Розділ 11

— Ви всі одурманені. Не бачите реальної загрози. Хаос вводить вас в оману, повільно знищує магію та ваше життя. Хаос — це Агата Лаффон.

«Теорія хаосу. Слабкий удар крил метелика може бути причиною урагану за тисячі кілометрів» — подумала Агата.

— Ви подивіться, що цей чорний ягуар зробив зі мною! Ніхто, повторюю, ніхто не у безпеці. Якщо він напав на мене, то подумайте за своїх дітей. Його потрібно віддати Конклаву.

Бенедикта Лоран показала всім рани від нападу чорного ягуара. Підла відьма могла залікувати їх магією, однак, натомість почала жалітися й говорити, що Ілай — ворог для відьомської спільноти, некерований звір і вина в цьому — Лаффон.  Як і говорила Жозет, деякі родини підтримали її.

У приміщенні ратуші почався галас. Відьми почали сваритися між собою, й Делакруа ледве втихомирив їх. Мигцем поглянувши на Ілая, Лаффон взяла його за руку. Прискіпливо поглянула на відьму Лоран, яка стояла у колі й, оглядаючись, посміхалася. Вона відчула демонську енергетику. Помітивши, як язичок вогню з факелів піднявся, ніби полюючиза тінями на стінах, напружилася. Вогонь — стихія Кейри Ламберт-Маршал. Відійшовши від Ілая, пройшла повз кількох відьом та звела долоню над свічкою. Вогонь піднявся доверху й торкнувся її шкіри. Агата не відчула печіння, натомість почула голос Кейри. Вона попередила про… тіні. Оглянувшись помітила, як деякі відьми спостерігали за нею. Поглянувши на свою долоню, жили якої стали чорними, повільно покрутила пальчиками, і дим вийшов назовні. Підійшовши до Ілая, шепнула йому на вухо, щоб він став ближче до вогню.

Агата вийшла наперед й, обвівши всіх присутніх поглядом, голосно сказала:

— Кожен має право вибору, й обирати сильнішу сторону. Конклав! Богиня Астарта! Демони! Ті, хто бояться раніше незвіданої сили, роблять помилки, і ці помилки призводять до непередбачуваних наслідків. Свого часу ви всі боялися мене, і я нікого не звинувачую. Я зізналася про магію Рейвах. Сила мого роду — це магія хаосу. А у моїй душі стільки хаосу та протиріччя, що здається, я не зможу їх контролювати.

Лаффон обійшла Лоран. Зупинилася позаду неї. Відьма оглянулася.

— Утім ти, Бенедикто Лоран, можеш звинувачувати мене у своїх страхах, навіть ненавидіти, проте, я не дам ображати Ілая та звинувачувати його. Ти не лише напала на нього, але й на Анну Маро! Тому, стара мимре, краще думай перед тим, як кидатися такими різкими словами.  

— Ти мені при всіх погрожуєш? — хмикнувши, злісно запитала Лоран.

Агата, схопивши жінку за руку, крізь зуби процідила:

— Саме так, Бенедикто!

— Ми всі зібралися тут, щоб вирішити долю у Ковені Бенедикти Лоран, її родини й знайти інших зрадників! — голосно перебив Делакруа та зиркнув на Агату.

Лаффон, кивнула й сказала:

— Попрошу ще кілька хвилин вашої уваги. Бенедикта Лоран, її родина та ще… деякі, не лише зрадили Ковен та переметнулися на бік Конклаву. Місис Лоран привела тіні.

— Це брехня! — фиркнула відьма.

Агата всміхнулася й стиснула її руку.

— Мене не обдуриш, Лоран.

— Несправедливі обвинувачення проти Бенедикти, — вигукнула одна з відьом. — Можливо, віддамо хлопця Конклаву…

— Ніно Мор'є , а можливо, ми твого сина Євана віддамо? — відпустивши Лоран, запитала Агата й, поглянувши на відьму, нахмурилася.

— Лаффон, як ти смієш таке говорити? — обурилася Ніно.

— Дійсно, як я посміла?! — скептично сказала й розвела руками Агата. — Єван не мій син, тому мені байдуже на його долю. Так само, як і тобі та кожному присутньому байдужа доля Ілая. Він не один з нас. Він не такий, як ми! А мораль така: чим ми кращі за лиходіїв, якщо так просто готові пожертвувати невинним?

— Ми зібралися, щоб послухати абсурдні звинувачення Бенедикти Лоран, чи, зрештою, вирішити її долю у нашій громаді? — роздратувався Ніколас Маро й, поглянувши на Ніно Мор'є, додав: — А твої слова про хлопчину, Ніно, безглузді.

— Не нам вирішувати долю Ілая. І ми не маємо права передавати його купці фанатиків, які захопили владу у Конклаві, — сказав Делакруа.

Агата, поглянувши на Ніколаса та Делакруа, кивнула. Перевівши погляд на Мор'є, промовила:

— Ти матір, і захищаєш свою кровинку! Так і повинно бути! Однак закарбуй собі на чолі, і це стосується кожного, Ілай сирота, утім, у нього є я! Сподіваюсь усі присутні розуміють, окрім родини Маро, Жозет і Делакруа, які можуть бути наслідки, якщо раптом хтось із вас захоче за моєю спиною завдати шкоди Ілаю? І так, це не слова попередження! Це погроза!

— Ти не змогла врятувати свою дитину, Лаффон! Невже думаєш, що зможеш врятувати сироту? — хмикнувши, запитала Лоран.

— Б’єш по болючому, Бенедикто! Раджу тобі закрити писок, і не говорити про мій біль.

Лоран звузила очі й хотіла ще щось сказати, проте, Агата застосувала магію удушення й відьма, хриплячи, впала на підлогу.

— Агато! Зупинися! — закликав Делакруа та вийшов уперед.

Лаффон, поглянувши з-під чола на Мейсона, відступила на крок і змахнула рукою. Чорний дим зникнув, а Бенедикта, важко дихаючи та кашляючи, злобно зиркнула на Агату. Помітивши на її руках чорні жили, Лаффон миттєво відштовхнула Делакруа й відбила магію Лоран.