Розділ 9

Знесилений, блукаючи лісом, чорний ягуар зупинився й принюхався. Ягуар — третій за розмірами у світі та найбільший та найсильніший представник родини котячих. У чорних ягуарів хутро скоріш темно-коричневе, а не вороняче-чорне. При яскравому освітленні буде помітний характерний плямистий візерунок, і він індивідуальний для кожного представника даного роду. Почувши шерех, він насторожився й вишкірився. Готуючись до нападу, лапою провів по землі й пригнувся задля стрибка. З хащі вийшла дівчина. Тримаючи в руках одяг, вона витягнула руки вперед і швидко промовила:

— Мене звати Анна. Я не ворог тобі.

Ягуар рикнув, а дівчина стрепенулася. Його шерсть стала дибки.

— Красеню, я не хочу завдавати тобі шкоди, — додала дівчина, й з її рук вийшов магічний клубок. — Під час закляття Ковену, до мене прийшов дух племінниці. Мілена стала моєю провідницею.

Хижак повільно обійшов її. Принюхавшись, відчув її запах і почув нестримне серцебиття. Зачувши ще одне серцебиття, вищирився й, оглянувшись, миттєво стрибнув у темряву. Анна, кинувши одяг, побачила, як ягуар упав на землю, а із темряви вийшла відьма з родини Лоран.

— Зупиніться! — закричала Анна.

— Анна Маро! — злісно промовила жінка. — Я, можливо, відпущу тебе, проте… не цього звіра.

Анна, стиснувши вуста, кинула в Лоран енергетичну кулю. Жінка відбила її й, злісно засміявшись, відкинула дівчину від себе. Вона, вдарившись спиною об дерево, зойкнула від болю. Ягуар, піднявшись, мигцем поглянув на Анну та стрибнувши на Лоран, кігтями зачепив її обличчя та повалив на землю.

— Ілаю! — неочікувано із темряви з’явився чоловік у балахоні.

Ягуар підняв морду й, тримаючи лапу на грудях жінки, вискалився. Чоловік, скинувши капюшон, наблизився та оцінивши ситуацію, спочатку допоміг піднятися Анні.

— Хлопчику мій, відпусти її, — сказав чоловік.

Ягуар, важко дихаючи, відступив.

— Нападати на дітей, це блюзнірство, — схилившись над жінкою, яка злобно фиркнула, приклав палець до її скроні й вона знепритомніла.

Анна, піднявши одяг та дивлячись на звіра, повільно почала наближатися. Поклавши поблизу нього одяг, так само повільно відступила. Очі ягуара змінилися. Райдужка очей стала яскраво-блакитною. Він вишкірився, показав гострі ікла й пригнувся до землі. Анна, почувши хрускіт його тіла, відвернулася. Прискіпливо поглянувши на чоловіка, промовила:

— Ви хто такий? — створивши енергетичну кулю, запитала Анна.

— Мене звати Джеральд, — відповів чоловік.

— Ви той самий містер Джеральд, який забрав спогади в Агати? — стиснувши кулак, запитала Анна.

— Так, дитя. Я той самий…

— Дже-ральде, — простогнав Ілай, й обоє озирнулися.

Юнак лежав оголений на землі. Анна вигнула брови й відійшла.

— Радий, мій хлопчику, що ти живий, — сказав чоловік.

Ілай піднявся й, одягнувшись, підійшов до чоловіка та обійняв його. Поглянувши через чоловіче плече, хлопець нахмурився.

— Дівчино, я міг тебе вбити, — голосно сказав.

Анна, підійшовши, хмикнула й розвівши руками, промовила:

— Я не горіла бажанням йти у темний ліс та шукати звіра. Рада, що ти живий, — поглянувши на його рани, додала: — і майже здоровий. Що з цією робити? — показавши пальцем на відьму, перевела погляд на Джеральда.

— З нею нехай розбирається Ковен, — відповів чоловік. — До світанку вона буде непритомною.

— Вона хотіла вбити… ягуара, — сказала Анна. — І напала на мене. Також ця відьма, за словами Мейсона Делакруа, зрадила Ковен.

— Угу, я ж і кажу, нехай з нею та іншими зрадниками розбирається Ковен, — поглянувши на Ілая, Джеральд серйозним тоном запитав: — Де Агата?

Ілай зітхнув, і розповів усе, що трапилося на галявині. Чоловік вислухавши його, сказав:

— Ви обоє йдіть у місто. А я піду за Агатою.

Анна, поглянувши на Ілая, промовила:

— Ходімо за мною.

Ілай прижмурився й поглянув на Джеральда. Чоловік кивнув і, розвернувшись, рушив у напрямку зруйнованої церкви.

Джеральд знайшов Агату на галявині неподалік зруйнованої церкви. Лаффон, сидячи на колінах, магічно допомагала залікувати рани воїнам Беллатор. Недалеко від неї на землі сиділа Дева й, схиливши голову на коліна, тремтіла.

— Агато! — голосно покликав Джеральд та вийшов на галявину.

Усі оглянулися, їхні погляди стали прикутими до чоловіка. Лаффон, піднявшись, не вірячи своїм очам, захитала головою. Чоловік наблизився й Агата, широко відкривши очі, голосно видихнула. Волосся Джеральда було сивим. Похмурий погляд з-під опущених густих вій та зморшки на обличчі показували його втому. Агата, підійшовши до чоловіка, обійняла його.

— Джеральде, я так рада, що з тобою все нормально, — прошепотіла.

— Це була довга й тяжка дорога. Вибач, що раніше не зміг з’явитися.

Доки Делакруа думав, що робити зі зрадницею Лоран, відьми знеохоти надавали допомогу воїнам з Ордену Беллатор та Деві, які постраждали від магії богині Астарти. Агата, забравши Даркі у Жозет, разом із Джеральдом прямували до будинку Маро.