Розділ 4

Пересвідчившись, що Ілай після лікувальних засобів Жозет заснув, а температура спала, Агата, почувши муркотіння, оглянулася. Даркі стрибнув на ліжко й улігся поряд з юнаком.

— Тобі також сьогодні дісталося, — погладивши кота, сказала Агата. — Однак ти в мене сміливець.

Даркі замуркотів. Агата, піднявшись, пішла у вітальню. Жозет спочатку пішла додому й, опісля повернувшись, принесла одяг свого племінника для Ілая. Лаффон, подякувавши жінці за допомогу, перевела погляд на Делакруа, який, насупившись, сказав:

— Ким був той… демон?

Агата, присівши навпроти Мейсона, зітхнула й відповіла:

— В академії Конклаву ми практикували як і магію, так і вивчали янгольську ієрархію, і демонську також. Бегемот — це демон тваринного вигляду, який вміє набувати форм різних звірів, наприклад, вовків, собак, койотів чи навіть ведмедів. В іудейських переказах Бегемот називається царем звірів. Демон Бегемот дуже жорстокий і неймовірно сильний. Це я сама відчула на своїй шкурі. Його друге ім’я  — сторож уночі, — перевівши подих, Лаффон додала: — Бегемот отруїв Ілая. Його сутність була в юнаку. Також я бачила темну постать, яка своїм свистом відкликала його. Я впевнена, що хтось із Вищих демонів керував Бегемотом.

Делакруа ще більше нахмурився.

— Ти дізналася, хто такий Ілай?

Агата кивнула й легко всміхнулася.

— Ілай — особливий у своєму роді хижак.

— Говориш загадками, — вигнувши брови, сказав Делакруа.

— Пробач, Мейсоне! Проте я не можу тобі сказати щось більше, — розвівши руками, відповіла Агата. Оглянувшись, додала: — Мені ще потрібно прибрати розгардіяш. І в стіні величезний отвір. Тому, роботи у мене на ніч вистачить.

Почувши голоси, які доносилися з вулиці, Агата, нахмурившись, піднялася й виглянула у вікно.

— Лаффон, як би ти не відштовхувала Ковен, однак, ти одна з нас, — сказав Делакруа, й Агата оглянулася. — Ми тобі допоможемо не лише прибрати будинок, але й відьми погодилися обстежити твій маєток на залишок демонської енергетики. 

Агата вигнула брови. На територію маєтку зайшли троє чоловіків та чотири жінки.

— Я повернулася, — зайшовши в будинок, з усмішкою сказала Жозет й, обійнявши Агату, запитала: — Як Ілай?

— Дякую, мила, за твою допомогу, — журно усміхнувшись, відповіла Агата. — З малим усе нормально. Температура спала, а завдяки твоїм лікам, рани загоюються.

— Думаю, що рани загоюються не від моїх ліків, — прошепотіла Жозет.

Агата кивнула й перевела погляд на Делакруа.

— Мейсоне, роботи буде достатньо, — знизавши плечима, сказала Лаффон.

Агата, після нічного нападу, прибирання та обговорення з членами Ковену подальших дій, перевіривши, що Ілай спить і температури немає, під ранок заснула в кріслі біля ліжка юнака.

Їй знову приснився страшний сон, і на цей раз вона бачила зруйноване місто. Це був не Новий Орлеан, це було місто Атрокс, в якому знаходився Конклав та Академія Конклаву. Повільно йдучи центральною вулицею, Агата знову відчула первісний страх. Вона зупинилася посеред згарища. Від запаху гарі було важко дихати. Трясучись, оглянулася. Піднявши голову, на вежі побачила кам’яні статуї химер. Угледівши рухи велетенських кам’яних крил, стрепенулася. Однак через страх, який заволодів нею, не могла навіть і кроку зробити. Почувся рев, і каміння з вежі почало падати на землю. Агата, закричавши, закрила руками голову.

— Агато! — почувши голос Ілая, озирнулася.

Попереду побачила туман, який окутував зруйновані будинки й наближався до неї. Угледівши образ доньки, з надривом закричала:

— Мілено!

— Агато, прокидайся! — вдруге почувши голос юнака, захитала головою.

Пролунав гуркіт. З вежі спустилися три кам’яні химери. Вони наблизилися до неї й, розправивши свої крила з каменю, стали навколо Агати та не допустили до неї туман. Лаффон здригнулася й, огледівшись, затамувала подих.

— Ти повинна нас оживити! Магія Рейвах! — в один голос сказали химери.  

Агата захитала головою й, ходячи по колу, закричала та впала на коліна. Крізь сльози прошепотіла:

— Там моя донька. Я повинна іти… іти до неї. 

— Твоїми страхами живиться демон, — промовили химери.

Лаффон, помітивши тіні з туману, заплющила очі.

— Агато, прокидайся! — заново почувши голос Ілая, розплющила очі й закричала. Від її крику по будинку пройшовся енергетичний потік.

Лаффон кілька хвилин перебувала в ступорі. Відчувши легкий дотик, перевела погляд на Ілая. За його виразом обличчя було зрозуміло, що юнак перебуває в шоку.

— Ти як? — запитав. — Тобі наснився страшний сон?

— Угу, — кивнула й оглянулася.

На коліна до Агати стрибнув Даркі. Вона неочікувано здригнулася й відчула, як серце стиснулося. Сон до кінця не пройшов, і вона ще перебувала між двома світами. Образ доньки в її голові продовжував фігурувати разом зі зловісним туманом. Слова химер залишилися ще відголосом. Агата, важко дихаючи, на кілька секунд заплющила очі. Видихнувши, розплющила очі й замахала головою. Кіт, ніби відчуваючи її боязнь, почав муркотіти. Лаффон, помітивши, як він тремтить, провела рукою по шерсті Даркі.