23.2

На вулиці було вже розвиднілося, але мешканці академії ще спали тому ми не поміченими покинули гуртожиток. Для тренувань демони вибрали найвіддаленіший полігон. Дарзан навіть у цьому вгледів щось підозріле. Я, навпаки, подумала, що це на краще, тому що навіть ті, хто любить ранні підйоми не зможуть стати свідком наших тренувань. Мені не хотілося зайвої уваги та розголосу мого спілкування з демоном завчасно.

Демонів ми побачили здалеку, вони розминалися та про щось весело перемовлялися. Підійшовши ближче, змогла розгледіти друзів Хаша, вони обидва були смаглявими з чорним волоссям та дуже схожими один на одного. Відчула, як напружився Дар, але не поспішав показувати своє занепокоєння. Демони, побачивши нас, теж стали серйозними.

- Радий що ви вирішили приєднатися - першим заговорив Хаш.

- Цікаво було подивитися - відповів Дар.

- А ти нахабний - вишкірився один з брюнетів, демонструючи білосніжну усмішку - але мені подобається.

- Я Хашер, а це Кеннет та Норт - він по черзі вказав на брюнетів.

- Дарзан - представився Дар - Алісу ви вже знаєте.

- Ще не мали честі - посміхнувся Кеннет - але багато чули.

- Радий знайомству - підтримав його Норт.

- Може, вже перейдемо безпосередньо до того, навіщо ми тут - порушив обмін люб'язностями Дар.

- Не заперечую - Кеннет легко перекидає меч з однієї руки в іншу. - Хотілося б побачити на що ти здатний, та й цікавіше, коли не знаєш супротивника.

Брюнети відверто дражнили та заохочували Дарзана. Він спочатку не піддавався на провокацію, а потім й сам не помітив, як почав відповідати в їхній манері. Вони були схожі на задиристих хлопчаків. Наскільки я могла судити демони отримували відверте задоволення від словесних перепалок.

І ось, відійшовши від нас на безпечну відстань, Дарзан та Кеннет стають, один навпроти одного, приймаючи бойову стійку. Їхні обличчя виглядають серйозними та зосередженими ніякого натяку на колишні веселощі. Дар нападає першим, Кеннет легко ухиляється та відходить.

Я заворожено спостерігаю за рухами хлопців. Те, що відбувається в даний момент зовсім не схоже на навчальні бої на заняттях. Тут немає місця вихвалянням або кривлянням, ніхто не коментує свої дії та не оголошує бажаний результат. Зараз переді мною два противники зійшлися в бою. Я вперше можу спостерігати справжній бій. Дарзан, як на мене, дуже сильний та спритно володіє мечем, я відчуваю його впевненість в собі. Кеннет, навпаки, дуже гнучкий та спритний, він вважає за краще ухилятися від ударів, йти в бік, не нападає, а виснажує супротивника. З боку схоже на танець, шалений, красивий та смертоносний танець. Несвідомо затримую подих перед кожним випадом й полегшено видихаю, коли супротивники розходяться неушкодженими.

У якийсь момент Кеннет невловимим рухом вивертається та відрізає ґудзик на сорочці Дара, його радісний вигук оголошує полігон. Дар незворушно продовжив бій, і зовсім скоро приставив клинок до горла Кеннета. Кеннет застигає, готовий визнати поразку, а потім якимось блискавичним рухом, виявляється за спиною у Дара.

- Це щоб ти не розслаблявся - вимовляє він - ніколи не думай, що ти зміг розкусити противника. Але в цілому мені сподобалося.

Хлопці посміхаються та тиснуть один одному руки. Зробивши невелику перерву, Кеннет з Нортом міняються місцями і все починається спочатку.

- На сьогодні я буду твоїм партнером - відволікає мене від спостереження Хаш.

- Боюся не маю чим тебе здивувати - сумно стинаю плечима - та й меча у мене немає.

- Чомусь це мене не дивує. У мене є дещо, думаю, тобі сподобається - він відводить мене трохи у бік.

- Ось - простягає мені згорток тканини - подивися.

Беру згорток з його рук та розгортаю тканину. У мене в руках опиняється меч, невеликий й дуже легкий. Він не схожий на мечі, які я звикла бачити, клинок трохи зігнутий та загострений тільки з одного боку, чимось нагадує шашку, тільки руків'я у нього пряме і довге, дуже зручне.

- Піхви, на жаль, відсутні, але можна буде замовити.

- Він дуже гарний - захоплено погладжую меч.

- Він ще й чарівний - в тон мені тихо, так що можу чути тільки я, каже Хаш.

- Жартуєш? - відриваю погляд від меча та здивовано дивлюся на Хаша.

- Зовсім ні, це свого роду артефакт, тому він наділений крихтою магії, але якщо його підживити твоєю тоді ...

- Що тоді? - вміє заінтригувати, тепер мені скоріше хотілося дізнатися, що за меч такий чарівний.

- Він буде незамінним помічником та захисником. В основному він не сильно відрізняється від звичайного меча, але в певних ситуаціях він може керувати твоїми діями. Це трохи незвично, коли не ти керуєш мечем, а він тобою. Але у твоїй ситуації, думаю, в самий раз.

- Хочеш сказати він сам вміє битися? - подив відбивається на моєму обличчі.

- Не зовсім так, він просто трохи підказує, як краще відбити атаку, згодом, коли ти будеш відчувати себе більш впевнено тобі не знадобиться допомога такого роду.

- Казково. Не знаю, де ти його дістав, але дякую - забувши, що ми не одні, повисла на шиї у демона.

- Мені приємно, що тобі подобається. - Він дуже акуратно немов я порцелянова лялька, обняв мене за плечі.

- Що мені потрібно робити, щоб він працював? Ну в сенсі як з ним правильно поводитися? - покрутила меч в руках. На відміну від навчальних, важких та громіздких мечів, мій новий меч був дуже зручний, комфортно лежав у руці. Одним словом, він мені подобався, хотілося скоріше використовувати його за призначенням. Раділа я як дитина новорічному подарунку. Сподіваюся, демон не подумає, що я ненормальною та не втече.

- Як зі звичайним мечем - посміхнувся Хаш - якщо хочеш залучити його особливі можливості тобі просто потрібно наповнити меч своєю магією.

- А як мені це зробити?

- Візьми у руку, ніби готуєшся до бою. Так, саме так. Тепер зосередься та відчуй, що меч - це продовження твоєї руки та тебе самої, ви з ним єдине ціле й прагнете однієї мети. - Демон став у мене за спиною та тихо інструктував, направляючи мої рухи. - Поклич свою магію, зовсім трохи та направляй її в меч, акуратно і потроху. Ти повинна відчувати, як магія наповнює меч. Ось так, у тебе добре виходить. Відчуваєш меч?