27

Прибувши до замку Тауер, вони виявили, що там дещо змінилося. Батьки Лори попрацювали неабияк і перетворили замок на готель, зберігши архітектурну цілісність. І кожен міг винайняти кімнати залежно від статку — від простих до найрозкішніших. Сам замок був поділений на зони відпочинку так, щоб гості з різними фінансовими можливостями не заважали відпочивати один одному. Міру та її друзів зустрів слуга.

— Доброго дня, ми раді, що ви завітали до нас у знаменитий замок Тауер. Я певен, що ви не пошкодуєте, відвідавши нас. У нас ви можете замовити найвишуканіші страви й відпочити. Бажаєте зняти кімнати?

— Кімната на другому поверсі, третя зліва, вільна? — запитала Міра.

— Вибачте, але кімнати в лівому крилі замку не здаються. Кімната, про яку ви згадали, залишена для графині Міранди. Але в нас є кімнати не гірші за неї.

— Взагалі-то своє керівництво треба знати. Я і є Міранда Тауер. І я хочу, щоб підготували мою кімнату й кімнати для моїх подруг, а пізніше принесли вечерю до кімнат. Не забудь принести склянку свіжої телячої крові для моєї подруги Сенси, бо вона вип'є твою. — Сенса широко посміхнулася, і слуга зблід, побачивши два гострі ікла.

— Усе буде виконано. Прошу за мною, графине. Усе буде зроблено за кілька хвилин. — Зайшовши до замку, він запропонував сісти в холі, а сам пішов віддавати накази.

— Знаєш, Міро, я тут подумала: мабуть, залишуся тут із батьками. Я так рідко з ними бачуся, та й вампіри нас, ельфів, не дуже люблять.

— Тут ти, Лоро, помиляєшся: ми дуже любимо ельфів, — усміхнувшись, мовила Сенса.

— Ага, ми у вас — найсмачніший делікатес.

— Тут ти вгадала. На жаль, і досі трапляються любителі полювання на свіжу кров. Хоча за це законом передбачена смертна кара. Тож без супроводу краще не розгулювати нашими землями.

— Ну, коли Лора лишається, то й я провідаю свою зграю, — мовила перевертниця. — Я зі своїми також давно не бачилася.

— А я поїду з вами, — мовила Марта. — Удома я не дуже потрібна, а лишатися тут, у замку, не хочу: досить неприємні спогади в мене пов'язані з ним. А ти, Ранет?

— А я куди ви, туди й я.

Тут підійшла служниця й повідомила, що кімнати готові. Зайшовши до кімнати, Міра ніби знову потрапила в дитинство, потім пригадався напад на неї в цій кімнаті. І їй стало неприємно на душі. Вона вийшла з кімнати, зрозумівши, що там не хоче жити, знайшла слугу й попросила знайти іншу кімнату та перенести її речі. Вечір вони провели кожен у своїй кімнаті. А наступного дня приїхала Єлеонора, і вони всі вирушили оглядати спочатку замок, а потім уже наступного дня разом з охороною — навколишні землі графства Тауер та сусіднього графства Єлеонори.

У селах також відбулися зміни: стали помітні сліди ремонту, з'явилися нові будинки замість старих. Щоправда, люди, як і колись, намагалися поховатися по домівках, дізнавшись, що до них завітала колись мертва Міранда зі своєю подругою вампірицею. Їхня прогулянка розтяглася на півтора тижня. Повернувшись до замку й ще трохи відпочивши після подорожі графством, Міра, Ранет, Марта і Сенса вирушили в подорож у край вампірів, до рідного міста Сенси.

Не встигли вони виїхати за межі володінь замку, як розпочався дощ. Незабаром дорога стала ледь проїзною, коні швидко втомлювалися, і доводилося робити часті зупинки. Ночували в наметах обіч дороги, а коли була можливість — зупинялися в готелях. Дорога на батьківщину зайняла більше часу, ніж планувалося. Містечко зустріло їх пусткою, бо була дванадцята година дня. Мешканці міцно спали. Склавши речі біля будинку Сенси, вони розрахувалися з перевізником та охороною, яка не хотіла лишатися в містечку вампірів. Подруги попрямували до будинку. Як помітила Міра, тут нічого не змінилося відтоді, як вона була тут.

— Дома хто є? — крикнула Сенса. Незабаром почулися кроки й голос мами Сенси:

— Хто тут серед дня не дає спати? — Незабаром двері відчинилися, і з'явилася заспана господиня. Побачивши доньку, вона кинулася її обіймати.

— Донечко, як я рада! Як давно ми не бачилися! А ти надовго?

— Думаю, до осені. Нас залишили на повторний курс, бо ми багато пропустили. Тож я встигну тобі набриднути.

— Таке скажеш! А це з тобою Міра, Ранет, а ось третю дівчину я щось не пригадую.

— Це Марта.

— Марта? — здивувалася мама Сенси. — Так вона ж ніби загинула біля замку Тауер.

— Тут дуже довга й заплутана історія, пов'язана з давньою магією. Недавно й мене вважали мертвою, а, як бачиш, жива й здорова.

— То був просто жах, коли мені повідомили з Академії про твою загибель.

— Мамо, давай залишимо те в минулому. Я зараз тут, і все гаразд. — І вона міцно обняла її.

— Арнедо, вставай, у нас гості, треба підготувати кімнати! — крикнула мама Сенси. Із сусідньої кімнати долинуло бурмотіння:

— І кого це принесло серед білого дня? Нормальні вампіри в такий час сплять.

— Ти мені тут помовчи! Не подобається робота в мене — знайду іншу робітницю. — Незабаром із сусідньої кімнати з'явилася заспана молода вампіриця:

— Ну й що потрібно? Чого розбудили? — мовила вона.

— Ти мені не «нукай»! Ти в мене на роботі, а не я в тебе. Приготуй краще кімнати для моєї доньки та її друзів. Швидше впораєшся — швидше відпочинеш. Тільки швидше не означає «абияк відбути чергу». А вам краще пройти зараз на кухню. Не думаю, що дорожні перекуси вам уже набридли. Я вас нагодую смачненьким. А тим часом будуть готові ваші кімнати. А як відпочинете, чекаю розповіді про ваші пригоди в Академії магії.

І подруги Сенси вирушили на кухню. Як і було обіцяно, усе було дуже смачно. Ситими й задоволеними вони розійшлися по своїх кімнатах. Прокинулися вони пізно, але мешканці міцно спали, бо для вампірів це була ніч. Сенса прокинулася разом із подругами, бо давно перейшла на денний режим. Поснідавши заздалегідь приготованим мамою Сенси сніданком, Сенса запропонувала прогулятися за містом, оскільки, крім охорони, всі міцно спали, а сидіти вдома також не варто, коли надворі така чудова погода.