Розділ 5

День Святого Патріка в Новому Орлеані відзначають пишним святкуванням. Це свято весни, чудового настрою, нестримних веселощів, костюмованої ходи й чудової музики. Містяни та туристи міста одягаються в одяг зеленого кольору, і вже із самого ранку у Французькому кварталі лунають веселі голоси та музика.

Агата, розпустивши хвилясте волосся, поглянула на себе в дзеркало. Пригадавши слова Даніеля: «У місячному сяйві твоє волосся має відтінок полум’я», стримуючи сльози, швидко закліпала. Зараз був не час піддаватися емоціям.

Одягнувши зелену довгу сукню з розрізом спереду до коліна, взула зручні туфлі на тонкій шпильці й дістала зі шкатулки золоту підвіску зі смарагдовим кулоном, подаровану Даніелем. Дивлячись на дорогоцінний камінь, Агата підійшла до вікна. У сонячному світлі смарагд мав відтінок благородного зеленого, насиченого кольору. Знову пригадала слова Даніеля: «Я не хочу говорити багато зайвих слів. Просто знай, що ти, Агато Лаффон, назавжди залишишся тією особливою жінкою, якій вдалося доторкнутися до найпотаємнішого — до моєї душі».

— Найпотаємніше. Душа, — сказала Агата й, помітивши в камінці відбиток чорної тіні, оглянулася. У кімнаті було пусто. Важко дихаючи, стиснула в руці підвіску.

Почувши стукіт у двері, Агата силою телекінезу відчинила їх. На порозі з’явився Ілай, одягнутий у темно-зелені штани й зелену футболку. Юнак, хмикнувши, сказав:

— Не мій колір.

— Терпи. Сьогодні всі одягають зелений колір. І Жозет принесла тобі одяг свого племінника.

— О, супер. Я-то думаю, чий це чужий запах? — засміявся Ілай.

Святкування Дня Святого Патріка було в розпалі. Зелений колір різних відтінків заполонив Французький квартал, а місцеві демонстрували гарний асортимент музики та кухні. Містяни й туристи гуляли вулицями, а приватні резиденції показували свої прекрасні сади, які були відкритими для відвідувачів у цей час. Кожного року День Святого Патріка в Новому Орлеані святкували з великою пристрастю, а увечері, коли сутінки заполоняли місто, найбільші події відбувалися в ірландських барах.

Агата та Ілай влились у потоки людей. Юнак із цікавістю оглядався. Агата, побачивши Жозет, помахала їй.

— Агато! — почувши голос Астарота, здригнулася й оглянулася.

Навколо були люди. Усі відпочивали та веселилися, одна вона була напруженою. Перевівши подих, нахмурилася й поглянула на Ілая, який також різко похмурнішав. 

— Що з тобою? — прошепотівши, запитала Агата.

— Перевертні, — кивнув Ілай, й Лаффон, поглянувши на Олівера, який стояв неподалік від них, стиснула кулаки. — Ще відчуваю дивний запах... запах сірки, — додав юнак.

Агата, зітхнувши, взяла Ілая за плече, і вони підійшли до Жозет.

— Привіт! Рада вас обох бачити. Вірно зробили, що прийшли! — сказала подруга й, перевівши погляд на хлопця, всміхнулася. — Бачу, одяг мого племінника тобі підійшов.

Ілай кивнув і промовив:

— Дякую, мила Жозет. Я, хоча й не люблю зелений колір, але краще цей одяг, ніж мій обірваний.

Агата засміялась і захитала головою.

— Завжди рада допомогти, — відповіла Жозет.

Лаффон, оглянувшись, побачила Делакруа та інших відьом. Кивнувши їм, легко усміхнулася. Знову почувши голос Астарота у своїй голові, нахмурилася.

— Жозет, приглянь, будь ласка, за Ілаєм, — сказала Агата й, поглянувши на юнака, додала: — Я скоро повернуся. Виникнуть якісь проблеми, звернися до Жозет або до Делакруа. У сутичку з перевертнями не влазити.

Ілай, зітхнувши, кивнув.

— Що трапилося? Ти куди збираєшся? — схвильовано запитала Жозет.

— Не хвилюйся. Потрібно розібратися з нав’язливим голосом у моїй голові.

Пробираючись крізь натовп відпочивальників, Агата побачила Астарота. Він махнув їй рукою й, розвернувшись, пішов. Неочікувано перед нею з’явився Олівер. Чоловік, стиснувши вуста, крізь зуби промовив:

— Моя зграя хвилюється, що в місті на святкуванні твій… син. 

— Олівере, — зітхнувши, підняла голову й поглянула на чоловіка. — Варто боятися інших. А Ілай не несе вам загрози. Так, він не такий, як ви. Однак нагадаю ще раз, якщо хтось із перевертнів зачепить його або не так гляне, буде мати справу зі мною. Я своїх слів не вітер не кидаю. Тому, давай не будемо сваритися через… мого сина! І тримай своїх хлопців якомога далі від Ілая. А тепер вибач, — розвела руками, — мені час іти. Гарного відпочинку.

Агата, обійшовши чоловіка, покрутила головою по сторонах.

— Мене шукаєш?

Почувши голос Астарота, оглянулася. Чоловік, схилившись боком об стіну будинку, усміхнувся. Агата, оглянувши його, вигнула брови. Він був одягнутий у темно-зелений класичний костюм.

— Що таке? Чому такий здивований вираз обличчя? — розвів руками Астарот і наблизився. — Я також вирішив підтримати дух святкування. І тому обрав цей колір. А також я прийшов, щоб знайти та покарати демона страху, який завдає тобі шкоди.

— Яким чином ти його покараєш? Ти лише моя… ілюзія! А він…

— Я не твоя ілюзія! — хмикнув Астарот. — Моя мітка на твоїй долоні — це наш зв’язок. Ти привела мене на землю, Агато!