60

Час менув швидко . Дізнавшись про острів і бібліотеку подруги були в захваті дослідження вирішили відкласти на потім. До поїздки в академію залишилося небагато часу тому вони прийняли рішення провідати Сенсу і її донечку Марлену.
Щоб заощадити час, Міра відкрила портал просто до руїн вежі  неподалік містечка Сенси. Був вечір. Заплативши сторожі біля воріт, вони зайшли в містечко — людей на вулицях ще було мало. Дійшовши до будинку, вони постукали в двері. Їм відчинила служниця. Вона впізнала їх і радісно вигукнула: «Сенсо, до тебе подруги приїхали!» За хвилину Сенса з донечкою на руках вийшла з сусідньої кімнати. «Ти чого кричиш?» — «Та кажу тобі — твої подруги-магині приїхали». І тут вона побачила три постаті на порозі. Миттю кинулася до них, але, впізнавши Міру, відскочила назад, зашипівши, мов кішка, і міцно притиснула до себе доньку. А потім, отямившись, широко розплющила очі від подиву.

Міра розсміялася, а потім мовила:
— Що, не впізнала подругу? Як у нас кажуть: коли хтось не впізнав — багатою будеш. Ну як тобі мій новий вигляд? Правда, здорово? На конкурсі краси серед нечисті я б, мабуть, перше місце зайняла.

— О боги, що з тобою сталося? — вигукнула Сенса.

Почувши, що мама сильно схвильована, мала почала плакати. «Тихо-тихо, не плач, усе добре, до нас просто мої подруги приїхали». Почувши, що мама заспокоюється, дитинка теж притихла. «А ви проходьте, не стійте на порозі. І розкажіть, як ви дійшли до такого життя», — вона кивнула в бік Міри.

На шум із кімнат вибігли Дерик і мати Сенси. Побачивши гостей, вони радісно промовили: «Нарешті приїхали! А ми вже думали, що ви про нас забули», — мовила мати, підійшовши ближче. Та її погляд зупинився на Мірі, і посмішка зникла з обличчя.

— Ой, що з тобою сталося? Ану мерщій до мого кабінету. Там нас ніхто не потурбує, — вона скоса глянула на служницю, і та миттю зникла.

І ось вони зібралися в кабінеті матері Сенси.
— Ну розповідай, що там з тобою в академії зробили.

Міра розповіла про свої пригоди, які сталися під час відрядження. Сенса, Дерик і мати Сенси слухали, роззявивши рота.

— Отже, ти тепер богиня. Як я й очікувала.
— А ви , може,  знаєте, як мені повернути мій колишній вигляд? Бо мені вже набридло всіх лякати — ще хтось ненароком приб'є.
— Не знаю, чим тут можна зарадити. Я чула, що через сотню років бог може отримати новий вигляд. Але це не точно. Та й нікого спитати, щоб себе не видати.

Тут втрутилася Сенса:
— Ти розповідала про острів і бібліотеку — може, там є інформація?
— А я якось і не подумала, — мовила Міра. — Треба туди навідатися. І це краще зробити до поїздки в академію. Не хотілося б з'являтися в такому вигляді.
— От і добре, — сказала мати Сенси. — Ходімо тепер поїмо, якраз Анра має закінчити готувати смажену дичину.

Погостювавши тиждень, друзі повернулися до замку Тауер. Наступного дня по обіді Міра вирушила до бібліотеки на острів. Лора затрималася в батьків, а Марта й Ранет вирішили прогулятися берегом озера неподалік замку.

Цього разу було не так, як завжди. Вона померла вже не вперше. Цього разу темрява не прийшла одразу. Ось вона бачить, як монстр вириває її серце з грудей. Воно пульсує в його руках-лапах. Вона спізнилася прийти на допомогу. Вона сиділа в бібліотеці в замку батька на острові в паралельному вимірі, коли почула ментальний крик про допомогу. Вона миттю кинулася, з’явившись у реальності світу, і вмить відчула, що її внутрішній резерв магії спорожнів. Навколо неї в радіусі сорока кілометрів не було вільних потоків магії. І тут вона пробачила його.

Це була мускулиста істота заввишки два метри, схожа на горилу, вкрита помаранчевою лускою. Її руки-лапи закінчувалися гострими пазурами. У голову Міри миттєво прийшло знання про цього монстра, як тільки вона його побачила, і виникло бажання дізнатися, що це за тварюка. Це було створіння магів Темних сил з імунітетом до магії, надміцною бронею, а його кігті були наділені тими самими властивостями, що й кинджал Богогуб, який лежав зараз в озері в лісі Майоран

. На щастя, це був єдиний екземпляр монстра – вони просто не встигли зробити більше.

Він прийшов помститися їй. Хтось із магів встиг запустити процес створення з вказівкою помститися за смерть Ординців. Магія точно знайшла того, хто віддав наказ. І щойно процес створення був завершений, його порталом викинуло на останнє місце перебування кривдника. А вшитий у нього артефакт миттєво нейтралізував усю магію навколо. У подруг не лишилося жодного шансу. Вони якраз сиділи в саду біля озера в замку Тауер до моменту, як прибула Міра. Марта й Ранет уже лежали пошматовані кігтями монстра. 

На щастя, Лора затрималась у батьків.

Як тільки монстр побачив свою ціль, він кинувся до неї. Вони завдали своїх ударів майже одночасно. Міра, використавши всю енергію віри, створила не магічну блискавку – такої потужності, яку тільки могла дозволити фізика цього світу. Процес був нешвидкий, але незворотній, тому монстр встиг завдати свого удару, вирвавши її серце. Міра вже не бачила, як потужний потік енергії спалив усе навколо – монстра й їхні тіла, – а вибухова хвиля вибила всі вікна в замку. Земля швидко віддалялася, Міру затягувало в темну діру високо над головою. Там була порожнеча. І Міра розуміла, що це кінець – повороту, як раніше, назад у цей світ не буде. От і прийшов кінець роду Тауер, – остання думка майнула в її свідомості, коли її затягнула чорна діра.