12

Аліса

Прийшла до тями вже в лазареті. Поруч сидів блідий Дарзан. Перше, що хотілося запитати, де Габріель, але я не ризикнула цього зробити. Може, мені все приснилося, різне може примаритися тим паче останнє, що чула це голос Габріеля.

- Як ти себе почуваєш? - запитав Дарзана, коли помітив, що я відкрила очі.

- Здається, нормально, тільки пити хочеться - ще раз прислухалася до відчуттів, нічого не боліло.

- Добре - кивнув хлопець. - Ось, випий це - він простягнув мені кухоль з якоюсь смердючою рідиною.

Підозріло подивившись на рідину в моїх руках, зморщила ніс і підняла очі на Дарзана.

- Ну що ти як маленька - посміхнувся Дар - це всього лише зміцнюючий відвар. Тобі корисно.

- Його обов'язково пити? - знову скривилася та зробила жалібний вираз обличчя. Ну не люблю я ліки.

- Обов'язково - строго відповів Дар - пий.

- Гаразд, мамо - заплющила очі, прикривши ніс рукою, швидко випила вміст кухля. - Мало того, що пахне жахливо так ще й гірке.

- Точно, як маленька - прокоментував мої дії Дар та розсміявся. - Якщо все добре, можемо йти, ще встигнемо на обід.

- У мене ж ще фізична підготовка, потрібно встигнути переодягнутися - озиралася, в спробі знайти годинник і зрозуміти, скільки часу залишилося до заняття.

- Не переживай, тебе на сьогодні звільнили від занять так, що спочатку обід, а після зможеш відпочити.

- Але я відчуваю себе добре і на подив бадьоро, а ось ти виглядаєш втомленим. Може, потрібно повернутися і попросити ще зміцнюючого відвару для тебе? - підняла брову.

- Краще розкажи, що сталося.

Поки ми йшли до їдальні, переповіла все, що відбулося на занятті. А заодно дізналася, що на думку цілителя, заклинання в мене не поцілило.

- Ось сюди - тицьнула пальцем в плече, в те саме місце, куди вдарило заклинання. - Ти ж не думаєш, що я могла помилитися?

- Звичайно, ні. Хоча б тому що я це відчув. Я відчув поштовх саме в те місце, що і ти. Потім печіння та легке запаморочення, а потім все пройшло. Зрозумів, що щось трапилося, відпросився, пішов в лазарет й не помилився. У чому я впевнений так це в тому, що заклинання досягло мети, але подіяло воно не так, як повинно було. І я сильно сумніваюся, що причина в заклинанні, швидше в тобі. Тільки я все одно не знаю, як це пояснити.

Я ж розуміла ще менше, ніж Дар, але була впевнена, що не варто всіх посвячувати в специфіку своїх проблем. Як показав перший день тут не всі раді мені чи, може, вони в принципі такі недружні.

Обідали ми в тиші, тому що обідній час добігав кінця й інші адепти вже розійшлися по аудиторіях. Виявилося, в лазареті я була набагато довше, ніж думала.

Залишок дня ми провели в моїй кімнаті. Дарзан розповідав про академію, про світ та різні дрібниці, які потрібно було знати. Навчив виставляти щит тарса і ще кілька базових щитів, пояснив, як розрізняти різні види атакувальних заклинань. Ще він показав парочку побутових заклинань чому я була безмежно рада. Поки я вправлялася Дар заснув.

У якийсь момент подивилася на нього й прийшло усвідомлення, що з ним щось не так. Чорна цятка, яку я бачила з ранку, стала більшою і якось дивно вібрувала.

Діючи, інтуїтивно потягнулася до цієї чорноти, з моєї долоні магія тоненькою жовтою ниткою направилася до Дара. Коли вона досягла мети, я ніби стала одним цілим з Дарзаном, відчувала все, що і він, була їм. Це було так незвично та водночас захопливо. Зрозуміла, що чорнота в магії Дара якимось чином пов'язана зі мною і те, що точка поводиться так дивно, наслідок дії заклинання. Якщо на мені ніяких слідів впливу не залишилося, то на ньому вони були, саме тому він виглядав таким блідим та втомленим. Відчувала, як завдяки моїй магії все гармонізується та відновлюється. Через кілька хвилин цятка стала такою, як була вранці і я розірвала зв'язок. Схоже, зробила все правильно тому, що шкіра Дара перестала бути блідою і набула звичного відтінку, а він спокійно продовжував спати. Коли прокинувся, то заявив, що давно так не висипався.

- Бачиш мені просто потрібно було відпочити - сказав він, цілуючи в щоку перед тим, як піти.

Я і сама відчувала небувалий приплив сил, здавалося, гори можу звернути. Оскільки спати не хотілося, а енергія вирувала, вирішила зайнятися чимось корисним. Читала всю ніч. Інформація засвоювалася дуже легко і швидко. До ранку я встигла прочитати книги з історії, географії та кілька книг по магії. Починала з того, що простіше, але до кінця ночі я вже розбиралася в магічних замках та замикаючих заклинаннях, навіть трохи удосконалила замок на дверях, звичайно, вийшло не з першої спроби, але я була дуже задоволена собою. До того ж я вже могла ставити полог тиші, запускати пошукові заклинання й багато чого ще. Ну хоч якісь ази вивчила. Але було багато і того, в чому не змогла розібратися, зробивши позначки, сподівалася на допомогу Дарзана.

Коли вранці задзвонив будильник я все ще була бадьорою й енергійною. Швидко зібралася і перед заняттями вирішила зайти до ректора. Він зовсім не здивувався моєму візиту, точно знав, що я прийду. Тільки на всі мої спроби переконати його перевести мене на перший курс відповів відмовою. Мені здалося, він заздалегідь знав все, що можу сказати. Єдине чого мені вдалося домогтися це обіцянки, що мене переведуть на перший курс, якщо через місяць так і не зможу наздогнати своїх однокурсників та не поміняю свого рішення. Хоча щось я сумнівалася в тому, що ректор просто змінить своє рішення й переведе мене. Напевно, він думає, що місяця достатньо, щоб згадати. Знав би він, що не можна згадати того, чого не знаєш.

Попри те, що ректор був непохитний в питанні переведення, він цікавився моїм самопочуттям, навіть запропонував, якщо потрібно звільнити на кілька днів від занять. Але відчувала я себе відмінно в чому і запевнила ректора. Ректор не поспішав мене відпускати попросив ще раз розповісти про все, що трапилося на занятті Габріеля. Уважно вислухав тільки хмурив брови. Пообіцяв, що вживе заходів, щоб подібне не повторилося.