14

Аліса

Повертаючись до академії, дуже нервувала. За правилами академії адепти не можуть тримати своїх улюбленців у гуртожитку. Правила, як відомо, потрібні для того, щоб їх порушувати. Деякі адепти теж дотримувалися такої точки зору та намагалися провести або принести улюблену тваринку. Дізнавшись про таке свавілля, ректор встановив на вході хитромудре заклинання, яке виявляло незаконних пасажирів та сигналило не гірше пожежної сирени. Багато хто намагався його обійти або блокувати, але як сказав Дар, нікому ще не вдалося обдурити магічний сканер. Біс незвичайна тварина тому я боялася залишати його одного, була впевнена, що Рідгард не заспокоїться, поки не доб'ється свого.

- Та не трясися ти - ще раз повторив мій котик, якого ховала під накидкою - я замаскувався під твою ауру. Для будь-якого пошукового заклинання або навіть мага, зараз я всього лише частина тебе як, наприклад, ще одна рука або голова.

- Якби у мене виросла ще одна рука або голова це викликало багато питань - подумки огризнулася. Ми все спланували та вирішили заздалегідь, але я все одно нервувала.

Коли підійшли до воріт, охоронець, привітавши, відзначив у себе в журналі, після чого дозволив нам пройти. Дар йшов першим, а я за ним. На секунду мені здалося, що повітря навколо ущільнилося та стало густим, не пропускаючи мене. З останніх сил намагалася не панікувати, в голові пульсувала лише одна думка: «попалися». Кілька ударів серця й усе скінчилося, я ступила на територію академії та нарешті зітхнула, виявляється весь цей час не дихала.

- По правді сказати, я не був упевнений, що у нас вийде. Але ми тут й заклинання, накладені на ворота, нічого не виявили - сказав Дар, коли вже трохи відійшли від воріт. - Думаю не варто повторювати таке часто й коли будеш виходити з академії його краще залишати тут.

- Ще чого - обурився котик - я не згоден.

- Можливо, ти правий - відповіла хлопцеві.

Дарзан проводив мене до кімнати та переконавшись, що все добре, пішов у своїх справах.

Посадила котика на ліжко й полегшено зітхнула. Але принести його сюди було тільки половиною проблеми, потрібно придумати, як непомітно носити йому їжу. Адже якщо хтось дізнається про те, що у мене живе кошеня, по голові не погладять. Гірше буде, якщо хтось впізнає в ньому ібріса. Тепер однією проблемою більше.

- І звідки ти тільки взявся на мою голову - сумно подумала, дивлячись на котика. Зовсім забула, що цей поганець чує всі мої думки.

- Це ще хто кому дістався - обурився він. - Хто б ще мене пожалів, дісталася в компаньйони така недотепа, всього доводиться вчити - повернувся до мене спиною.

- Ну не ображайся, я ж не зі зла - сіла поруч та погладила пухнастика.

Він, звичайно, удавав, що йому все дарма і, взагалі, він ображений, але поступово відтанув та підставив для почісування шию і груди. Поки його гладила, котик повідав, що ібріси мешкають на півночі в лісах, що межують з імперіями демонів та драконів. Це дикі місця й туди рідко заходять люди чи маги. Демони ж спокійно ставляться до такого сусідства. Ібріси воліють жити в природі, далеко від великих міст. Були часи, коли ібріси вибирали собі компаньйонами демонів або драконів, йшли від своїх та жили з компаньйонами, захищали їх. Зажадавши мати у себе таких кішок, маги почали за ними полювати. Вони відловлювали ібрісів, садили на ланцюг та продавали, нові господарі знущалися з тварин, вимагаючи сліпого підпорядкування. Як виявилися коти дуже живучі й коли вони поранені або змучені, їх організм відновлюється, вбираючи магію ззовні, точніше, з інших істот, що знаходяться поблизу. Ось і виходить, що якщо поруч опинявся маг, то ібріс сам того не бажаючи, виснажував його резерв. Якщо маг був слабким, то він закономірно гинув від тривалого виснаження. Чим більше маги знущалися з ібрісів, тим більше їх же і гинуло, бо заліковуючи рани, кіт забирав магію свого мучителя. А через те, що ібріс вогняний кіт і магія у нього вогняна, то для відновлення йому більше підходить магія вогню. Ось і виходить, що страждали вогняні маги.

Біс пояснив, що для зцілення ібрісу потрібен вогонь, причому абсолютно звичайний навіть не магічний, а в разі відсутності вогню або його нестачі в хід йде магія. Як виявилося, моєму котику потрібно іноді відпочити в багатті, а так він не відрізняється від інших котячих.

Коли ібрісів не змогли приручити, їх почали вбивати, придумали спеціальний порошок, що гасить будь-яке полум'я. Їх відстежували та винищували. Ібріси пішли так далеко, як могли. Ті, хто знав про те, де мешкають ібріси, вважали за краще мовчати. Деякі представники вогняних кішок і зараз живуть серед демонів та драконів.

- Ми жили собі спокійно, нікого не чіпали, але прийшли мисливці - розповідав котик. - Я був зовсім маленьким, мама вивела нас з братом на першу прогулянку до лісу. Де ми зустріли їх. Маму вбили, а нас схопили та посадили в клітку, що не пропускає магію, щоб послабити. Не можу сказати, скільки часу ми провели в клітці. Через кілька днів без їжі та магії я дуже ослаб й погано розумів, що відбувається. Одного разу випадково чув, як вони говорили, що якийсь маг готовий заплатити багато грошей за кошенят, за допомогою яких хоче вбити свого ворога. Пам'ятаю, як мисливці сміялися над ним, говорили, що дурень навіть не розуміє з чим вирішив зв'язатися, але аби гроші платив.

- Тобто вас хотіли продати?

- Так. Покупець повинен був прийти на ярмарок. А потім втрутився випадок й один з них забув закрити клітку. Це був наш шанс. Ми вибралися з клітки та кинулися бігти. Виявивши нашу пропажу занадто швидко, мисливці відправилися за нами. Вони не мали наміру дати нам піти, а ми були занадто ослабленими. Я бачив, як убили мого брата, забарився за що й поплатився. Мене тільки зачепило, я зміг добігти до провулка та сховатися. Але особливість порошку в тому, що навіть мала його кількість може погасити вогонь, якщо вчасно не надати допомогу він призводить до смерті. І знову допоміг випадок, вже ні на що, особливо не сподіваючись, раптом відчув тебе. Прийнявши рішення, що краще життя з компаньйоном ніж смерть, покликав з останніх сил.