Розділ 1

Є одна давня історія про кохання відьми та демона. Вона стала міфом, забутою надприродним світом оповіддю, яка суперечила правилам двох світів. Не може демон покохати свого ворога, а відьма, яка володіє білою магією, віддати своє життя заради первістка, в якому тече демонська кров. Проте є відьма, яка проживає в Новому Орлеані та вважається нащадком цього союзу. Її звати Агата Лаффон. І вона остання з роду Лаффон, у жилах якої тече демонська кров.

Глибокий вдих. Гаряче повітря увірвалося в легені. Агата розплющила очі й, піднявшись на ліктях, поклала долоню на груди. Відчуваючи нестримне серцебиття, озирнулася. Голі чорні дерева були вигнуті в химерні форми. Земля з тріщинками, а на захмареному небі іскрила блискавиця. Почулося протяжне виття, й тіні почали ширяти туди-сюди. Побачивши туман, який, ніби жива істота, повільно наближався, не в змозі піднятися на ноги, жінка почала відповзати. Помітивши постать із крилами в тумані, хотіла закричати, однак навіть не змогла вимовити й слова. Вона не з полохливих, але, перебуваючи в цьому місці, заклякла від невіданого.

Постать вийшла з туману. Агата, захитавши головою, побачила чоловіка, який пильно дивився на неї. Він був у білому костюмі, що досить дивно виглядало в нашій місцевості. Високий шатен з пронизливими блакитними очима, легкою щетиною на обличчі та борідкою. Він, наблизившись, легко всміхнувся й промовив:

— Я знаю твої страхи, Агато! І не лише я. Ти свідомо блокуєш свої демонські сили. Однак могутність не дорівнює самітності. Щоб досягати успіху, бути щасливою та насолоджуватися життям, не завжди потрібен другий пілот. А ти обманюєш себе й боїшся знову залишитися самотньою. Боїшся знову відчути смуток від втрати.

Агата заціпеніла. Вона впізнала його. Він був її маренням, образом на папері та відголосом з минулого. Округлила очі й піднялася. Гілля боляче вдарило в обличчя, й Агата, зойкнувши, відсахнулася.

— Що тобі потрібно від мене, Астароте? — нахмурившись і стиснувши кулаки, запитала.

Демон у чоловічому образі, хмикнув і зробив крок. Агата, дивлячись у блакитні чоловічі очі, стояла на місці й навіть не поворухнулася. Кількахвилинний ступор пройшов, і на заміну йому прийшло почуття огиди. Астарот — вищий демон, могутній герцог пекла, який має в підпорядкуванні сорок легіонів демонів. До падіння був Серафимом. І також є родоначальником роду Лаффон.

— Моя дівчинко, ти не можеш вилікувати зранену душу та зібрати уламки свого серця воєдино. Кохання — це віддзеркалення ненависті. Ти або приймаєш ці почуття, або згораєш до тла від них. Я відчуваю твоє страждання й внутрішню боротьбу. Вони ламають тебе зсередини. Я прийшов заради тебе.

Агата закотила очі й голосно фиркнула.

Астарот пильно поглянув і додав:

— Самопожертва заради кохання. Це так зворушливо й трагічно одночасно. Дам пораду, мила Агато, не роби моїх помилок. Ніхто не оцінить твоїх намірів боротися заради якихось там навіяних почуттів. Кохання не рятує світ, а спотворює та руйнує все.

— Вищий демон — мислитель. Можливо, через твою балаканину тебе виперли з демонської ієрархії й помістили в клітку?

Астарот вишкірився й рикнув. Його очі перетворилися на чорні. Агата стрепенулася, однак, все одно продовжувала стояти на місці. Знову почулося ричання. Лаффон вдихнула й скривилася. Від різкого запаху сірки відчула запаморочення. Почала кашляти. Схопившись за горло, впала на коліна.

Через кілька секунд очі Астарота змінилися. Він всміхнувся й змахнув рукою. Дихання в Агати відновилося. Вона, піднявши голову, поглянула на чоловіка. Астарот широко всміхнувся, промовивши:

— Я єдиний, хто в тебе залишився, Агато. Родинні зв’язки — це найважливіше. Парадокс, однак, я хочу, щоб ти була щасливою, дівчинко, й відкрила всі свої здібності та прийняла силу, яка тече у твоїй крові. Не опирайся своїй могутності.

— Ти не зможеш маніпулювати мною й будеш гнити у своїй клітці…

— А-а-а, це не моя клітка, — обійшовши Лаффон, сказав Астарот. — Це твій сон, Агато! Демон снів Шокутар перемістив мене до тебе. Так скажи мені, чому? Чому у тебе таке страшне місце в сновидіннях?

Агата захитала головою. Піднявшись на ноги, помітила між деревами яскраво-червоні очиська та чорне хутро псів. Вони зникли й вже через секунду знову з’явилися. Лаффон, відчувши печіння на долоні, стиснула вуста.

— За тобою полюють не лише демони, Агато. Тому, ти приймеш мою мітку, — оглянувшись, сказав Астарот. — Магія Рейвах відродиться в тобі.

Агата розплющила очі. З горла вирвався крик. Глибоко вдихнувши, піднялася на ліктях і спиною сперлася об подушки. Витерши піт з чола, оглянулася. Сон до кінця не пройшов, тому вона не могла зорієнтуватися. Застогнавши від головного болю, на кілька секунд заплющила очі. Почувши муркотіння, важко зітхнула й, розплющивши очі, щоб впевнитися, що вона дійсно вдома, ще раз оглянулася. На ліжко стрибнув Даркі й почав лащитися до неї. Агата, погладивши кота, встала з ліжка й, підійшовши до вікна, розкрила фіранки. Почувши вовче виття, відчинила вікно та поглянула на небо, на якому володарював повний місяць. Лаффон схилила голову й стиснула кулаки. Вже кілька днів їй сняться моторошні сни. Вона знову почала малювати портрети незнайомих людей і зображувати на папері невідомі символи. Зачинивши вікно, накинула халат і спустилася на кухню. За нею відразу попрямував Даркі. Агата, закип’ятивши воду, насипала в чашку ромашку й налила окріп. Задумавшись, не одразу зрозуміла, що гаряча вода перелилася на стіл. Відчувши печіння на пальцях, відсахнулася. Поглянувши на долоні, округлила очі. На долоні з’явився якийсь червоний символ, однак, через кілька секунд зникнув. Стиснувши кулак, Агата вилаялася й, витерши воду на столі, зітхнула.