4

Дарзан

Я притискав до грудей тіло дівчини, яка так несподівано ввірвалася в моє життя. Вона така маленька і вразлива, беззахисна. Дивився на неї та розумів, що зроблю для неї все, що б вона не попросила і навіть більше. Завдяки їй я ще живий, хоча встиг попрощатися з життям. Коли побачив як вона виходила з лісу, міг мріяти, тільки про те, що, можливо, вона швидше припинить мою агонію. Навіть не сподівався, що можливий інший варіант, заважаючи на ситуацію.

- Ти зуміла мене здивувати - прошепотів дівчині, не бажаючи її потривожити. - Що ж з тобою сталося? Сподіваюся, скоро ти сама розкажеш.

Відчував я себе чудово, наче й не було всіх тих ран. Дівчина, на відміну від мене, була вся брудна, руки та ноги в подряпинах і порізах. Її магія зцілила мене, але не її. Родинні почуття, які пробудилися так швидко, напевно, були наслідком ритуалу. Але у мене ще буде час з цим розібратися.

- Що з нею? - Лісандр, оговтавшись від шоку, підійшов ближче та почав роздивлятися дівчину.

- Точно не знаю. Думаю виснаження. Ніяких серйозних пошкоджень не бачу.

- Тоді нам потрібно йти, не варто затримуватися тут. Ти впевнений, що необхідно її брати з собою? - Лісандр з викликом подивився на мене. - Може, краще її залишити тут.

- Невже ти настільки жорстокий, що хочеш кинути беззахисну дівчину, до того ж без свідомості на поталу диким звірам або нежиті? Не чекав від тебе такого - з докором сказав другу.

- Ну не знаю. Вона не виглядала такою вже й беззахисною. І як вона тоді опинилася тут. Одна.

- Це ми з'ясуємо, коли вона прийде до тями. Когось ще вдалося знайти?

- Ні. Можливо, нікому більше не вдалося врятуватися. Але я знайшов наших коней тепер хоча б пішки не доведеться йти.

- Ну, хоч щось - я йшов за другом, дбайливо притримуючи свою ношу. - Скоро стемніє, нам потрібно знайти місце для ночівлі. А завтра спробуємо пошукати інших.

- Не знаю Дар, але думаю, що, крім нас двох, ніхто не вижив. Якщо чесно я думав, що залишився зовсім один. Бачив, як відірвали голову Енгусу. А професор Паттерсон помер у мене на руках.

- Але як так вийшло?

- Мене сильно відкинуло на самому початку, і я відключився. А коли прийшов до тями, майже все було скінчено. Побачив, що трапилося з Енгусом, і вже попрощався з життям. Раптом ця тварюка щось почула, все покинула і поповзла до лісу. Коли я знайшов професора, він був ще живий, але за декілька хвилин помер. Нас розкидало на пристойну відстань, тому я прочісував місцевість в надії знайти хоч когось. Уже втратив віру, коли побачив тебе і її - він махнув рукою в бік моєї ноші. - Ти був у людській подобі, ну я і подумав.

- Ти подумав, що я мертвий.

- А вона стояла над тобою, вся в крові. Які б висновки зробив ти?

- Не знаю. Я не був на твоєму місці - чесно відповів.

- Брудна, замість одягу ці клаптики леопардового окрасу, які ледь прикривають тіло. На цивілізовану людину вона не схожа.

- І за кого ти її прийняв?

- Вирішив, що вона перевертень. Кішка. Вони ж зовсім дикі та живуть в глушині далеко від людей.

- Ага, кішка, як же - я не зміг стримати сміху. - Пробач, але за чотири роки навчання ти так і не навчився відрізняти перевертня від людини. Якби ти зустрів дику кішку, то ми зараз не розмовляли. Запевняю тебе, в цій дівчинці немає нічого від перевертня.

- А хто ж вона тоді?

- Людина, але магією володіє. Не все так просто і вона нас ще здивує не раз.

Аліса

На цей раз пробудження не було болючим. Але відкривати очі не поспішала, зосередившись на своїх відчуттях. Все на місці й ніяких серйозних пошкоджень, здається, немає. Тільки непритомніти, схоже, стає звичкою. І мені це зовсім не подобається. Раніше ніколи не втрачала свідомість. Потрібно буде з цим розібратися, потім як-небудь. Лежати було, на диво м'яко і тепло. Може, полежати ще трошки.

- Відкривай очі, соня. Я знаю, що ти вже не спиш - голос Дара пролунав зовсім поруч.

- Гаразд, гаразд - повільно відкрила спочатку одне око, а тільки потім друге - як ти дізнався?

- У тебе пришвидшилось серцебиття і дихання змінилося. Попереджаючи твоє наступне питання, звідки я знаю, відповім одразу. Я перевертень і у мене більш загостренні органи сприйняття, ніж у звичайної людини. Звикай.

- Стільки всього сталося. Так багато речей, з якими я повинна звикнутися. До того ж все, що я знаю про перевертнів навряд чи відповідає дійсності. Тобі доведеться мене просвітити.

- Звідки ж ти з’явилася, якщо не знаєш елементарних речей - його брови злетіли вгору, даючи зрозуміти ступінь здивування.

- Із Землі.

- Звідки? ... Так почнемо спочатку і спробуємо у всьому розібратися.

- Окей.

- Що вибач?

- Кажу, що згодна. Давай спочатку.

- У мене так і не було можливості представитися. Дарзан ель Веко, можна просто Дар.