Розділ 10

Агата, прокинувшись на світанку, одягнула халат і, щоб не розбудити Ілая та Джеральда, тихо спустилася на кухню. За нею відразу побіг Даркі. Заваривши каву, насипала корм у миску й, взявши чашку, вийшла на терасу. Розмістившись на дивані, спостерігала за сходом небесного світила та кольоровою гамою неба. Разом із сонцем прокидалося й місто. Лаффон, поглянувши на фонтан з химерами, замислилася. Через кілька хвилин, поставивши чашку кави на стіл, ніби під навіюванням, підійшла до фонтану та зосереджено оглянула невеликі за розмірами бронзові скульптури химер. Перевівши погляд на кам’яну гаргуйлю, провела рукою по крилах та зморшкуватій, страшній морді. Відчувши поколювання на кінчиках пальців, різко відсахнулася. Поглянувши на долоню, з якої виходив дим і відчувши енергію навколо, стиснула кулак.

— Сто чортів у печінку, — емоційно вигукнула. — Оце так попандос. Не вистачало ще оживити гаргуйлю. Такого Новий Орлеан точно ще не бачив.

— Агато! Ти вирішила оживити своїх маленьких бронзових друзів на фонтані? — вийшовши на терасу, засміявся Джеральд.

— Не смішно, — буркнула Агата й, помітивши тріщини на статуї гаргуйлі, нахмурилася. 

— Що було у світі відразу після його створення? Світло. Темрява. Вода і суша, — ставши поряд з Агатою, сказав Джеральд. Побачивши тріщини на гаргуйлі, вигнув брови. — Існує легенда, що жахливо милі кам’яні звірі гаргуйлі, які дуже схожі на драконів, були створені Богом і підконтрольні вищій божественній волі. Деякі вважають, що гаргуйлі — це образ сил хаосу, і вони є втіленням демонічного початку.

— Так ким же вони є насправді? — склавши руки на грудях, тихо запитала Агата.

— Гаргуйлі собору Паризької Богоматері у Парижі. Будинок з химерами у Києві. Загребський католицький собор у Загребі. Люди вважають, що витесані з каменю скульптури гаргуйлі, чи бронзові химери захищають будинки від усякої нечисті, — сказав Джеральд. — Вежа у місті Атрокс також має своїх захисників. І це не химери, як ти могла подумати. Ти бачила уві сні кам’яних гаргуйль. А ким вони є насправді, втіленням сил зла чи добра, це тобі й потрібно зрозуміти.

— Хто у місті Атрокс виробив гаргуйль з каменю?

— Її звали Мелінда Лаффон. Вона онучка Вікторії, — усміхнувшись, відповів Джеральд. — Вона майстерно створила гаргуйль — величних, могутніх кам’яних створінь. Та застосувавши свою магічну силу, помістила їх на найвищій вежі у місті. Вони стали ніби дозорними міста.

— Я не знала цього, — знизала плечима Агата. — Історія мого роду частково розміщена на сторінках книги, а деякі історії навмисно забуті.

На терасу вийшов заспаний Ілай, а до нього відразу прибіг Даркі. Кіт потерся об ногу та нявкнув.

— О, ви вже з Даркі друзі, — усміхнувшись, голосно сказала Агата.

Ілай взяв кота на руки й, засміявшись, промовив:

— Ми обидва з роду котячих. І тому змогли затоваришувати.

— Ну що ж, тоді я довірю тобі Даркі й не буду хвилюватися за вас обох, — сказала Агата.

Ілай, нахмурившись, підійшов.

— Тобто? Як це розуміти?

— Ти поїдеш в Англію до наших з Джеральдом друзів, — відповіла Агата.

— У замку Конклаву знайшли прихисток вчителі та учні Академії, — додав чоловік. — У мене є ще деякі справи в Англії, тому я не покину тебе у цій подорожі.

— Ви все вирішили замість мене? — зітхнувши, промовив Ілай.

Агата, всміхнувшись куточками вуст, підійшла до хлопця й, провівши рукою по його щоці, сказала:

— Ілаю, за це короткий проміжок часу ти став для мене, наче рідним. Тому, передусім твоя безпека, — поклавши руку на плече хлопця, додала: — Я повинна повернути Даніеля та… знищити той зародок зла у місті Атрокс. Утім, я не зможу це зробити, якщо тобі, чи моєму пухнастому, у Новому Орлеані буде щось загрожувати.

Джеральд, склавши руки позаду, пішов до будинку.

— А як же Ковен? Анна Маро? Хто їх захистить? — емоційно сказав Ілай й, схилившись, відпустив Даркі.

— Демон Бегемот прийшов за тобою. Богиня Астарта, інші демони й навіть Конклав полюють на мене. Коли нас не буде у місті, Ковен зможе розв'язувати внутрішні проблеми зі зрадниками. Але їм не буде загрожувати демонська небезпека.

— Це лише твої думки, — сказав Ілай. — Як насправді буде, ніхто не знає.

— Я зроблю так, що Конклаву й демонякам не буде часу думати про Новий Орлеан, чи навіть інші відьомські громади у світі.

— Агато, ти наражаєш себе на небезпеку! — захитав головою Ілай.

Вона була розчулена хвилюванням хлопця. Обійнявши його, впевнено сказала, що все буде добре, хоча сама до кінця не вірила у свій план.

Коли Ілай пішов, Лаффон ще кілька секунд стояла біля фонтану. Відчувши прилив енергії, ніби вона вирувала навколо неї та зосереджувалася в області грудної клітки, глибоко вдихнула й поспішила до будинку.

Після сніданку Джеральд сказав, що хоче зустрітися з Делакруа та обговорити з воїнами Ордену Беллатор подальші дії. Агата, оглянувши чоловіка, який був у спортивному костюмі, засміялась.

— Мій новий стиль, — розвівши руками, сказав Джеральд.