Розділ 7

Новий Орлеан — це не лише одне з найбільш унікальних міст, що має власний стиль музики та по праву вважається колискою пристрасного джазу. Це також ідеальне місце для ознайомлення з історією мистецтва, культури й південною кулінарією. На Бурбон-стріт безліч сувенірних крамниць, в яких продаються різноманітні магічні амулети та обереги, а також можна почути моторошні містичні історії. Площа Джексона — це колишнє місце страти, а нині тут знаходяться невеликий парк, кафедральний собор Святого Людовіка, колишня резиденція ченців-капуцинів та стара міська ратуша. На околицях Нового Орлеана знаходяться непрохідні болота Манчак. Ці місця овіяні легендами про відьом та перевертнів. Новий Орлеан набагато більше, ніж Марді Гра, карнавали та містичні історії для туристів. Новий Орлеан — це місто сили та магії, яке просякнуте нею, місто мертвих та магії вуду.

Агата, йдучи порожньою вулицею, чула лише стукіт підборів. Тиша, яка заполонила все навкруги, дратувала та лютила одночасно. Серце нестримно билося в грудях, а бажання відплати гарцювало в душі. Лаффон, зупинившись на роздоріжжі, дістала ніж із чобота та, зробивши надріз на долоні, стиснула вуста й окропила землю своєю кров’ю. Повертіла пальцями, на долонях з’явився чорний згусток енергії. Схилившись, поклала долоні на ґрунт. Відчувши вібрацію землі, поєднала темну матерію із надприродними потоками лей-ліній.

Агата, дійшовши до зруйнованої церкви, побачила мерехтіння від факелів. Зупинившись біля кам’яної статуї янгола, склала руки на грудях і стала чекати.

— Даремно ти прийшла сама, Агато, — почувши голос Даніеля, Лаффон глибоко вдихнула й, намагаючись стримувати емоції та не показувати свої почуття, оглянулася.

«Я прийшла не сама», — подумала Агата.

 — Я хочу врятувати Ілая, — натомість сказала, а чоловік зробив крок, потім ще один. Агата, дивлячись йому в очі й відчуваючи клубок у горлі, мигцем поглянула на воїнів Беллатор, які почали оточувати її, та напружилася.

Перевівши погляд на Даніеля, рішучим голосом додала:

— Не знаю, що з тобою зробив Ковен, проте знай, що ти, Даніелю, назавжди залишишся тим особливим чоловіком, якому вдалося доторкнутися до найпотаємнішого — до моєї душі. Я не відмовлюся від тебе, що б не трапилося.

Даніель, схиливши голову набік, пильно дивився на Агату й кілька секунд мовчав. Для Лаффон здавалося, що ці секунди були вічністю.

— Мотивація перемогти в тебе на найвищому рівні, Агато, — хмикнувши, сказав Даніель.

— Тішуся, що ти оцінив, — стримуючи нервовий смішок, сказала Агата і, отримавши легкий удар у спину, захитала головою й стиснула вуста. 

Даніель перевів гнівний погляд на побратима, який штовхнув Агату. 

— Що, не подобається, коли хтось намагається спричинити мені біль? — вигнувши брови, запитала Агата.

— Не подобається, — процідив крізь зуби й, нахилившись, тихо додав: — Однак нічого не можу з цим зробити. Вона контролює всіх нас.

Агата, піднявши голову, вустами торкнулася до чоловічого підборіддя. Даніель різко відсахнувся й скривився, ніби вона своїм дотиком ошпарила його. Лаффон відвернулася й байдужим голосом сказала:

— Ну, довго ми тут будемо стояти? Думаю, що Астарта вже зачекалася нас.

Дві години назад                                                                                         

Делакруа зібрав Ковен у міській ратуші.

— Агато, ти не повинна іти сама, — суворо сказав Мейсон. — Родини Лоран, Нантейль і Кассель зрадили нас і перемкнули на сторону Конклаву.

Лаффон, зітхнувши, схилила голову і з-під чола поглянула на схвильованих відьом та відьмаків Ковену. Залишилися лише сім родин. Зустрівшись поглядом із Жозет, легко всміхнулася.

— Відьма з демонською кров’ю — це клеймо для будь-якої відьомської спільноти. І, не дивлячись на те, що моя родина є родоначальниками магії в Новому Орлеані, я вважала, що недостойна бути однією з відьом Ковену, — тихо сказала Агата.

Двері в ратушу з гуркотом відчинилися, й всі оглянулися. Агата, побачивши батьків та молодшу сестру Анрі, округлила очі.

— Сьогодні ти не одна, Агато Лаффон, — сказала Луїза Маро.

Делакруа кивнув і, поглянувши на Агату, всміхнувся.

— Ми поєднаємо магію Ковену та вшануємо пам’ять наших предків у місці, в якому зародилася магія Нового Орлеану, — додав Ніколас Маро.

До Агати підійшла молодша сестра Анрі, чотирнадцятирічна Анна, і мовчки міцно обійняла її. Лаффон, стрепенувшись, обійняла дівчину у відповідь та поцілувала в скроню.

— Я дуже рада, що ми повернулися в Новий Орлеан, — прошепотіла Анна.

Агата, стримавши сльози, всміхнулася й, поклавши долоні на дівочі щоки, промовила:

— Я також рада вас бачити. Пробач, мила, що… не підтримувала з вами зв’язок.

Анна захитала головою.

— Ні, ти не винна. Нам усім було тяжко. Особливо тобі, Агато.

Лаффон кивнула й поглянула на Луїзу. Жінка, усміхнувшись, склала руки на грудях й, обвивши всіх поглядом, голосно сказала: