23

Болю вона не відчувала, крові також не було. І тут у голові ніби щось клацнуло. Вона схопила стрілу й вирвала її. Потім вийняла з-за пазухи невеличку книжку, в якій був дірка від стріли. Усі з полегшенням зітхнули. Міра підійшла до Марти й погладила по волоссю. Усі плакали. Першою мовила Міра:

— Ну як так сталося? Чому так швидко померла? Рана нібито не страшна. Хороший маг такі поранення лікує.

— Просто стріла отруєна страшною отрутою: достатньо невеликої подряпини — і смерть, а тут стріла наскрізь, — мовила Лора. — Я ледве встигла. І Лора дістала знайомий Мірі камінь у золотій оправі; ланцюжок був розірваний. А камінь був червоний, що свідчило: душа в ньому. Лора пильно глянула на Міру, ніби говорячи: «Мовчи, я потім усе поясню». І мовила:

— Марто, ти мені була справжньою подругою. Це тобі мій посмертний подарунок. До побачення. Вона надягла на шию Марти камінь душі, зв'язавши кінчики ланцюжка.

— Міро, ти знала про напад? — запитала Ранет. Усі здивовано подивилися на неї.

— Так. Я сьогодні в кабінеті батьків знайшла попередження, що мене можуть убити.

— І ти мовчала? — з докором промовила Ранет. — Через тебе загинула Марта.

— Я боялася, що ви кинетеся мене рятувати й загинете. А так померти мала тільки я. А вийшло, як я й боялася. Зі мною бути небезпечно для життя, тому хто хоче, може мене покинути — я не буду таїти образи. Ранет стало соромно за свої слова. Міра хотіла померти, аби тільки вберегти їх. А вона звинуватила її в смерті Марти. Їй і так тяжче за всіх. Адже вона сама себе звинувачує в смерті.

— Вибач, я... — і вона розплакалася. Міра підійшла й обняла подругу.

— Не плач, я все розумію. Вона в кращому світі. Лора зробила те, що колись для неї зробила її мати Єлеонора. У подруги з'явився шанс розпочати все спочатку. От тільки куди занесе душу ельфійська магія? Можливо, знову на Землю.

— Я думаю, що потрібно мерщій у табір, доки вбивці не повернулися, щоб завершити справу, — мовила Сенса.

— Вони не повернуться.

— Чому ти так думаєш, Міро?

— Зараз вони на сто відсотків упевнені, що я мертва. Після влучання стріли з отрутою не виживають. Якби вони не були впевнені, не втекли б у портал так швидко. А от коли дійдуть чутки, що я жива, — от здивуються.

— Швидко ж вони дізналися, що Міранда воскресла. Не так багато знає про її воскресіння: або в таборі, а можливо, й серед людей імператора, — мовила Лора. — Є шпигун.

— Тоді скоро темні дізнаються про невдачу, потрібно чекати повторного нападу, — мовила Сенса. — Усе, думаю, пора в табір. Я візьму Марту. Серед вас я найсильніша. З цими словами вона обережно взяла тіло Марти на руки, мов пір'їну, і понесла до табору, а за нею пішли й решта друзів.

Першою їх зустріла Єлеонора. Вона хотіла послати гінця за ними: прибув імператор, щоб вручити папери й необхідні регалії графині Міранді та родині Єлеонори. Вона вже хотіла насварити їх, як побачила, що Сенса несе тіло одної зі своїх подруг. Надворі вже сутеніло, і зразу не можна було розгледіти, кого саме настигла біда. Єлеонора щосили кинулася їм на поміч. А в голові виникла егоїстична думка: «Тільки не Лора». Коли підбігла ближче, то побачила, що з донькою все гаразд, а на руках Сенса тримає Марту, у животі якої чорна стріла.

— Лікаря-мага сюди! Тут поранена! — закричала вона. Якби не нашийник, вона впоралася б легко й сама.

— Мамо, вона мертва. Лікар їй уже не допоможе, — і Лора знову розплакалася.

— Як мертва? Чому ви нікого не покликали? І що сталося?

— На нас напали з Ліги темних сил. Стріла отруєна отрутою Аноли. Ми не встигли нікого покликати. Вони хотіли вбити Міранду, а Марта закрила її собою. Урятувала їй життя від першої стріли.

— Аноли? Тоді справді в бідолахи не було шансів. Стривай, ти говориш: від першої стріли? А що була й друга? — Вона з жахом глянула на Міру, шукаючи місце поранення.

— Усе обійшлося. Стріла влучила в книгу в Міри за пазухою й застрягла в ній, не завдавши шкоди. А бандити подумали, що зробили свою справу, й утекли в портал.

— Слава богам, а я вже подумала найстрашніше. — І тут її зір упав на кулон на шиї Марти. Вона пильно подивилася на доньку. Лора все зрозуміла й лише знизала плечима.

Вони за розмовою не помітили, що імператор давно примчав, щоб надати допомогу, але зрозумів, що вона вже непотрібна, і просто стояв і слухав розповідь Лори. Потім він мовив:

— Оце ж темні знову взялися за своє. — Тільки тоді його помітили.

— Ваша величність, тут у нас сталася біда, — мовила Єлеонора.

— Я все чув, і мені шкода. Отже, серед нас є зрадник: або у вашому таборі, або кріт завівся серед моїх. Ми його знайдемо. В імперії стало неспокійно: хтось бунтує народи, з'явилися радикальні підпільні групи. Але я наведу порядок. Думаю, це не обійшлося без втручання так званого Темного імператора: з'явився новий радник. Гадаю, без нього не обійшлося. Будьте обережні. Я думаю, вам, молоді леді, краще якомога швидше повернутися в академію. Там ви будете в безпеці. Також у столиці — там не можна відкрити портал, але слід остерігатися найманців. А тепер... — Тут він підійшов до тіла Марти, яке далі тримала Сенса, доторкнувся кінчиком пальця до стріли — і та розтанула в повітрі. — Я наклав на тіло дівчини закляття нетлінності. — І тут його зір упав на камінь душі. Він посміхнувся Єлеонорі: — Мені здається, що все буде гаразд. А мені час. Усі папери — у вашому наметі.

Після відбуття імператора відбулися похорони Марти. У сусідньому селі знайшовся добрий майстер, який зробив з дуба три труни. Міра вирішила поховати останки батьків. Тіло Марти поклали в труну й накрили склом. Після прощання всіх охочих труну поклали на віз і вирушили до входу в склеп Міранди — там вирішили поховати й Марту. Подруги повільно йшли за возом. Крізь скло було видно Марту, і таке відчуття, ніби вона просто спить і ось-ось прокинеться. Тільки Лора й Міра знали, що майже так воно й є. Як пояснила потім Мірі Лора: вона нікому не може передати камінь, щоб хтось народив Марту знову. Тож хай камінь душі сам обере після закінчення року після смерті жінку, яка стане матір'ю для Марти. А зараз камінь душі блискотів у променях сонця на шиї Марти. На душі Міри було неприємно: їй дуже не хотілося бачити своє колишнє тіло. І вона співчувала Марті, коли настане час пригадати попереднє життя.