1

Нескінченно довго сиділа над останнім фінансовим звітом, намагаючись зрозуміти, що конкретно мене не влаштовує. Думка постійно вислизала від мене. Все начебто і правильно і цифри сходяться, але щось мені в ньому не подобалося. Тільки зрозуміти, що ніяк не виходило. Моя інтуїція просто волала, а я звикла їй довіряти. Вона не раз мене виручала в скрутних ситуаціях. Відклала звіт і обвела очима кабінет зроблений з любов'ю. Я сама ретельно підбирала кожен предмет інтер'єру. Це ж особистий кабінет, все в ньому повинно бути ідеально щоб допомагати в роботі та справляти враження на відвідувачів. Дорогі італійські меблі з натурального дерева та шкіри, офісна техніка від кращих виробників. Нагороди в рамках красувалися на стіні за спиною, нагадуючи про мої досягнення.

Кава, принесена секретарем, давно охолола. Відставила чашку трохи далі від себе, щоб ненароком не перекинути. Ніколи не любила холодну каву. Якщо і пити каву, то тільки гарячу. Треба буде попросити свіжу, але спочатку закінчити зі звітом. За роботою я зовсім не помічаю, як тече час.

- Алісо Ігорівно, - з комутатора пролунав голос мого референта, вирвавши мене з полону цифр - дзвонить ваша подруга Малькова Катерина.

- З'єднуй - дозволила секретарю, відкладаючи звіт. Цікаво, що знадобилося Каті. Давно вона мені не дзвонила, тим більше на роботу.

- Алісонька, я так рада, що застала тебе - защебетала стара подруга.

- Я теж рада - потерла кінчик носа, намагаючись зосередитися на тому, що говорила подруга. Виходило погано, мої думки все ще були зайняті цифрами. - Якось несподівано. Ти у справі? Або ...? Чому дзвониш на роботу?

- Я не хотіла тебе турбувати - вона зам'ялася, підбираючи слова, мені було чутно, як Катя зминає випадково підвернувшись під руку аркуш паперу, сама не помічаючи того, вона завжди так робила, коли переживала. - Розумієш Лісо, я згубила телефон, а в ньому були записані твої мобільний і домашній номери. Добре ще, що знайшла вдома твою візитку. Ти мені дала її в минулого разу, але на ній вказані лише робочі контакти. Ось я і вирішила ...

- Гаразд, з цим зрозуміло, переходь до суті питання - безтурботне щебетання давньої подруги починало дратувати.

- Аліса, сподіваюся, ти пам'ятаєш, що завтра у мене день народження, ювілей. Двадцять п'ять років виповнюється не кожен день. Ми з Сергієм вирішили, що не будемо влаштовувати великого святкування, відсвяткуємо в тісному, родинному колі і я дуже хочу, щоб ти прийшла. Я так скучила, давно тебе не бачила. - Катя, нарешті, видихнула.

- День народження. Звісно я пам'ятаю. - Не можу ж я сказати, що і про свій день народження згадую тільки після нагадування секретаря. - Дуже шкода, але я не зможу прийти, багато справ.

- Лісо, ніякі відмовки не приймаються - несподівано жорстко сказала подруга – навіть не думай. Чекаю тебе завтра у себе о шостій годині вечора, сподіваюся, адресу ти не забула. До завтра. – Гудки сповістили про те що розмова закінчена.

- Ще цього мені бракувало. День народження університетської подруги - пробурмотіла собі під ніс, продовжуючи дивитися на телефон. - Ми колись були кращими подругами, все один про одного знали, складалося таке враження, що ми були одною істотою з двома головами, чотирма руками та ногами. А потім все змінилося. ми закінчили університет, Катя вийшла заміж, а я з головою поринула в роботу.

В пам’яті промайнули картини зі студентського життя. Ось я абітурієнта з великими надіями, знайомлюся з Катею. Наші студентські будні, перша сесія, життя в гуртожитку, пустощі та дружба, яка, здавалося, буде тривати вічно. Іноді мені цього не вистачає.

На останньому курсі Катя зустріла Сергія і ми поступово почали віддалятися одна від одної. У якийсь момент Сергій і любов до нього стали важливіше нашої дружби. Я не розуміла її, а вона перестала розуміти мене. Я закінчила університет з відзнакою, а Катя ледве здала останню сесію на трійки. Для мене була важлива кар'єра, бажання стати успішною і забезпеченою, а для Каті світ клином зійшовся на Сергієві. Останній час ми майже не спілкувалися. Недовго пропрацювавши на великому підприємстві, набралася досвіду, так би мовити, а потім організувала свою фірму. Спочатку доводилося складно. Все робила сама, про найманих співробітників могла тільки мріяти. Офіс змогла орендувати лише через декілька місяців роботи. Але я ніколи не сумувала, і вірила, що все вийде якщо не здаватися. Врешті решт віра в себе і працьовитість допомогли подолати всі труднощі й негаразди. До кінця року у мене вже був офіс у престижному районі, штат співробітників з трьох осіб і справи пішли вгору. Я змогла купити квартиру, в кредит, звичайно, і щастю моєму не було меж. Працюючи рядовим фахівцем, я навряд чи змогла б собі це дозволити.

Завжди мріяла про заможне життя. І зараз у мене квартира, машина, свій бізнес, що розвивається, нагороди, моєї фірми та особисто мої, як успішного підприємця.

І саме тепер нагадала про себе Катя, яку я не бачила понад два роки. Знаю, що вона вийшла заміж за Сергія, народила дитину, але це все, що мені відомо. Ми більше не спілкуємося. З чого раптом вона вирішила мене запросити, та ще й в такій ультимативній формі. Гаразд, потім розберуся.

- Іро, зайди до мене - натиснула на кнопку комутатора і викликала секретаря - візьми блокнот.

- Так Алісо Ігорівно, я вас слухаю.

- Іра, що у мене завтра ввечері?