19

Дарзан

Отямився, погано розуміючи, де знаходжуся. Голова розколювалася та крутилася, до горла підступала нудота, запах гару тільки погіршував ситуацію. Потягнувся рукою до скроні, дотик завдав болю. Подивився на пальці на яких залишилася кров. Ну хоч зрозуміло, чому голова так болить.

Спробував встати на що голова відгукнулася новим нападом, і картинка зовсім розпливлася. Почекав трохи, вирівняв дихання, стало легше, повільно зміг сісти. Те, що я побачив складно описати словами. Велика воронка в землі з обвугленими краями. Розкидані уламки меблів та того, що ще недавно було заїжджим двором «Кульгавий дракон». Я сидів у самому центрі воронки, поруч лежала Аліса, а трохи далі той, хто на нас напав. Судячи з його обвугленого тіла, він не вижив. Думки плуталися й усе, що відбулося погано вкладалося в голові.

Поки я роздивлявся, не помітив, як навколо воронки стали збиратися перехожі, а невдовзі прибули слідчі та батько.

Нас з Лісою відправили до цілителя, а потім додому. Голову мені швидко залікували, залишився тільки виснажений резерв. Аліса так і не прийшла до тями. Все що міг сказати цілитель так це те, що у неї сильне виснаження. Ніяких прогнозів він дати не міг. Залишалося тільки чекати.

Весь вільний час проводив, біля сплячої Ліси. Вона вже вдруге врятувала мені життя. Якби не вона страшно подумати, що було б, якби я пішов сам або якщо вона залишилася чекати мене на вулиці.

Убитий виявився найманцем, крижаним демоном. Такі не промахуються та не дають жертві жодного шансу. Хтось дуже хотів моєї смерті, адже чекав демон саме мене. І у мене не було шансів, демон був сильнішим в кілька разів. Тільки він мертвий, а я ні. Навіть не розумію, як це вийшло, для мене все відбувалося дуже швидко. Почуття Ліси були настільки сильними, що дезорієнтували. Її тривога та страх, а потім усвідомлення того, що це пастка і вона зачинилися. Шок від того, як Ліса закриває мене своїм тілом та готується відбити напад. А далі я не мав сили хоч якось вплинути на те, що відбувається таке відчуття, що я та Аліса нероздільні. Моя магія тягнеться до неї, а потім витікає немов між пальців пісок. Ліса виснажила не тільки свій резерв, але й мій. Коли вона спалахнула мов факел, я був шокований, що й говорити, про демона, який точно не очікував такого повороту. Я бачив в його очах страх та паніку. Але я не впевнений, що демонам-найманцям взагалі відомі такі почуття, можливо, мені лише здалося.

Розслідуванням керує голова таємної поліції особисто, адже здійснювали замах на сина радника. Товстуна, який виявився господарем заїжджого двору, спіймали відразу ж. Він ховався недалеко від місця події та твердив, що його змусили, і він теж постраждав, адже втратив своє майно. Його забрала таємна поліція, з'ясовувати хто ж був замовником та за чиїм дорученням він все підстроїв. Ті, хто потрапляють на допити в таємну поліцію дуже рідко повертаються.

Все, що відбувається мене мало цікавило, єдине, що мало значення це Ліса. День змінювався днем, а вона не приходила до тями.

Аліса

Мені було легко та добре, здавалося, що я парю мов повітряна булька. Я підіймалася все вище й вище, ширяючи у хмарах. Пориви вітру мене відносили кудись у бік, і я пливла. Більше не було ніяких проблем, поневірянь та хвилювань. Ніщо не мало значення навіть те куди віднесе мене наступний порив вітру.

Не знаю, скільки так парила, це теж не мало значення. А потім мене хтось покликав дуже наполегливо ще й ще раз. Такий знайомий голос та такий наполегливий, що хочеться поглянути на його володаря хоча б мигцем.

- Ось ти де, сховалася. Пробач я затримався – наді мною схиляється чоловік з вогняно-рудим волоссям, зібраним у хитромудру косу. Він посміхається та простягає до мене руки - Іди до мене маленька.

Здається, тільки цього я й чекала. Більше немає сенсу зволікати, вибираюся зі свого укриття та з радісним криком кидаюся в розкриті обійми. Радість переповнює мене. Чоловік підхоплює мене, як пушинку, та притискає до свого сильного тіла, стискаючи в міцних обіймах. Він кружляє мене по кімнаті, а я регочу від задоволення та обвиваю своїми ручками його шию.

Переставши кружляти, він сідає в крісло зі мною на руках, а я влаштовуюся зручніше в таких міцних та надійних обіймах. Втикаюся носом у груди чоловіка, вдихаючи рідний запах.

- Мама сказала, що ти не хочеш лягати спати. - Його голос звучить спокійно, але я знаю, що він хмурить брови. Він завжди так робить, коли чимось незадоволений.

- Я хотіла дочекатися тебе - моє виправдання звучить безглуздо, але мені здається, що причина поважна.

- Ти ж знаєш, що я повертаюся пізно й маленькі дівчатка вже повинні в цей час спати та бачити сни - зітхає й цілує мене в маківку.

Мені так затишно та тепло в його обіймах, розімліла й розумію, що дуже втомилася.

- Хотіла, аби ти побачив, що я вивчила заклинання, яке ти мені показував. Ось дивись - сідаю рівніше та простягаю вперед руку. На долоні спалахує маленький вогник, як гніт свічки. Він починає рости, витягується і стає схожим на стебло. Стеблик зростає та міцніє, на ньому з'являються листочки, а потім бутон, який розкривається. І ось вже з моєї долоні росте гарна вогняна троянда на стеблі. Я тренувалася весь день, доки нарешті почало виходити. Троянда розкривається, показуючи себе у всій красі. Одна пелюстка відділяється та повільно падає, коли вона досягає долоні, гасне й зникає. За першою пелюсткою опадає друга, а потім ще одна.

Я дуже задоволена тим, що у мене виходить. Але варто мені відволіктися на цю думку, як троянда спалахує й гасне, залишивши після себе лише іскри.

- Ну ось - сумно зітхаю. - Зараз я спробую ще раз, у мене виходило. Правда, правда.

- Я вірю тобі маленька. Ти просто втомилася, спробуєш завтра - він знову цілує мене в маківку. - Тобі не вистачає концентрації, ти постійно на щось відволікаєшся і доки ти не навчишся повністю абстрагуватися так буде траплятися. Тобі ще багато чому треба вчитися.