25.2

Вона змінилася, стала зовсім іншою, хоча це й не дивно стільки років минуло. Дивувало те, що деяких речей вона просто не знає, не вміє повною мірою використовувати свою магію. Вона сказала, що втратила пам'ять і я б повірив, якби вона була людиною, але демони надто швидко відновлюються й різка тривала втрата пам'яті у дорослого демона неможлива в принципі. А це значить пам'ять вона не втрачала і щось намагалася таким чином приховати, зрозуміти б ще що. Спочатку мені здавалося, що вона мене не впізнала, тому й не каже правди. Але, спілкуючись з нею, зміг переконатися, що Аліша дійсно не пам’ятає свого дитинства, батьків, хто вона і звідки родом. Мене вона також не пам’ятала тому потрібно було заслужити її довіру та сподіватися, що Аліша все пояснить.

Я не вірив своїм очам і своїм відчуттям. Стільки часу намагався переконати себе в тому, що більше ніколи її не побачу, а тепер боявся повірити в диво. Складно визнати, що все відбувається насправді і це не плід моєї уяви. Я віддав їй меч і артефакт визнав її, підкорився, хоча він визнає тільки голову роду Ігнісів. Сумнівів більше не залишилося. Першим поривом було схопити Лісу, так вона себе називала, та забрати її додому, але розумів, що вона навряд чи оцінить такий імпульсивний вчинок. Пообіцяв собі, що зроблю все, щоб їй допомогти, а коли вона почне довіряти зможу розповісти про її минуле. Був упевнений, що тепер, коли я знайшов її, більше не втрачу.

Мені довелося змиритися з участю друга, наставника. Побачивши мою Алішу в обіймах іншого, ледве стримався, щоб не вбити. Зупинило розуміння, що я не маю права нав'язувати Лісі свої бажання, вона не пробачить мені цього. Потім багато думав та вирішив, що повинен дати їй час. Навіть якщо вона з якоїсь причини захоче бути з іншим, це її вибір, а я буду завжди поруч з нею. Просто бути поруч, допомагати та захищати це більше, ніж я міг мріяти ще пів року тому.

- Знайшов таки - незнайомий голос вивів із роздумів та змусив озирнутися.

Поруч стояв ібріс та звертався явно до мене. Ще кошеня, але відчувається характер. Ніколи не бачив ібрісів такого дивного забарвлення, але сумнівів, що це саме ібріс не було.

- Довго ще витріщатися будеш? - підійшло ближче кошеня - не подобаюся?

- Звідки ти тут узявся?

- Звідки взявся там більше немає - засопів ібріс - та й неважливо це.

- А що тоді важливо? - все ніяк не міг зрозуміти, що від мене хоче цей нахабний кіт.

- Важливо те, що Ліса в біді і їй потрібно допомогти. І, крім тебе, допомоги просити ні в кого - ошелешив котик.

- Чому ти такий впевнений, що я зможу допомогти? - Розумію, що не дивлячись на всю браваду й гордо випнуті груди, кошеня явно схвильоване та налякане. Він переживає за Лісу і чомусь мене абсолютно не дивує, що вона встигла завести ібріса.

- Тому що вона тобі не байдужа, і ти не залишиш її в біді.

- Знаєш, що сталося? - з ібрісом шанси знайти Лісу збільшувалися, й надія невпевнено підняла голову.

- Щось трапилося на балу, Ліса була засмучена, а потім портал, вона зникла. Це все - відповів котик.

- Ніколи не зустрічав ібрісів такого забарвлення - не знаю, навіщо сказав це вголос.

- І не зустрінеш - насупився котик. - В ібрісів не буває такого забарвлення - видно, на моєму обличчі відобразилося нерозуміння, тому що він все ж вирішив пояснити. - Це маскування щоб ніхто не зрозумів, що я ібріс. Тут бояться ібрісів та знищують.

- Я щось таке чув. Хоча не можу зрозуміти, як вдалося змінити колір, якщо магія поглинається.

- Магія тут ні до чого.

Ібріс розповів цікаву історію про те, як Ліса вирішила його маскувати за допомогою фарби. Як тільки, додумалася до такого незрозуміло. Я взагалі погано розумів деякі її вчинки, проте зустріч з ібрісом могла пролити світло на те, що приховувала Аліша, а можливо і допоможе в пошуках. Тому вирішив розпитати Біса. І те, що він повідав, шокувало мене, але допомогло зрозуміти, чому багаторічні пошуки Аліши були безрезультатними. Якщо вона всі ці роки провела в іншому світі, тоді багато чого ставало на свої місця.

- Я не повинен був цього розповідати, але ти її пара і не зробиш нічого, що могло б зашкодити Лісі.

- Все так. Я збережу її таємницю - заспокоїв ібріса. - Хто ще знає про це?

- Дарзан. Він хороший і допомагає.

Дарзан який підійшов та чув нашу розмову, нічого заперечувати не став. Нашою спільною турботою було знайти Лісу. Ібріс може відчути свого партнера на дуже великій відстані та визначити точне місце розташування. Тільки Біс ще кошеня й у нього можливості обмежені. Але найшвидший та найефективніший спосіб встановити місцеперебування Ліси це ібріс, а нам не можна втрачати час. Розуміючи, що наші пошуки не дали жодних результатів ми вирішили, що без допомоги ібріса не обійтися.

Час, що залишився до світанку ми по черзі підживлювали Біса магією, а потім ще відправили відпочити в полум'ї багаття. Ібріс значно підріс, поміняв забарвлення і більше не був схожий на маленьке кошеня.