26

Коли вона повернулася в реальність, виявилося, що вона з друзями стоїть у центрі якоїсь зали. Навколо перелякані люди в дорогому одязі. А перед нею, за метр, розмістилися двоє чоловіків і жінка-ельфійка. На обох — корони. Поряд варта наставила на неї та її друзів списи. Вона пригадала, що портал відчиняється в королівському палаці. Отже, перед ними король і королева.

— Ваша Величносте, перепрошую за вторгнення, просто так сталося, що ваш замок збудований на виході з порталу з іншого виміру реальності, куди ми з друзями випадково потрапили — проторохтіла вона. А Величносте лише кліпав очима й не міг вимовити ані слова від несподіванки. Охорона чекала наказу. Першою прийшла до тями королева. Вона впізнала племінницю Лору.
— Лоро, ти? Але ж ви загинули три місяці тому?
— Лора стояла й не могла нічого зрозуміти. Щойно вона стояла перед ангелом і демоном, яскравий спалах — і ось перед нею вже король і її тітка.
— То хто ви такі й як потрапили в мій палац? — крикнув король, прийшовши до тями.
— Я Міранда Тауер, а також колишня принцеса Лора, Ренет Сенса... — її перебила королева.
— То справді ви? Яка радість! Усі вважали вас мертвими.
Зала зашуміла, звідусіль почулися тихі шепоти. А королева продовжувала:
— Справжнє чудо! Яка радість! Потрібно негайно повідомити Елеонору й матір Сенси, що їхні діти живі. Елеонора з чоловіком має скоро прибути, щоб засвідчити свій графський статус, а матері Сенси повідомлять — я дам розпорядження. Охороно, сховайте зброю, це свої. А ти, значить, Мірандо Тауер, ти вчасно прибула. Все розповіси згодом.  Тож я вас представлю. Ми зібралися тут, щоб засвідчити й прийняти нових графів за правом крові. Щойно завітали до нас графиня Міранда Тауер та графиня Лора Безсмертна зі своїми друзями, які вважалися мертвими вже місяців зо три. На знак визнання їхньої належності до графського роду вручити корони й стяги з гербами їхнього роду.

До зали зайшли слуги й на червоному оксамиті занесли дві золоті корони, оздоблені дорогоцінним камінням. Такі корони були в багатьох присутніх. І на кожній короні був невеликий герб роду.

— Мірандо, Лоро, носіть їх із гордістю й ніколи не знеславте свій графський рід.

До кімнати занесли родові стяги й вручили їх Міранді та Лорі. Король тихо шепнув дружині:
— Як добре, що я не встиг скасувати замовлення ювеліру.
— Прошу привітати нових графинь.

Пролунали оплески.

— Мірандо, Лоро, зі своїми друзями займіть місце праворуч серед гостей. Відтепер на всіх офіційних заходах ви маєте стояти праворуч. Корону можна знімати лише перед сном, купанням, серед друзів і на території свого замку. Відсутність корони без поважної причини вважається ганьбою для роду. Коли потрібно одягнути головний убір, на ньому розміщується герб роду й знак належності до герцогського роду — корона в мініатюрі. Герб і знак замовите самі. Корона й знак належності до герцогського роду зачаровуються від крадіжки, псування й загублення під час їхнього виготовлення.

Ранет захвилювалася, не знаючи, що їм робити. Помітивши це, королева мовила:
— Друзі герцогинь можуть приєднатися до них, ставши поряд.

Не встигли вони стати на вказані їм місця, як до зали прибули батьки Лори. Завидівши доньку, вони ледве втрималися, щоб не кинутися до неї. Натомість вони витримали всі правила протоколу й лише після закінчення церемонії представлення королю змогли підійти до доньки. Міра серед гостей короля впізнала знайомі обличчя тих, хто запхав її до піктограми. Ті боязко поглядали на неї. Міра насупилася й ніби випадково провела ребром долоні по шиї. Послання дійшло до адресатів, і ті миттю сховалися в натовпі подалі від біди. Від чого на обличчі Міри з'явилася посмішка.

Після закінчення прийому до Лори та її друзів підійшов слуга й покликав їх пройти за ним до гостьової кімнати, де на них чекав директор Академії магії. Забачивши їх, директор із радісною усмішкою промовив:
— Який я радий вас бачити! Ми вже думали, що вас розірвали демони. Сідайте й розповідайте, що з вами сталося, де ви весь час були й як опинилися в залі прийомів.

Міра зітхнула й почала розповідь. Директор уважно слухав, лише іноді ставив запитання, уточнюючи деякі моменти розповіді.
— Те, що ти розповіла, — цінне знання. Я радий, що ви лишилися живими. Але виникла проблема: ви пропустили багато занять. Оскільки пропуски сталися не з вашої вини, то відраховувати вас з Академії магії й відправляти на охорону державного кордону як міру покарання ми не будемо. Але ми змушені залишити вас на повторний курс. За вами лишаються ваші кімнати в будинку й вільний доступ до Академії магії.

Міра та її подруги тяжко зітхнули.
— І що нам тепер робити?
— Не знаю, робіть що хочете. До речі, на вас у будинку Академії чекає сюрприз. А мені час повертатися до справ Академії й оформлення документів за вашою справою.

Він ляснув у долоні й зник. А Міра та її друзі розгублено кліпали очима, не знаючи, що робити далі.
— Думаю, нам доведеться повернутися до замку Тауер. Там буде чим зайнятися. А спершу навідаємося до Академії, довідаємося, що за сюрприз, і заберемо деякі наші речі.
— Ти маєш рацію — мовила Ранет.
— А я запрошую вас до себе в гості, я давно не була вдома — мовила Сенса. — Спочатку приїдемо до Академії, потім заскочимо в гості до замку Міранди, а звідти до мене.
— Непогано придумано, Сенсо. А ви що думаєте? — мовила Ранет. — А далі життя покаже.
Решта також погодилася з планом Сенси.

Раптом двері відчинилися, і на порозі з'явився знайомий слуга. Він промовив:
— Королева бажає бачити свою племінницю Лору та її друзів у королівській їдальні. Прошу пройти за мною, я проведу вас.

Друзі вирушили за слугою довгими, слабко освітленими коридорами та безліччю сходів, які вели вниз. Що здивувало Міру. Лора побачила на обличчі подруги збентеження й пояснила, що основна частина палацу міститься глибоко під землею. Де королівська родина може довго тримати оборону в разі захоплення міста ворогом і керувати військами на території королівства за допомогою амулетів зв'язку. Вхід блокується, а шахта заливається водою з річки.