Реєстрація

Остання з роду Ігніс

25

Хашер

Я ніяк не міг знайти Лісу, вона ніби крізь землю провалилася. Тільки що була тут, а варто було мені ненадовго відволіктися тепер як вона зникла. В голову лізуть дурні думки, одна гірше іншої. З нею не могло статися нічого поганого. Повторював, намагаючись себе заспокоїти, але чим більше часу проходило, тим більше хвилювався. Натовп адептів дратував. Деякі з них вже п'яні. Шум та гамір діє на нерви та дезорієнтує. Не так я собі уявляв цей бал, сподівався поговорити відверто. Потрібно було не відходити від неї ні на крок.

Нарешті в натовпі зміг побачити Дарзана і трохи заспокоївся, швидко скорочуючи відстань яка нас розділяла.

- Де вона? - запитав, без зайвих розшаркувань, вдивляючись у стривожене обличчя.

- Не знаю. Сказала, що піде подихати повітрям. Але її довго не було, і я вирішив подивитися, все обійшов і ніде Аліси немає. - Видно, було, що хлопець нервує не менше за мене.

- Потрібно знайти її - висловив думку, що билася в голові. - Ви пов'язані, ти можеш відчути, де вона?

- Уже намагався, але нічого не виходить. Коли Ліса вийшла із залу я відчував її розчарування, розгубленість, вона була дуже засмучена. Вирішив піти перевірити, але потім все обірвалося дуже різко. І тепер я не відчуваю її, взагалі - його голос затремтів, видаючи хвилювання.

Якщо він не відчуває Лісу це, означає тільки одне, вона дуже далеко, її немає на території академії. Не розумію, що могло трапитися. Сама вона навряд чи пішла б нікому, нічого не сказавши. Територія академії повинна охоронятися, й ніхто сторонній не може потрапити на територію без дозволу ректора чи все ж є обхідні шляхи? Може, вона з кимось із тих, хто має доступ на територію? Але з ким? Перший про кого я подумав це племінник імператора, він цілком міг піти на щось подібне. Він абсолютно не намагається приборкати свою магію та не контролює свої вчинки. Рано чи пізно це закінчиться катастрофою, але він настільки гордий, що не хоче приймати допомогу від сторонніх, а сам навіть не намагається розібратися в тому, що відбувається.

З Дарзаном домовилися ще раз оглянути все та зустрітися на вулиці. Уникаючи зіткнення з танцюючими, покинув зал. В одному з коридорів натрапив на племінника імператора в обіймах старшокурсниці. Він несамовито намагався звільнити дівчину від сукні. Хотів було втрутитися, але зрозумів, що дівчина зовсім не проти того що відбувається, а навіть за. Остання надія виявилася марною. Ніяких припущень, де шукати Лісу у мене більше не було.

У дворі академії все без змін.

- Тут недавно відкривали портал - повідомив Кеннет, вказуючи напрямок. - Він веде за межі академії, точний напрям відстежити не вдалося, надто багато часу минуло.

Кеннет з Нортом вже прочесали територію вздовж та поперек і, якщо вже їм не вдалося відстежити портал, це нікому не під силу. Вони хоч поводяться тут як забіякуваті хлопчаки, насправді давно вийшли з юнацького віку.

Стомлено опустився на лаву та обхопив голову руками. Ну чому це сталося саме зараз? Чому я втратив її ледь, встиг знайти? Відчай накочував задушливими хвилями, повертаючи в минуле, коли я відчував себе слабким, розбитим горем хлопчиськом.

Мені було десять, коли я побував в гостях у дядька Катала. Він познайомив мене зі своєю сім'єю, дружиною та дочкою. Смішна дівчинка з вогняно-рудим волоссям, як у батька радісно посміхалася мені, зморщивши маленький носик. Тоді подивившись в її очі, раптом подумав, що в них дивним чином вмістився весь мій світ. Всередині неначе щось змінилося і відтепер кожен мій подих буде для неї, в ім'я неї. Я переверну світ, зроблю його краще, заради однієї її усмішки. А вона вимогливо тягнула ручки до мене й коли опинилася у мене на руках, затихла, сопучи, перебирала пасма мого волосся. Я відчував себе щасливим, як мало потрібно для щастя.

Пізніше батько пояснив, що мені пощастило зустріти свою пару. Ось так ось просто деякі десятиліттями шукають ту єдину. А багато хто так і не знаходить. А я зустрів, навіть не усвідомлюючи свого везіння. Тільки везіння то було чи щось інше я так і не знаю. Адже Аліша, старша дочка глави роду Ігніс і ще до її народження було вирішено, що вона стане моїм стражем та охоронцем, як її батько був стражем мого батька. Але я зовсім не бачив стража в цій маленькій дівчинці ні тепер ні в майбутньому. Я сам готовий був захищати її ціною свого життя.

Правду про те, що ми з Алішею істинна пара знали тільки наші батьки. Адже дізнайся хтось чужий, що у принца є істинна її життя було б ще у більшій загрозі ніж моє. Якби тоді хтось міг передбачити те, що станеться через кілька років.

Час минав, Аліша росла дуже обдарованої та сильною. Катав багато часу приділяв її тренуванням, він був упевнений, що чим раніше вона навчиться постояти за себе, тим краще. Вона повинна вміти керувати своєю силою. Дружина Катала з посмішкою спостерігала, як чоловік тренує дочку та не втручалася.

Я багато часу проводив в будинку Ігнісів, граючи з Алішою. Часто доводилося бути присутнім на тренуваннях і, дядько Катал навантажував мене теж, щоб не ухилявся. Катал багато чому мене навчив. Я завжди вважав його дядьком, а батько ставився як до брата. Наші сім'ї завжди були дуже близькі імператорський рід та їх стражі, опора імператорської влади. Ніхто не пам'ятав, як з'явився перший Ігніс, де бере початок його сила. Вони непросто управляли стихією вогню, вони й були тим самим вогнем. Один демон Ігніс був здатний перетворити тисячне військо противника в попіл. Хоча, володіючи такою силою, Ігніси особливо не прагнули до влади та не були прихильниками насильства, а ось уміння захищати у них було закладене від народження, тому їх так цінували. Аліша тільки навчилася впевнено ходити, а вже виступала вперед, намагаючись захистити мене від атакувальних заклинань батька.

У той час в імперії було неспокійно, повстання, змови. Але складалося враження, що все добре, всі повстання придушені, змовники спіймані або вбиті. Тільки ніхто не звертав уваги на те, що при цьому гинули Ігніси. Вже набагато пізніше ми почали розуміти, що змови були зовсім не такими якими їх бачили, всього лише прикриття справжнім таємним операціям, про які ми так і не дізналися вчасно. Їх метою було винищення роду Ігніс, щоб залишити правлячий рід без захисту. Ігнісів планомірно вбивали одного за іншим. І ось через кілька років від колись сильного та процвітаючого роду залишилося всього кілька демонів. Іронія в тому, що навіть такого, здавалося б, сильного та могутнього демона, як Ігніс можна вбити.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше