Розділ 8

Даніель, торкнувшись спини Агати, легко підштовхнув її вперед. Волосся Лаффон розвіювалося на вітрі й у місячному сяйві набувало відтінку полум’я: насиченого та яскравого. Борючись із почуттями поряд із нею, Даніель відчув, як серце стислося в лещата, а в легенях забракло повітря. Тіло пручалося отруті Астарти, а приречена душа тягнулася до цієї жінки. Краса Агати була фатальною. Кохання до неї — забороною.

Він хитнув головою, відчуваючи різкий біль у скронях. Скривившись, стиснув кулаки. Він не повинен так реагувати на Лаффон. Вона — ворог! Через неї вбили його батьків та побратимів! Вона — втілення спокуси та зла!

Мовчки обійшовши зруйновану церкву, обоє вийшли на галявину. Лаффон побачила воїнів Беллатор, які, схиливши голови, тримали факели. Поглянувши на зрадників Ковену, вона скривилася. Озирнувшись, зупинила погляд на зв’язаній по руках та ногах Деві, яка лежала на ритуальному столі для жертвоприношень. Агата зробила крок уперед, однак Даніель, перехопивши її за рукав, зупинив. Взявши дівчину за підборіддя, він змусив її повернути голову вліво. Побачивши скованого ланцюгами Ілая, Лаффон стрепенулася. Даніель прибрав руку від її обличчя, але міцно схопив за плечі, утримуючи на місці.

Відчувши відносну свободу, Агата повільно повернула голову до нього й тихо промовила:

— Кожен у своєму житті так чи інакше бодай раз стикається з внутрішнім хаосом у різних його проявах, Даніелю. Інколи приборкати його неможливо. Усі почуття, емоції й навіть спогади залишають у душі незабутній, а часом і надто болючий слід.

На галявину вийшла Астарта. Агата перевела на неї погляд і нахмурилася. Вона підійшла до неї й змахнула рукою. Даніель покірно відійшов від Лаффон. Богиня мала довге чорне, ніби сама ніч, волосся, привабливе жіноче обличчя й була одягнута в чорну довгу сукню. Астарта всміхнулася й, повільно обійшовши її, промовила:

— Люди з давніх часів поклонялися різним божествам, шукали в нас заступництва та захист. Я богиня з безліччю імен. Мене шанували. Любили. Для людей я стала матір’ю. Однак діти можуть зраджувати й навіть зненавидіти. Люди через свою пиху та бажання отримувати все більше й більше, а у відповідь не віддавати нічого, відреклися від мене, й згодом я отримала статус демона. Я не розчарувала своїх діточок. І вони отримали по заслузі.

Агата вигнула брови й фиркнула.

— Астарто, неймовірно цікава історія. Ще одна скривджена, яка вирішила покарати людство.

Мигцем поглянувши на Ілая, Агата глибоко вдихнула.

— Навіщо нам сперечатися та вести кровопролитну війну? Заради чого? — від її слів Агата вигнула брови й пильно поглянула на Астарту. — Я обіцяла, що дам тобі вибір: відьма Дева, яка приймала участь у вбивстві твого чоловіка та доньки, в обмін на… припустимо, спокійне життя містян у Новому Орлеані.

— Як би я не ставилася до Деви, — скривилася Агата, — однак не вона вбила мою доньку Мілену й чоловіка Анрі. Той відьмак Бенуа Жерар уже в пеклі. Можеш повернутися туди й дізнатися у нього все сама.

— О, який норов! — хмикнула Астарта й сплеснула в долоні. — Гаразд, тоді я дам тобі дещо інше.

Агата була одурманена словами Астарти. Лише зробити вибір — і її донька повернеться. Лаффон спочатку поглянула на зв’язану Деву, потім, перевівши погляд на Ілая, відчула на вустах солений присмак своїх сліз. Вона не може. Не може забрати невинну душу однієї дитини, щоб натомість повернути Мілену. Вибір. Він завжди буває складним. Відчувши вібрацію землі, Агата стиснула кулаки. Енергія пульсувала в її долонях, а монотонні голоси, які взивали до предків, долинали до неї по вітру.

— Граєш не по-чесному, — Агата різко вихопила клинок із футляра й приклала лезо до шиї богині.

Астарта широко всміхнулася й, вигнувши брови, промовила:

— Клинок янгола Нуріеля. Так-так, я відчуваю в гострому лезі силу, проте, розчарую тебе, Лаффон. Мене неможливо ним вбити. Я не просто якийсь пересічний демон. Я навіть не Ліліт.

— Ти застосувала проти мене гіпноз. І я майже піддалася своїм почуттям та бажанню повернути доньку. Лише не ціною невинної дитини.

— Яка ти сентиментальна й непокірна, — хмикнула Астарта. — Ну що ж, тоді сама побачиш, як сирітка Ілай, якого ти намагаєшся захистити, буде страждати. А потім я його передам Сесілії Веллар. У неї на особливих учнів Академії є свої плани.

Ілай закричав від болю, й Агата, відчувши також біль, впала на коліна та сплюнула на землю свою кров.

— Тобі боляче, Лаффон? — схилившись над нею, запитала Астарта. — О, мила, я також передала тобі біль Ілая. Вибач, що не попередила. Якщо ти відмовилася від доньки заради сироти, то розділила з ним його страждання.

Астарта засвистіла, і через кілька хвилин із диму з'явився Бегемот. Агата поглянула на Ілая. Юнак, піднявши голову, промовив:

— Я не можу більше стримувати себе.

Лаффон, витерши кров з вуст, стиснула кулаки. Засміявшись, крізь біль піднялася на ноги й силою відштовхнула Астарту.

— Не стримуй себе, Ілаю. Перетворися! — закричала Агата й, стримуючи магією воїнів Беллатор та зрадників, силою телекінезу прикликала до себе клинок. Замахнулася й кинула його в Астарту.

Неочікувано поряд із богинею з’явився Даніель. Він змахнув своїм клинком і поламав клинок Агати навпіл. Енергія, яка вийшла з уламків, відкинула всіх у різні боки. Вогонь із факелів згаснув, натомість над галявиною виник згусток диму.