45

Наступного дня першою прокинулась Міра. Вона тихо пішла до свого схрону, забрала кристал зі штучним інтелектом, який колись зробив її земний батько. Поклала непотрібні на той час деякі речі, подаровані богинями. Довго думала, чи брати меч-артефакт, подарований батьком Ранет, і вирішила поки що лишити його в схроні. Незабаром прокинулись і решта друзів та їхніх знайомих із Темного континенту. Усі зібрались у їдальні на сніданок. Останніми до них приєдналися Сенса й Дерик.

До кімнати зайшла служниця — майже сонна, і їй, за мірками вампірів, аж до пізна довелося готувати.

— Шановне панство, готове до прийому їжі? Мені давати команду, щоб перенесли страви?
— Так, хай за п’ятнадцять хвилин приносять. Я і Дерик хочемо зробити заяву. Учора ми вирішили одружитися і запрошуємо вас на весілля через місяць. Воно буде таємне, в храмі богині Вітаморс. Запрошені будуть лише надійні друзі та члени гнізда.

Друзі почали вітати молодих із днем заручин.

— А де твоя мама? — схаменулась Міра.

— Прийшов лист від Вежі з наказом надати термінову допомогу магам у боротьбі з якоюсь нежиттю в сусідньому баронстві. І як випускниця Академії магії, вона повинна відпрацьовувати щонайменше тридцять днів на рік, допомагаючи імперії в боротьбі з різноманітними магічними загрозами. Імператор видав наказ через десять днів після нашого зникнення. Ну, він поки що з нами ніяк не пов’язаний. А от як закінчимо академію...

Розмову перервали слуги, які принесли сніданок. Поснідавши, Міра, Сенса, Дерик, Марта й Ранет зібрались у кімнаті Міри.

— Ну, які плани у вас? — поцікавилась Сенса.
— Для початку потрібно оглянути рятувальний човник. Потім вирушимо на острів, про який говорила твоя мама. Потрібно підготувати якийсь необхідний мінімум для врятованих людей — не повеземо ж ми їх на голий острів. Їм має бути де жити і що їсти. Якщо продукти можуть бути власного виробництва з моїх родових земель, то з житлом треба буде щось придумати.
— У мене є одна божевільна й незаконна ідея, — з усмішкою мовила Сенса.
— Ну, давай розповідай! Тільки мене насторожує слово «незаконна». Востаннє ми опинились бозна-де, коли полізли, куди не слід.
— О, ми стали обачнішими, — розсміялась Сенса. — Та нічого такого небезпечного. Просто повторимо те, що робили раніше. Я маю на увазі заклинання Відновлення.
— А це непогана ідея: знайти якісь руїни й відновити їх.
— Саме так. Але є обмеження: річ має бути на сімдесят відсотків цілою. Не можна взяти один камінь або цеглину й відновити споруду. А це буде нелегко. І ще хочу повідомити, що я не зможу вирушити з вами в подорож. Я повинна приглянути за будинком і справами за відсутності мами, занятися  підготовкою до весілля. Та й Дерик не хоче мене, вагітну, відпускати — боїться.

Дерик обняв Сенсу й мовив:
— Вибачайте, подруги, але такі подорожі небезпечні, і я не хочу її втратити. Усе одно вона не тямить на ваших кораблях — допомогти вам не зможе. А от допомогти із заготівлею продуктів для майбутнього поселення — це буде їй під силу.
— Ну от бачите те, що я вчора казала? Тепер, дізнавшись про мою вагітність, мене зайвий раз оберігають — і мама, і Дерик.
— Не ображайся, але вони праві. Космос і небезпечні руїни — не місце для майбутніх мам. От як ми все облаштуємо, тоді й переїдете. Тут вам небезпечно: якщо Темний орден чи влада дізнаються, то будуть великі неприємності.
— Я думала, ви мене підтримаєте, а ви тієї самої думки, що й мама з Дериком.
— Так, бо любимо й переживаємо за тебе, — мовила Ранет. — Та й ми не скоро вирушимо в подорож. Як казала Міра, треба оглянути рятувальний човник, підготувати необхідні речі. Та й відпочити не завадить після таких пригод.
— Так, Ранет має рацію. Зараз ми займемося підготовкою, а вже після твого весілля вирушимо в подорож. І ми хотіли б оглянути твоє місто, Сенсо. Минулих разів нам це не вдалося. Проведеш екскурсію?
— Із задоволенням, але є кілька «але».
— І що цього разу? — здивовано запитала Марта.
— Дерику не можна в місто. І ми — вампіри, тому все буде зачинене вдень. Краще прогуляємось уночі. А щодо нічного зору — щось вигадаєте, ви ж маги. Сьогодні, казала мама, прибула співачка Руслана — на площі буде її виступ. Вона їздить імперією й збирає кошти на благодійність. На що саме — я не знаю. Тому зараз раджу відпочити, а опівночі підемо на концерт.

Настав вечір. Подруги зібралися на прогулянку. Особливо їм сподобався спів приїжджої співачки — такого виконання й голосу вони ніколи не чули. Гуляючи містом і розглядаючи різні скульптури, вишукані фонтани, стародавні будинки з витонченою ліпниною, вони й не помітили, як настав ранок, і місцеві розійшлися по своїх оселях. Вулиці майже спорожніли. Друзі, підкравшись у затишній маленькій таверні, також вирушили додому.

Минув тиждень, і нарешті подруги вирішили зайнятися підготовкою до подорожі. Опівдні, коли місцеві бачили вже не перший сон, Міра, Ранет і Марта вирушили до місця посадки. Сенса лишилась вдома — потрібно було порахувати, скільки податку доведеться сплатити до міської скарбниці за попередній місяць, а також домовитися зі жрицями богині Вітаморс щодо весілля.

Переконавшись, що за ними ніхто не спостерігає, вони вирушили до корабля. Усе було в нормі. Піднявшись на борт, Міра дістала футляр із кристалом ШІ й вставила його в спеціальний роз’єм на панелі керування. Спочатку нічого не відбувалося, Міра почала переживати, що щось пішло не так. Але незабаром із динаміка пролунав голос:

— Знову мене кудись випхнули. Ну, хоч цього разу не на корабель, який має розлетітися на шматки. Знайомі обличчя! Оце ви, таки вижили після аварійного приземлення?
— Так, було нелегко, але ми все ж уціліли. І щоб таке не повторилося, краще проведи діагностику цього космічного човника.
— Добре, зараз займусь. Це забере кілька хвилин. Треба дещо підлаштувати під себе, зламати деякі коди й вимкнути таймер самознищення.
— Що? Яке ще самознищення? Про що ти? — злякано мовила Міра.
— Ну, це вам має бути видніше — ви ж мене сюди перенесли. Тут стоїть програма: якщо вставити неоригінальний кристал, то вмикається програма самознищення.