53

Дні минали швидко. Настав день ініціації. Подруги прокинулися раніше, не так, як минулого року. Хоч церемонія їм була не потрібна, але вони повинні бути присутніми на ній. А після неї їм нададуть прислугу, як заведено в академії. Залишилося двоє дівчат, яких ніхто не захотів брати, і це насторожувало подруг. І ось нарешті всіх студентів розподілили. Після виступу директора почали викликати студентів. Із новоприбулих сильних магів не виявили, що свідчило про занепад магії.

Після закінчення ініціації вийшов куратор групи й після привітання мовив:
— Лишилася ще одна справа, яка потребує вирішення. Студенти Мірандо, Ранет і Дано, тобто Марто, з вашими переродженнями вже й не знаєш, як звертатися. Ти була на факультеті травництва, але після повторного заміру сили тебе перевели на факультет магів. Так?
— Саме так. Я хотіла залишитися на факультеті травництва, але рівень моєї сили зріс, і згідно з правилами академії це стало неможливим.
— Тож до справи. Наказом директора номер 560 за вами буде закріплено двох слуг.

І кураторка групи злорадно посміхнулася:
— Це біженці з Темного континенту.

Навколо почувся шепіт і образи в бік темних. Тихі насмішки знатних над подругами, повні презирства. Подругам стало зрозуміло, чому ніхто не захотів їх собі в слуги. Тут розумних із Темного континенту ненавиділи, і контактувати з ними було ганебно. Отже, їх вирішили таким чином принизити. Але подругам було все одно. Вони судили про розумних не за походженням, а за поведінкою. Кураторка продовжила:
— Виходьте.

Від групи травниць відділилися дві постаті й повільно, боязко попрямували до кураторки.
— Це Аміра та Амалія. Вони допомагатимуть вам упродовж навчання.

Подруги впізнали своїх знайомих по тюрмі на Темному континенті. Але ні Аміра, ні Амалія, ані подруги не виказали свого знайомства. Лора взагалі не знала, як вони виглядають, хоча імена здалися їй знайомими.

— На цьому церемонію ініціації завершено, — мовив куратор. — Можете розійтися по кімнатах.

Міра покликала Амалію та Аміру, і разом вони вирушили до будинку. Зручно вмостившись на диванах у вітальні, подруги розпочали розмову.
— Ну, Аміро, розповідай, що з вами сталося, бо відтоді, як вас забрала богиня, ми нічого не знали, — мовила Ранет.
— Та нічого особливого. Я так зрозуміла, що перед тим, як нас забрати, у неї була розмова з представниками імперії. Нас відправили сюди, в академію, а Отаріо, як нам сказала богиня, служитиме у війську три роки. А ми, маючи невеликий дар, були зараховані на факультет травництва. Про вашу участь і пригоди ніхто не знає. Ви з Сенсою просто надали житло на прохання богині. А ми нащось потрібні їй у майбутньому.
— Зрозуміло. Я думаю, що тут, в академії, не варто виказувати, що ми знайомі. Кому треба, той і так у курсі. І ще: я так зрозуміла, вас поселили в гуртожитку академії. Знаючи ставлення інших до вас, ми хотіли б, щоб ви переїхали до нас у кімнату, де жила Шира. Їй тут без нас було сумно, і вона з’їхала в гуртожиток до своїх нових подруг. Поставимо ще одне ліжко — а так там усе гаразд. Якщо хтось вас ображатиме, звертайтеся до нас, не бійтеся.
— Міро, а що ми маємо робити як ваші слуги? Ми ніколи не були служницями, тож нічого про це не знаємо. Що скажете — те й робитимемо. Ми вдячні, що ви врятували нас. Якби не ви, нас би скоро не стало, ми б згинули в тій тюрмі.
— Ви нам нічим не зобов’язані. У нас була можливість — ми це зробили. Нам не потрібна прислуга. Тож учіться, відпочивайте, просто живіть щасливо, доки є можливість. А якщо нам щось буде потрібно, ми повідомимо. А зараз треба щось придумати з їжею і замовити ліжко. Ранет, сходи до завідувача складу. А ми тим часом приготуємо обід. Завтра в нас практика з викликання демонів.
— Сподіваюся, не так, як минулого року, — мовила Ранет, встаючи з дивана. — Добре, я пішла. Сподіваюся на смачний обід.
— Довго не затримуйся, бо від обіду нічого не залишиться.

Наступного дня подруги прийшли на заняття раніше, щоб устигнути допомогти зібрати речі Аміри та її сестри й не витрачати час після занять. Першою парою була практика. Усе пройшло не зовсім гладко для викладача. Пам’ятаючи минулий рік, Міра вирішила помститися, вловивши слушний момент. Викладач заборонив їм наближатися до кола виклику, тож вони спостерігали здаля. І коли через помилку тієї білявки, яка обговорювала Міру в перший день навчання, звинувативши їх у темних ритуалах і викраденні тіл розумних, виклик не вдався, Міра створила ілюзію того самого демона, якого випадково викликала торік. Той глянув на викладача суворим поглядом, показав на нього пальцем і провів ребром долоні по шиї. А потому по кімнаті пролунав голос:
— І ще раз мене потурбуєш — я заберу твою душу. О, бачу старих знайомих. Дівчата, привіт! Якщо хтось образить вас — скажіть мені, я розберуся.

І він зник. Викладач стояв блідий, ледь дихав, тримаючись за груди. А одногрупники злякано дивилися на Міру та її подруг. Спрацювала сигналізація на потужну магію, і до кімнати вбігли найсильніші викладачі кафедри на чолі з директором.
— Що тут у вас сталося? — він суворим поглядом оглянув присутніх і зупинився на Мірі.
— Я не винна.
— Розповідай, що цього разу трапилося.

Викладач уже трохи відійшов від шоку:
— Сам не розумію, що це було. Усе було добре, як раптом з’явився він — той самий демон, що й торік. Пригрозив, що забере душу, якщо я його ще раз потурбую. Привітався з Мірандою, Ранет, Даною та Лорою, пообіцяв покарати того, хто їх образить, і зник.
— Так, із сьогоднішнього дня жодних практичних занять із викликання демонів. Лише теорія. Кому буде потрібно — хай самі займаються після закінчення академії. А зараз усі вийдіть звідси. За пів години у вас історія, а далі лекції за розкладом. О, боги, як мені це все набридло.

Директор вийшов з аудиторії. Після обіду їх зібрала кураторка:
— Нам потрібно сьогодні вирішити одне питання. Я вже казала, що вам треба розбитися на групи по шестеро для проведення практичних — як із магії, так і бою на різній зброї. Іноді магія не діє, і доводиться захищатися зброєю.
— І дівчата теж будуть битися? — мовила білявка Рані.
— Так, це стосується всіх, незалежно від статі. Монстри не дивитимуться, хто перед ними. Ну, це вам розкажуть на заняттях з оборони. А зараз до справи. Я вчора просила старосту групи подати списки тих, хто вже знає, з ким хоче бути. У нас лишилося якраз шестеро: Ранет, Лора, Міра, Дана, а також Нора й Юара. Тож знайомитися до кінця навчання ви будете разом. Оцінка за залік ставитиметься за середнім результатом усіх членів групи. Наприкінці навчання буде розподіл. Кращих учнів направлять на престижніші місця.