18

Аліса

Як тільки вийшла в коридор з аудиторії помітила, що назустріч мені, як криголам наближається брюнетка, та сама, яка попереджала не ставати у неї на шляху. Обійти її не представлялося можливості так, як по обидва боки брюнетку супроводжували подружки. Зустрічатися з цією трійцею не було ніякого бажання. Потрібно терміново придумати план відступу, причому такий, щоб його не розцінили як втечу. Сповільнила кроки та думала, як уникнути зустрічі з місцевими фуріями. До мене потроху починала доходити природа їх претензій до мене. Не встигла нічого спланувати, коли чиясь рука, спритно схопила мене під лікоть й потягнула у бік. Від несподіванки ледь не поцілувала стіну, але мій викрадач чи скоріше рятівник зреагував швидше, й зі стіною я щасливо розминулася.

- Нам краще не затримуватися, якщо ти, звичайно, не хочеш залишитися на з'ясування відносин.

Отетеріло дивлюся на Івара, який міцно тримає під лікоть та веде по коридору вперед, якомога далі від незадоволеної трійці. І чому сама не додумалася звернути в бічній коридор. Правда, я не знаю, куди він веде, а Івар, схоже, знає, так впевнено крокує.

- А я вирішив тебе почекати, тільки щось ти довго. У мене на відміну від них - киває в бік, де залишилася брюнетка з подругами - немає ніяких планів на спадкоємця, але задовольни цікавість. Що ви робили? - І такий безневинний погляд.

- Займалися - дивлюся так само невинно, як і Івар, такі ось два янголятка.

- Тобі що занять мало або я чогось не розумію?

- Ну я відстаю і, згідно з індивідуальним розкладом, додатково займаюся з деякими викладачами.

- Що так сильно відстаєш?

- Я ж не з початку року, пропустила, ось тепер доводиться надолужувати.

- Точно - спантеличено дивиться на мене Івар й куйовдить волосся на потилиці. - Так, може, це ..., ну я теж можу допомогти, позайматися з тобою. Не дивися, що я був відсутній на заняттях, програму я знаю добре.

- Це дуже мило з твого боку - цікаво з чого раптом такий поворот - у мене зараз стільки додаткових занять, що часу на сон ледь вистачає, але спасибі за пропозицію та за допомогу.

- Якщо передумаєш, звертайся - легко погоджується хлопець. - Може, хоч на вечерю сходимо?

- Я не проти, їсти дуже хочеться.

Івар виводить мене якимись тільки йому відомими коридорами до їдальні, сама точно б заблукала. Але на майбутнє потрібно бути уважнішою, адже сьогодні мені вдалося дивом уникнути сутички та думаю не всі раді такому результату.

Після вечері повернулася в кімнату й, коротко розповівши про все котику, вирішила сьогодні лягти спати раніше.

***

Місяць, даний мені ректором на те, щоб освоїтися добігав кінця. І вже з наступного тижня викладачі мене не будуть щадити та питати нарівні з усіма. Повинна визнати, що цей факт мене абсолютно не лякає, адже весь місяць присвятила навчанню. Постійні заняття та допомога Дара, Габріеля і мого котика не пройшли даром. Тепер я не відчувала себе недотепою, у мене точно були успіхи. Тільки ось бій на мечах мені так і не давався, хоча я дуже стараюся.

Сьогодні вихідний й про навчання можна не думати, розслабитися та відпочити. Потрібно заїхати до Луїзи на чай та обговорити наші справи, за цей час на моєму рахунку накопичилася пристойна сума. Можу з гордістю називати себе забезпеченої панянкою і тепер багато чого мені по кишені без підтримки сім'ї, хоча завдяки родині ні чого не потребую.

Залишивши бурчати Біса в кімнаті, пішла до виходу з гуртожитку, де мене вже чекав Дар.

- А я вже хотів піднятися до тебе - обняв та поцілував у щоку Дарзан.

- Біс вередував через те, що залишаю його одного, все як завжди. Пообіцяла, що скоро повернуся та принесу йому що-небудь смачненьке.

- Ну, звичайно, як я міг забути про вередливого котяру. Ти не будеш проти, якщо ми зробимо невеликий гак, батько просив забрати якісь документи. Зазвичай він не посвячує мене у свої справи, але сказав, що сильно зайнятий та ніяк не встигає. Це не займе багато часу - розвів руки вибачаючись.

- Я нікуди не поспішаю, сьогодні вихідний, тому без проблем. Зайдемо, куди скажеш, але ти купиш мені морозиво.

Настрій хороший, сонячний день. Клімат в Каллахарі набагато м'якший ніж той до якого я звикла. Друга половина осені, а як і раніше тепло.

- Це шантаж, ти знаєш - розсміявся Дар.

Вийшовши за територію академії, повільно прогулювалися містом. Обговорювали навчання та мої успіхи в адаптації. Все-таки з Даром мені завжди було легко, часто мені нічого не потрібно говорити, щоб він зрозумів. Він відчував всі мої емоції та приходив на допомогу, коли мені було потрібно. Я теж відчувала його, але зовсім по-іншому не так, як він мене. Наш зв'язок діяв по-різному для нас, ми не знали, чим це пояснюється та чи можна якось на нього впливати. Адже наші знання про проведений мною ритуалі були обмежені, а дізнатися більше було ні в кого. І якщо Дар завжди реагував на мої емоції й самопочуття, то я могла контролювати ступінь чутливості. Коли він був поблизу чітко уловлювала відлуння його емоцій. Якщо ми перебували в різних частинах академії, то при необхідності могла точно визначити його місцеперебування. Потрібно просто зосередитися й перед очима вимальовувався план академії з позначенням місця розташування Дарзана. Я називаю це магічним джіпіес. Іноді мені не вистачає речей з мого світу, а мій новий джіпіес хоч і працює справно, діє тільки при пошуку Дара. Крім того, я завжди можу його покликати, при цьому відстань віддаленості абсолютно не має значення. Якщо я кличу його він може відповісти. Але сам Дар не може мене покликати або дати якийсь сигнал. Ми багато разів пробували та експериментували, але нічого не вийшло.

Біс стверджує це тому, що в нашій зв'язці я виступаю господарем, а Дар повністю залежить від моєї волі. Ми вже переконалися, що якщо погано мені, то це обов'язково позначиться на Дарзані. Я сильно прив'язалася до цього хлопця, який став моїм братом та подарував мені нове життя та його сенс. Ні в якому разі мені б не хотілося йому нашкодити. Навіть мій всезнайко котик не знає чи можна такий зв'язок розірвати без шкоди. Він каже, що демони його встановлювали з наближеними на все життя і розривався він тільки в разі смерті.