не відпустив. Одна його рука тримала мене за талію, а інша ніжно гладила спину. Від такої ніжності, я знову затремтіла.

– Нам потрібно поговорити, – заявила дракону, взявши себе в руки.

– Не зараз Арія, – загарчав дракон. – Всі розмови потім!

– Добре, – встигла я погодитися до того, як Ріхтер заволодів моїми губами, і я знову забула про все на світі.

А потім він підхопив мене на руки, і попрямував до спальні.

– А як же магія?

– Свою дружину до спальні я донесу і без магії. Поспішати нам нікуди. У нас ціла ніч попереду, – і подивився на мене так, що живіт звело від передчуття.

В спальні Ріхтер поставив мене на ноги і не давши оговтатися, продовжив цілувати. Губи дракона досліджували моє тіло, а руки тим часом вправно розв’язували шнурівку плаття. Я намагалася впоратися з ґудзиками на сорочці Ріхтера, але це було досить складно. Пестощі дракона відволікали і я неймовірним зусиллям поверталася до реальності. Дракон дуже спритно впорався зі шнурівкою і плаття впало мені під ноги, залишивши мене в одній нижній сорочці. В досить відвертій мереживній сорочці. Оголеного тіла торкнулося прохолодне повітря. Ґудзики мені ніяк не підкорялися і я почала нервувати.

– Арія, – прошепотів дракон. – Куди ти так поспішаєш?

Він ковзнув рукою по оголеній спині. Це було так несподівано і приємно, що я вмить забула про сорочку і притиснулася до Ріхтера. Він був таким гарячим, що сильно контрастувало з прохолодою кімнати.

Дракон загарчав. Завмерла і підняла на нього погляд. У його очах були пристрасть і бажання і він готовий був накинутися на мене будь якої миті, але чекав. Давав мені час.