Розділ 8

Даніель, торкнувшись спини Агати, легко підштовхнув її вперед. Волосся Лаффон розвіювалося від вітру й у місячному сяйві набувало відтінку полум’я: насиченого та яскравого. Даніель, борючись зі своїми почуттями поряд із нею, відчув, як серце стиснулося в грудях, а в легенях бракувало повітря. Тіло боролося з отрутою Астарти, а приречена душа тягнулася до жінки. Краса Агати була фатальною. Кохання до неї — забороною. Захитавши головою, відчув біль у скронях. Скривившись, стиснув кулаки. Він не повинен так реагувати на Лаффон. Вона ворог! Через неї вбили його батьків та побратимів! Вона — втілення спокуси та зла!

Мовчки обійшовши зруйновану церкву, Агата та Даніель, борючись зі своїми відчуттями, вийшли на галявину. Лаффон побачила воїнів Беллатор, які, схиливши голови, тримали факели. Поглянувши на зрадників Ковену, скривилася. Оглянувшись, зупинила свій погляд на зв’язаній по руках та ногах Деві. Вона лежала на ритуальному столі жертвоприношення. Зробила крок, однак Даніель, схопивши її за рукав, зупинив і, взявши за підборіддя, повернув їй голову вліво. Агата, побачивши скованого ланцюгами Ілая, стрепенулася. Даніель міцно схопив її за плечі та наказав стояти на місці.

— Кожний у своєму житті так чи інакше хоча б один раз зіштовхувався з внутрішнім хаосом у різних його проявах. Інколи приборкати його неможливо. Усі почуття, емоції й навіть спогади залишають у душі незабутній, і часом болючий, слід.

На галявину вийшла Астарта. Агата перевела на неї погляд і нахмурилася. Вона підійшла до неї й змахнула рукою. Даніель покірно відійшов від Лаффон. Богиня мала довге чорне, ніби сама ніч, волосся, привабливе жіноче обличчя й була одягнута в чорну довгу сукню. Астарта всміхнулася й, повільно обійшовши її, промовила:

— Люди з давніх часів поклонялися різним божествам, шукали в нас заступництва та захист. Я богиня з безліччю імен. Мене шанували. Любили. Для людей я стала матір’ю. Однак діти можуть зраджувати й навіть зненавидіти. Люди через свою пиху та бажання отримувати все більше й більше, а у відповідь не віддавати нічого, відреклися від мене, й згодом я отримала статус демона. Я не розчарувала своїх діточок. І вони отримали по заслузі.

Агата вигнула брови й фиркнула.

— Астарто, неймовірно цікава історія. Ще одна скривджена, яка вирішила покарати людство.

Мигцем поглянувши на Ілая, Агата глибоко вдихнула.

— Навіщо нам сперечатися та вести кровопролитну війну? Заради чого? — від її слів Агата вигнула брови й пильно поглянула на Астарту. — Я обіцяла, що дам тобі вибір: відьма Дева, яка приймала участь у вбивстві твого чоловіка та доньки, в обмін на… припустимо, спокійне життя містян у Новому Орлеані.

— Як би я не ставилася до Деви, — скривилася Агата, — однак не вона вбила мою доньку Мілену й чоловіка Анрі. Той відьмак Бенуа Жерар уже в пеклі. Можеш повернутися туди й дізнатися у нього все сама.

— О, який норов! — хмикнула Астарта й сплеснула в долоні. — Гаразд, тоді я дам тобі дещо інше.

Агата була одурманена словами Астарти. Лише зробити вибір — і її донька повернеться. Лаффон спочатку поглянула на зв’язану Деву, потім, перевівши погляд на Ілая, відчула на вустах солений присмак своїх сліз. Вона не може. Не може забрати невинну душу однієї дитини, щоб натомість повернути Мілену. Вибір. Він завжди буває складним. Відчувши вібрацію землі, Агата стиснула кулаки. Енергія пульсувала в її долонях, а монотонні голоси, які взивали до предків, долинали до неї по вітру.

— Граєш не по-чесному, — Агата різко вихопила клинок із футляра й приклала лезо до шиї богині.

Астарта широко всміхнулася й, вигнувши брови, промовила:

— Клинок янгола Нуріеля. Так-так, я відчуваю в гострому лезі силу, проте, розчарую тебе, Лаффон. Мене неможливо ним вбити. Я не просто якийсь пересічний демон. Я навіть не Ліліт.

— Ти застосувала проти мене гіпноз. І я майже піддалася своїм почуттям та бажанню повернути доньку. Лише не ціною невинної дитини.

— Яка ти сентиментальна й непокірна, — сказала Астарта. — Ну що ж, тоді сама побачиш, як сирітка Ілай, якого ти намагаєшся захистити, буде страждати. А потім я його передам Сесілії Веллар. У неї на особливих учнів Академії є свої плани.

Ілай закричав від болю, й Агата, відчувши також біль, впала на коліна та сплюнула на землю свою кров.

— Тобі боляче, Лаффон? — схилившись над нею, запитала Астарта. — О, мила, я також передала тобі біль Ілая. Вибач, що не попередила. Якщо ти відмовилася від доньки заради сироти, то розділила з ним його страждання.

Астарта засвистіла, і через кілька хвилин із диму з'явився Бегемот. Агата поглянула на Ілая. Юнак, піднявши голову, промовив:

— Я не можу більше стримувати себе.

Лаффон, витерши кров з вуст, стиснула кулаки. Засміявшись, крізь біль піднялася на ноги й силою відштовхнула Астарту.

— Не стримуй себе, Ілаю. Перетворися! — закричала Агата й, стримуючи магією воїнів Беллатор та зрадників, силою телекінезу прикликала до себе клинок. Замахнулася й кинула його в Астарту.

Неочікувано поряд із богинею з’явився Даніель. Він змахнув своїм клинком і поламав клинок Агати навпіл. Енергія, яка вийшла з уламків, відкинула всіх у різні боки. Вогонь із факелів згаснув, натомість над галявиною виник згусток диму.