25

Коли пішли гості, їм довго довелося пояснювати, що сталося. А наступного дня вирушили в дорогу до Академії. Проїжджаючи через Торен, вона помітила, що село ніби вимерло: усі розбіглися, дізнавшись, що їхня хазяйка наближається. Вони думали, що вона упир, і до смерті боялися її. Вони виїхали за село, де влаштувалися на обід. Провівши там дві години, вони вирушили далі. Їм вдалося дістатися до замку Тауєр пізно ввечері. Небо затягнули важкі хмари, й почав накрапати дощ. Вони вкрилися в замку на ніч. Міра згадала Марту, яка загинула неподалік замку, і настрій зовсім пропав. Вона вирішила не йти в свою кімнату, щоб не ворушити затихлі душевні рани. Ніч минула без пригод. Надворі погода зовсім сказилася: дощ лив як із відра, ревів ураганний вітер, і без кінця спалахували блискавки, осяюючи небо. Від грому бряжчали шибки вікон. Дорога розкисла, що зменшило швидкість, тому їм вдалося прибути до Академії магії пізніше, ніж вони розраховували. Відпочивши, вони пішли на заняття. На них поглядали неприязно: до учнів уже дійшли новини, що Лора більше не принцеса, і це тішило її недругів. А сама Лора та її подруги не зважали на це й чекали тієї миті, коли їхні вороги дізнаються, хто така Міра насправді. Керівництво Академії вирішило сповістити всіх лише після того, як Міранда постане перед королем. Розпочалося заняття з магії, і до аудиторії зайшов викладач Снроф — маг третього рангу, який спеціалізувався на демонології.

— Отже, мене звати Снорф, і я сьогодні покажу, як потрібно викликати дрібних бісів і примушувати їх служити. Перша пара в нас має бути теорія. Ви прочитаєте вдома все: класифікацію тощо, а ми почнемо з практики. Для цього спустимося в підвальну частину Академії, в аудиторію номер 13. Ходімо, я все вам покажу.

Дійшовши до аудиторії, викладач Снорф зупинив учнів перед дверима.

— Перш ніж ми приступимо до роботи, хочу попередити. Доки не пройдете повний курс, за межами академії без мене або іншого викладача виклик духів та інших істот карається ув’язненням, а в тяжких випадках — позбавленням дару магії. Під час виклику суворо дотримуйтеся правил: кожна деталь піктограми має бути ідеальною, а заклинання відтворено точно. Для виклику потрібна жертва — якась жива істота. Чим вона більша, тим вищим буде ранг викликаного. Тієї ж ефективності можна досягти кількістю жертв. Сьогодні ми скористаємося кроликом і викличемо дрібного демона для передачі повідомлення. Цим користуються дуже рідко, але бувають випадки, коли іншого способу сповістити важливу новину немає. Деякі маги рятувалися, спіймавши у в'язниці пацюків, і відсилали звістку, де їх тримають. Щоправда, тепер вороги цього не допустять: у в'язницях встановлюють захисні амулети та знаки. Нумо тепер розпочнемо роботу.

Він зняв з пояса великий ключ і зі скрипом відчинив двері. Попереду аудиторії розмістилася піктограма. Викладач розставив учнів навколо й почав розповідати, що до чого.

— Отже, ви перед собою бачите класичну піктограму призову. Спочатку призов проведу я, а потім ви згідно зі списком. Там у клітках підготовлені жертви. Нумо розпочнемо. Амандею, подай мені одну з них, а ви спостерігайте, що я роблю. Завтра на великих аркушах ви повинні намалювати піктограму призову й здати мені на перевірку.

Викладач узяв тварину, зайшов у центр піктограми, дістав із піхов на поясі гострого ножа, перерізав горло, кинув агонізуюче тільце в центрі, вибіг із піктограми й промовив: «Арне генор без анор». Міра вийшла в ефір і тихо спостерігала. Вона побачила, як після слів викладача від тільця тварини від’єднався клубок енергії життя, тварина померла, а енергія ввібралася в піктограму призову й розподілилася силовими лініями. За кілька хвилин над піктограмою утворився ніби туман. Їй стало страшно, і вона повернулася в нормальний стан. І тут з'явилася істота, схожа на мавпочку, тільки з ріжками й хвостиком. Вона запищала, зло глянула на натовп людей, спробувала напасти, але вдарилася в невидиму стіну. Потім заспокоїлася й противним писклявим голосом мовила:

— Що вам потрібно від мене, гади? Я вам пригадаю! Ану відпустіть мене!

— Я відпущу тебе, якщо ти виконаєш моє доручення: передай послання магові Арнору, що заняття з призову розпочалися, і передай мені відповідь.

Істота заричала, а потім завмерла, а очі стали скляними й дивилися ніби вдалину. За хвилину погляд став осмисленим, і істота промовила:

— Арнор просив передати, що можете присилати й інших — він готовий. А тепер відпустіть! — вимагала істота.

Викладач промовив:

— Гаразд. «Арн іб гор». — І істота зникла. — Отже, ви бачили, що потрібно робити. Ви спитаєте, як демон передав послання, адже він був тут. Вони проектують себе в будь-яку частину планети й можуть говорити, бачити й чути, лишаючись на місці, а закляття не дає їм змоги збрехати або змінити суть повідомлення. Їх можна посилати як шпигунів, але є амулети й знаки, які їх не пропустять, куди не треба. Після того як демон стане непотрібним, його відпускають. Ну що ж, розпочнімо. Амандею, ти перший. Головне — швидко покинути піктограму й встигнути промовити слова, доки тварина не померла.

— А куди поділася тушка жертви? — запитав Амандей.

— Більшість демонів забирають жертву з собою. Бери клітку й починай. Можна відправити повідомлення кому забажаєте. А якщо не маєте кому, то шліть демона до мага Арнора — викладача з магічних істот і розумних рас. Ми з ним домовилися. Не гайте часу.

Амандей узяв клітку й провів ритуал, як це робив викладач. З'явилася та сама істота, що й першого разу, але не з сірою, а з чорною шерстю.

— Передай колишній принцесі Лорі, що вона дурепа.

І тут перед Лорою миттю постала копія істоти, злегка прозора. Лора від несподіванки скрикнула й відскочила. А копія промовила:

— Мене просили передати, що ти дурепа.

Копія зникла. Усі зареготали, крім її друзів.

— Сам дурень! — буркнула вона.

— Додам, — мовив викладач, — якщо хочете почути відповідь, то повинні сказати демонові про це. Один демон — одне повідомлення. Для наступного викликайте інших. Можете викликати того самого, але правди не отримаєте, і чи адресат отримав послання, чи демон збрехав — ви не дізнаєтеся. А тепер відпускай. Наступна буде Міра. А ти отримуєш сьогодні відмінну оцінку. Ну, Міро, давай.