15

На вечерю не ходила, затримавшись в бібліотеці, сподівалася напроситися на чай до Маріки. Гортаючи книгу, поверталася пізно ввечері із бібліотеки. Коридори адміністративного корпусу вже спорожніли, тому я, захопившись читанням, не дивилася навколо. І мало не поплатилася за таку безпечність. Почувши звук кроків які швидко наближаються, підняла голову та побачила, що від зіткнення з Габріелем мене відокремлює декілька метрів. Поспішно відскочила в бік та втиснулася в стіну. Чоловік, схоже, мене взагалі не помітив. Таким злим я його ще не бачила, очі почорніли, вени на лобі здулися. Якщо правильно визначила напрямок, в якому він йшов, то кінцевою точкою значився кабінет ректора. Що його могло так розізлити?

Трохи пізніше змогла побачити можливу винуватицю поганого настрою чоловіка. Габріель, міцно тримаючи її за руку, тягнув за собою. Напівроздягнена, розпатлана дівчина впиралася та плакала, але чоловік не звертав на це уваги.

Після побаченого всі думки крутилися навколо Габріеля й ніяк не виходило викинути побачене з голови. Чомусь не хотілося вірити, що чоловік міг так розлютитися на порожньому місці. Згадалося заплакане обличчя дівчини її, звичайно, шкода. Тільки зовсім не хотілося вірити в те, що вона просто жертва вибухового характеру чоловіки. Чи, може, я просто хочу знайти виправдання його поведінці, але навіщо мені це потрібно. Не можна ж звинувачувати людину, якщо її вина не доведена.

З такими думками я дійшла до кімнати Маріки та постукала у двері.

- А я вже хотіла тебе в розшук подавати - з порога сказала Маріка. - Тебе не було на вечері.

- Затрималася у бібліотеці - показала книги, які тримала в руках. - Думала, може, у тебе ще залишився той смачний чай.

- Звичайно, залишився, проходь - махнула рукою Маріка та пішла готувати чай. - Не можна стільки вчитися Лісо, ти тільки й робиш, що вивчаєш ці талмуди, далі книжки нічого не бачиш.

- Ну що ти таке кажеш, Маріка, від книжок я відриваюся, не поспішай мене в заучки записувати. Ось сьогодні, наприклад, нічого цікавого не відбувалося поки я вивчала талмуди? - Зробила зацікавлене обличчя. Хоча самій хотілося запитати, чи не знає вона, що сталося у Габріеля.

- Так, взагалі, нічого особливо цікавого не відбулося. - Маріка простягнула мені чай та булочку - прихопила з собою з їдальні, ось як відчувала, що стане в пригоді.

- Дякую - з задоволенням відкушуючи свіжу здобу. - Що зовсім нічого цікавого? Ти ж сказала, що я все пропускаю – хмикнула.

- Ну – вона удала, що задумалася - навряд чи тобі цікаво, що Еріка Лін з четвертого курсу сьогодні розірвала заручини.

- Хто така ця Еріка? - запитала, зробивши черговий ковток чаю.

- Ось про що я говорю. Хіба тобі цікаво, що з нею сталося? Ти навіть не знаєш хто вона.

- Ну так розкажи мені - не могла зрозуміти до чого хилить Маріка.

- Ти навіть не намагаєшся дізнатися про тих, з ким тобі доводиться вчитися. Я розумію, тобі складно й доводиться надолужувати, але це не привід тільки те й робити, що вчиться, забуваючи вчасно поїсти.

- Не розумію, чого ти від мене хочеш. Я тут трохи більше як тиждень та вже мала вивчити всіх учнів? - здивовано подивилася на подругу, відставляючи порожню чашку.

- Вибач, напевно, я багато хочу - зовсім розгубилася Маріка.

- Так, мабуть, забагато - посміхнулася подрузі. - Навряд чи я зможу швидко вивчити всіх адептів, в першу чергу мені потрібно надолужити навчання, зараз викладачі дають мені поблажки, але так триватиме недовго і я повинна підготуватися. Але якщо вже ти всіх знаєш, може, зможеш мені допомогти?

- Я, звичайно, спробую - очі Маріки заблищали. - Розповідай.

- Сьогодні мені довелося поспілкуватися з однієї не дуже приємною особою, а я навіть імені її не знаю.

- А ось це вже цікаво, з цього треба було починати. Що за особа?

- Пихата брюнетка з цілительського факультету, з двома подружками.

- Ого сама Керолін ель Варгес - відразу здогадалася Маріка - вона рідкісна стерва, краще не зв'язуватися з нею. Що їй було потрібно?

- Та нічого особливого, вона мене з кимось переплутала - знизала плечима, не хотілося згадувати.

- Ти що ця точно не могла помилитися. Такі як Керолін завжди знають чого хочуть.

- Ну в такому випадку вона не вміє виразно висловлювати свої думки. Тому що я так і не зрозуміла, чого вона хотіла.

- Будь з нею обережнішою - попросила подруга.

- Я, взагалі, сподіваюся, що наше спілкування не повториться.

Маріка, звичайно, наполягала, що мені варто бути уважною і все таке. Тільки я не слухала. Мене більше цікавив Габріель, а про те, що з ним трапилося Маріка точно не знала і я не стала їй розповідати про дивну сцену, мимовільним свідком якої я стала. Замість цього, спробувала поговорити з подругою про те, що хлопці теж люди й з ними можна так само нормально розмовляти. Вона обіцяла, що постарається.

На цьому ми розпрощалися та я пішла до себе. Варто було тільки закрити двері, як назустріч мені вийшов Біс.

- Скільки можна чекати? У тебе совість є взагалі? - обурювався мій котик. - Добре хоч Дарзан заходив та нагодував мене поки ти ходила невідомо де.

- У мене, взагалі-то, були справи - відповіла котику, складаючи книжки на стіл.

- Чув я все, пліткувати ходила, ось і всі справи - ображено протягнув Біс.

- А навіть якщо так, я що не можу попліткувати - зупинилася та, повільно повернувшись, подивилася на котика. До мене тільки зараз дійшло, що він сказав. - І що значить, ти чув?

- Те й значить - спокійно відповів та почав розглядати свої лапи.

- Ах ти ж нахабна морда, а ну поясни - почала наближатися до котика з грізним видом.

- І навіщо обзиватися, можна ж ввічливо попросити - надувся пухнастик.

- Припиняй говорити загадками - сіла на ліжко та посадила котика на коліна. - Розповідай все інакше не буду чухати - пригрозила.