46

Першою порушила тишу Ранет.

— Так тяжкі були часи, але ми все-таки перемогли й відбудували країну. — Так було тяжко. Та ми вистояли. А там більше немає пісень? До речі, як до тебе звертатися? Називати твій серійний номер якось незручно.

— Для мене немає різниці, як назвеш мене, так і буде. Називай, як тобі зручно, Міро.

— Тоді будеш... — Міра задумалась на хвилинку. — Кайро.

— Добре. Я тут перевірила всі системи — у нормі. Можемо вилітати хоч зараз.

— Зараз не потрібно. У нас лишилися ще справи тут, у місті. Ще потрібні речі та продукти харчування. Подруги, нам пора скоро в Сенси весілля, потрібно знайти подарунок. Підготувати сукні — не підемо ж ми в плащах для подорожей. Гостей буде мало, можливо, приїдуть Лора й Шира. Та й деякі родичі Сенси. Кайро, ми пішли, а ти закрий за нами шлюз і чекай на подальші розпорядження.

Решту днів до весілля вони бігали по крамницях і швейних майстернях. І ось настав час весілля. Опівночі вони зібралися в храмі богині Вітаморс. Головний жрець розпочав церемонію.

— Дорогі гості, ми зібралися в цьому храмі, щоб поєднати навіки закохані серця. Нехай наша богиня буде милосердна й дарує довге життя цій парі, а не смерть.

Раптом по приміщенню храму повіяв легенький прохолодний вітерець. Пролунав гучний розряд, спалах блискавки, і біля вівтаря постала постать богині Вітаморс. Усі завмерли від подиву. Жрець злякано завмер на місці, широко витріщивши очі й роззявивши рота. За мить він прийшов до тями й мовив:

— О наша захиснице й володарко, що спонукало вас явитися нам на очі?

Вітаморс оглянулась, поморщилась і, не зважаючи на жерця, мовила:

— І тут спотворили мій образ. Давно вже не являлась своїм послідовникам. Уже забули, як я виглядаю насправді. — Потім оглянула молодят. — Ви все-таки наважились поєднати свої долі. Цікава пара. Я благословляю вас на довге життя. І рада, що рід правителів вампірів не перерветься. У мене на вас великі плани. Та це не скоро, насолоджуйтесь життям. Дякую, що ви виконали завдання, яке я вам дала, навіть з перевиконанням. — Богиня посміхнулась. — Через деякі обставини я не змогла вам віддячити. Тож за мною боржок. Ну, не буду вам заважати.

І знову пролунав звук розряду блискавки, запахло озоном, і богиня щезла.

— І що це було? — прошепотів хтось із гостей.

— Сама богиня з’явилась, а наша Сенса не така проста, як ми думали.

— А може, то через юнака? Я таких не бачила.

— Ану тихо! — крикнув жрець. — Вдома попліткуєте, а не в храмі. На цьому церемонію завершую: після благословення самої Вітаморс мої дії не мають сенсу. Привітайте нову сім’ю.

Потім відбулося невелике застілля в будинку Сенси. Міра з подругами через три дні після весілля вирушили до рятувального човника, лишивши молодих насолоджуватись життям. Речі були зібрані й завантажені — більше робити було нічого.Подруги зібралися на човнику.

— Ну що, начебто все нормально, речі зібрані, займаємо свої місця — і вперед, — мовила Ранет.

— Так хто буде капітаном? — запитала Марта.

— Я думаю, Ранет. Вона більше часу мала справу з космосом, на біочипі є вся інформація. Я краще розбираюся в магії. Тож Ранет, командуй.

— Ну, раз так, тоді, Кайро, підготуй човник до вильоту. Карту і місце призначення я щойно завантажила.

— Так, капітан Ранет. — Корабель завібрував і відірвався від поверхні. На оглядовому екрані замелькали різні краєвиди, човник набирав швидкості. Десь за півтори години він завис над велетенським островом, повністю вкритим зеленим килимом дерев. Сам острів був горбистий. По центру острова, на високому пагорбі, був великий кратер.

— Так, ми на місці, капітан Ранет. Які будуть розпорядження?

— Проскануй місцевість, якщо це можливо.

— Добре, зачекайте кілька хвилин, я маю обмежені можливості. Проведу сканування. — За кілька хвилин Кайра мовила:

— Виявлено невідомі форми життя, а також безліч руїн населених пунктів. За характером будівель їх збудували здебільшого люди. Також виявлено порожнини техногенного походження. Більше сказати не можу — недостатньо потужностей. Площа острова — близько 11 тисяч квадратних кілометрів.

— А де найбільш уцілілі поселення?

— Є два найбільш уцілілих. У центрі острова, але там немає місця для посадки. Є лише місце на побережжі. До руїн другого доведеться йти пішки. Десь п’ять-шість днів. Спробую побудувати оптимальний маршрут на основі сканування. Іншого шляху немає — ви ж літати не вмієте, щоб десантуватися, а парашутів ми не маємо.

— Чому не можемо? Якраз можемо — скористаємося заклинанням левітації, — мовила Марта. — Ми в магічному світі.

— Думаю, у вас нічого не вийде. Тут відсутня та субстанція, яку ви називаєте магією. І, гадаю, причиною цього є кратер. У моїй пам’яті є відомості, що вашу так звану магію виробляють спеціальні пристрої, і кратер з’явився через його вибух кілька тисяч років тому. — Міра швидко вийшла в ефір; подекуди виднілися окремі згустки магії. Повернувшись за мить, вона мовила:

— Так, магії тут немає. Кайра має рацію. Тепер я не знаю, чи потрібен нам взагалі цей острів. Користатися заклинанням Відновлення ми не зможемо, як розраховували спочатку. Можливо, нових темних друзів ми повернемо просто на континент, у якесь тихе поселення. А врятованих з Місяця прилаштуємо десь серед людей.

— Думаю, для початку потрібно оглянути поселення й використати його як тимчасову базу. До того ж, якщо немає магії, то й темні маги не зможуть сюди проникнути.

— Ти маєш рацію, Ранет. Тоді вирушимо завтра, а сьогодні зберемо речі.