22.2

***

На заняттях слухала неуважно. З голови ніяк не йшли слова ректора про друзів. А Маріка поводилася сьогодні дивно, і лише вона бачила Біса. Дуже не хотілося вірити, що це вона розповіла про котика, але все вказував на неї.

Останнім на сьогодні було заняття з бойової підготовки та бою на мечах. Мабуть, з цього предмету я як була відсталою, так і залишилася. Жодного просування, навіть натяку. Викладач містер Хеджіс мене відверто зневажав та весь час висміював. І ось навіщо питається потрібен меч, якщо є магія. На це питання відповіді ніхто так і не дав, але володіти мечем обов'язково. А мені навіть тримати його правильно було складно. Решта адептів займалися фехтуванням мало не з пелюшок, а тому досягли певних успіхів про які я могла тільки мріяти. У них були мечі, зроблені на замовлення, а мені дістався навчальний та не підйомний.

Весь час я витрачала на вивчення світу, магії, надолужуючи відсутні знання, залишаючи фехтування на потім. Дар, звичайно, намагався зі мною займатися, але меч - це явно не моє. Якщо з магією я легко управлялася та швидко вчилася, то меч ніяк мені не давався.

- Оскільки пільговий період для вас адептко ель Веко закінчився - злорадно промовив містер Хеджіс - продемонструйте нам чому ви встигли навчитися.

Чогось такого я й очікувала, ну не міг він, щоб не причепитися. Ні, щоб допомогти або порадити. Викладач бойової підготовки вважав, що якщо до цього часу не навчилися володіти мечем, то вже навряд чи навчитеся. Незрозуміло тільки навіщо тоді потрібні такі заняття.

Вийшла на середину залу, тягнучи за собою реквізит, тобто навчальний меч. Посміхнувшись, викладач поставив мені в пару Івара. На відміну від мене Івар був одним з кращих на курсі та одним з небагатьох, хто міг отримати похвалу від викладача. Попри те що Івар намагався мені всіляко допомогти, підказати та піддатися, я все одно не змогла показати себе з кращого боку. В результаті містер Хеджіс поставив мені нижчий бал й злорадно повідомив, що сьогодні ж розповість про це ректору.

Після закінчення занять попрямувала в парк, хотілося побути на самоті.

Не можу сказати, що дуже сильно засмутилася через невдачу на занятті. Ну не виходить у мене, але це ще нічого не означає, до того ж я не звикла здаватися та відступати. Але ставлення викладача було неприємним, та й слова ректора не виходили з голови. Не знаю може це момент зневіри, але сьогодні, як ніколи, я відчувала себе тут не на своєму місці. Я так старалася влитися та пристосуватися до життя в цьому чужому світі, але все ж мені було складно зрозуміти тутешні правила і порядки. Я звикла покладатися на свою інтуїцію при прийнятті рішень та виборі друзів. Напевно, навіть моя інтуїція в цьому світі дала збій. Інакше як зрозуміти вчинок Маріки. Крім того мені складно звикнути до того, що для переважної більшості походження найважливіше.

Сама не помітила, як згадала недавній сон і так захотілося спробувати створити побачену квітку. Так захопилася, що забула, де перебуваю та перестала звертати увагу на те, що відбувається. Спочатку вдавалося не дуже, але після кількох спроб стало виходити досить непогано. В голові спливла картинка, коли рудоволосий чоловік зі сну сідає поруч та докладно розповідає, що мені робити. Відкинувши сумніви роблю все які він каже і все виходить. Маленьке, вогняне стебло підіймається з долоні та виростає, перетворюючись в троянду.

- Дуже красиво.

Від несподіванки здригнулася і втратила контроль.

- Вибач не хотів тебе налякати - підходить ближче та сідає поруч Хаш. - Побачив, що ти одна й хотів дізнатися чи все в порядку, а потім побачив квітку. У тебе добре виходить.

- Це лише розвага, нічого серйозного - чомусь розгубилася та не знала, як пояснити, що робила.

- Ти, звичайно, можеш так думати, але впевнений, далеко не всі можуть повторити це. Я знав тільки одного демона, який міг розважатися подібними фокусами.

- Ось як? - здивовано подивилася на демона, але він говорив цілком серйозно.

- Так, коли я був маленьким, дядько часто показував мені щось подібне. Він говорив, що це сприяє поліпшенню концентрації та уваги. Така квітка тільки на вигляд гарна, а так може заподіяти досить шкоди.

- Не розумію.

- Тільки для тебе це просто квітка, але когось іншого полум'я квітки може обпалити та поранити.

- Я не думала про це - а й справді, якщо мені не пече, то це не означає, що й іншим так. І звідки він знає про розвиток концентрації?

- Пам'ятаю ти не хочеш розповідати про це, але все ж цікаво, звідки ти звалилася, що не знаєш елементарних речей.

- Там, де я виросла все по-іншому - невизначено знизала плечима.

- Тоді, може, скажеш, чому сидиш тут.

- Хотілося побути на самоті та подумати. - Підняті брови Хашан були красномовнішими за слова. Зітхнувши, продовжила - знаєш, я не дуже добре володію мечем, точніше сказати, зовсім не володію. Я чесно намагалася навчитися тільки у мене нічого не виходить, викладач по бойовій підготовці мене зневажає. Пробач я зараз скаржуся, як дівчисько.

- Ну, взагалі-то, ти і є дівчисько - посміхнувся демон. - І якщо ти не знала, то тутешній викладач теж дуже посередньо володіє мечем.

- Ти говориш так, щоб мене заспокоїти.

- Я говорю чисту правду. На відміну від нього, я чудово володію мечем тому бачу, що заняття з бойової підготовки дуже далекі від цієї самої підготовки. Можеш мені повірити я знаю, про що говорю. Якщо ти дійсно хочеш навчитися я можу тобі допомогти. Ми з друзями займаємося вранці, щоб підтримувати форму, тому якщо хочеш, можеш приєднатися. Тільки відразу попереджаю легко не буде й ухилятися не вийде.

- Було б чудово. Ти не будеш проти якщо Дар також приєднається? - Думаю, одну він мене ні за що не відпустить.

- Твій перевертень?

- Він мій брат, названий.