Остання з полум’я
Пролог
17 років назад…
Ніч була пронизана вітром, що співав між вежами притулку, мов розповідав стару, забуту казку. Пані Марселла, доглядачка, вже хотіла загасити світло у великій залі, коли почула звук — тихий, ледь чутний, але тривожний.
Вона обережно прочинила важкі дубові двері й озирнулася. Спочатку їй здалося, що то просто вітер розгойдує гілки. Та потім — знову: короткий, слабкий писк.
На сходах, загорнуте в білу тканину з червоним і золотим шиттям, лежало немовля. Його очі були розплющені, і в них світилася дивна, глибока тиша — ніби вони вже бачили щось більше, ніж повинна бачити дитина.
— Хтось підкинув її під самі двері… — прошепотіла Марселла, беручи дитя на руки.
Вона не побачила жодних листів, знаків чи речей — тільки клаптик тканини, пришитий до ковдри. На ньому було ім’я: Ельвіра.
Під глибоким небом, де зорі здавалися холодними й далекими, у стінах старого притулку народжувалася історія, яку ще ніхто не був готовий почути.
#5081 в Фентезі
#780 в Бойове фентезі
Відредаговано: 30.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
